Прийнято вважати, що християни – щасливі люди. У чому полягає їхнє щастя, як можуть бути щасливими люди, які живуть у такому жорстокому і безумному світі?
Хороше питання. Дійсно, дуже непросто зрозуміти, у чому полягає просте людське щастя і ще важче осягнути, чому радіють інші люди, які стверджують, що вони щасливі. Звернемося до книги відомого християнського проповідника XVІІ ст. Джеремі Бароуза “Вчися бути щасливим”, в якій автор дуже ясно викладає концепцію людського щастя.
Усі ми хочемо бути щасливими, але на практиці переконуємося: досягти щастя досить-таки нелегко. Біда в тому, що ми прагнемо отримати різні блага, які пропонує цей світ, думаючи, що, маючи їх, будемо щасливі. Але в апостола Павла було зовсім інше ставлення до земних багатств. Він писав: “Я навчився бути задоволеним тим, що в мене є, умію жити і в злиднях, вмію жити і в достатку; вчився всього і в усьому, насичуватись і терпіти голод, бути і в достатку, і в нестатках” (Флп. 4:11,12).
Бог – от єдине джерело справжнього щастя. Він ні в кому і ні чого не потребує, щоб бути щасливим. Навіть до створення цього світу три Особи Святої Трійці були абсолютно щасливі один з одним. Бог виконує Свою роботу в християнах, роблячи їх такими ж щасливими, як Він Сам. Це необхідно, оскільки самі християни недостатньо хороші і недостатньо сильні, щоб досягти щастя. Бог дає їм усе, чого вони потребують, як написав Іоанн: “І від повноти Його ми всі прийняли і благодать на благодать” (Ін. 1:16).
Отже, християни завжди можуть бути щасливими, бо, маючи навіть дуже мале з того, що пропонує цей світ, вони отримують духовні благословення, які дає їм Бог. У Христі вони мають усе, чого потребують.
Християнське щастя іноді називають задоволеністю життям. Павло написав: “Велике надбання – бути побожним і задоволеним. Бо ми нічого не принесли у світ: явно, що нічого не можемо і винести з нього. Маючи їжу й одяг, будьмо задоволені тим. А хто бажає збагачуватися‚ впадає у спокусу” (1Тим. 6:6-9). “Майте вдачу не сріблолюбну, задовольняючись тим, що є. Бо Сам сказав: “Не залишу тебе і не покину тебе”” (Євр.13:5).
Перше, що ми можемо сказати про християнське щастя, – його джерело міститься всередині нас. Якщо ми не ремствуємо і не скаржимося, то оточення може вирішити, ніби ми ради усьому, що Бог посилає нам, проте насправді це може виявитися лише маскою, під якою приховане невдоволення. Але Бог бачить наші справжні думки. Давид написав: “Тільки в Богові спокій, душе моя, тільки на Нього надія моя” (Псалом 61:6), бо знав: лише в Богу можна бути по-справжньому щасливим. Так само віра в Бога, щастя, що виходить зсередини, чинить вплив на всі сторони життя християнина. Давид знав, що всім управляє Бог, проте якщо ця істина переставала впливати на його мислення, він, як і ми, іноді впадав у смуток. От чому він написав: “Чому сумуєш, душе моя, чому хвилюєшся в мені?” (Псалом 41:6).
Услід за Давидом, ми повинні розташувати свої серця до того, щоб шукати щастя, яке виходить зсередини і робить нас абсолютно щасливими. Християнське щастя зігріває нас, подібно до того, як теплий одяг гріє наше тіло в холоднечу; і триває воно нескінченно.
По-друге, до сказаного можна додати, що християнське щастя не припиняється навіть тоді, коли трапляється якась трагедія. Як і інші люди, потрапивши в біду, християни тужать і переживають. Вони не можуть залишатися байдужими і до нещасть інших, тому моляться за себе і за тих, хто перебуває в біді. І це необхідно робити, бо Господь Ісус, Який страждав і був спокушеним, “може й спокушуваним допомогти” (Євр. 2:18). Зрілі християни, коли в них виникають проблеми, моляться Богові, замість того щоб ремствувати. Вони контролюють свої емоції, не дозволяючи собі бурчати і виражати невдоволення. Вони не скаржаться на Бога, а продовжують коритися Йому і любити Його. Якщо вони і говорять про свої проблеми, то роблять це в молитві, бо як і раніше вірять: Бог допоможе їм.
Третій важливий аспект християнського щастя полягає в тому, що воно є результатом Божої роботи в людині. Воно не є наслідком веселого темпераменту, властивого комусь від народження, або, навпаки, байдужого ставлення до того, що відбувається. Навіть невіруючі можуть узяти себе в руки і постаратися не хвилюватися. Але християнське щастя – це не просто спроби “не хвилюватися”; воно містить у собі позитивний елемент. Християнин хоче бути щасливим завжди, тому що це прославляє Бога.
Четвертий момент, який слід підкреслити, це те, що виконання волі Божої робить християнина по-справжньому щасливим. Ніхто не змушує християн коритися Богові. Вони чинять так самі, бо усвідомлюють, що ніщо не робить їх такими щасливими, як підпорядкування Його волі. Вони відчувають задоволення, надаючи Богові можливість планувати їх майбутнє, навіть якщо Його плани сильно відрізняються від їх власних. Вони фактично віддають перевагу Його планам над своїми, оскільки розуміють: Бог знає, що принесе їм користь. Крім усього іншого, Бог знає і розуміє їх краще, ніж вони самі знають і розуміють себе! Невіруючі люди, які думають, ніби керують своєю долею, вимушені постійно переживати за майбутнє, бо лише одна помилка може призвести їх до трагедії, тоді як християнам нічого боятися: вони віддають своє майбутнє в руки Божі і потім отримують задоволення від того, що Господь керує ними. Соломон написав: “Уповай на Господа всім серцем твоїм, і не покладайся на розум твій. У всіх путях твоїх пізнавай Його, і Він направить стежки твої” (Притчі 3:5,6).
Знання про те, що всім керує Бог, робить християн щасливими як за часів скорботи, так і після, коли біди закінчаться і вони зможуть, поглянувши на минуле, побачити, як Бог вів їх.
До того ж християнське щастя триває незалежно від того, яка біда трапилася з ними. У християн немає права вирішувати, які види страждань вони переноситимуть, а які ні. Наприклад, вони не можуть сказати, що готові втратити все своє майно, але при цьому не готові втратити здоров’я. Вони щасливі незалежно від того, які прикрості зустрічаються на їх шляху. Можливо, одна біда йде за другою, і це триває до тих пір, поки їм не починає здаватися, що все їх життя складається з одних проблем; проте в серці вони як і раніше щасливі. Нехай їх бідам не видно кінця, – у глибині душі вони залишаються щасливими.
І це прославляє Бога, Який розпланував усе їх життя.
За матеріалами сайту www.yess.kіev.ua
