Про терпіння

Читаючи і досліджуючи Священне Писання, ми приходимо до вірного і точного визначення, що нам треба мати терпіння і воно для нас потрібне. Навіщо терпіння потрібне, для чого воно потрібне і чому ми його потребуємо? Відповідь на ці дуже важливі і серйозні питання ми відразу ж отримуємо в тексті автора послання до Євреїв: “Терпіння потрібне вам, щоб, виконавши волю Божу, одержати обіцяне” (Євр. 10:36). Без терпіння неможливо виконати волю Божу, а не виконуючи волю Божу, неможливо отримати обіцяне.

Багато людей прагнуть отримати обіцяне Богом життя вічне. Багато хто має не лише бажання, але навіть віру і надію. Але, на жаль! Відмовляючись від терпіння, люди самі себе позбавляють вічного життя.

Бог через Біблію каже, що терпіння потрібне всім християнам, усім чадам Божим. Але терпіння тісно пов’язане з дотриманням заповідей Божих і вірою в Ісуса Христа: “Тут терпіння святих, які дотримуються заповідей Божих і віри в Ісуса” (Одкр. 14:12).

Один і єдиний шлях, який може привести кожного до вічних обителей, – це “терпіння святих”. Терпіння тих святих, які не лише мають віру в Ісуса, але дотримують і заповіді Божі. І, навпаки, терпіння тих святих, які не лише дотримують заповіді Божі, але мають і віру в Ісуса. Отже, терпіння властиве святим, на чому ми зупинимося нижче.

Терпіння пов’язане із скорботою, спокусами, стражданнями, потребами, лихами, гоніннями. Терпіння потрібне для вдосконалення, для свідоцтва Христового в цьому світі. Покликана до терпіння Церква поглядає на Того, Хто Сам витримав усі страждання і гоніння, Хто терпів на хресті. Терпіння – це не безвільне підпорядкування обставинам, а співучасть у здійсненні волі Божої і діяльності очікування перемоги Господа, Який усе подолав і дає Своїм чадам силу для  подолання. Через терпіння зростає радість християнина, його надія і досвід. Терпіння – це плід віри і запорука прийдешнього спасіння, отримання вінця життя.

Христос – зразок терпіння: “Бо ви до цього покликані: тому що і Христос постраждав за нас, залишивши нам приклад, щоб ми йшли по слідах Його. Він не вчинив ніякого гріха, і не було лукавства в устах Його. Коли Його лихословили, Він не лихословив взаємно; страждаючи, не погрожував, а передавав те Судді Праведному. Він гріхи наші Сам возніс тілом Своїм на дерево, щоб ми, звільнившись від гріхів, жили для правди: ранами Його ви зцілилися” (1Пет. 2:21-24).

Христос “був знехтуваний і умалений перед людьми, муж скорбот, що пізнав болісті” (Іс. 53:3). Він постраждав за нас, залишив нам приклад, щоб ми йшли Його слідами.

Міркуючи про терпіння і вникаючи в суть і глибину його значення, бажаю звернути увагу читача на текст послання до Євреїв: “Дивлячись на Начальника і Виконавця віри Ісуса, Який замість радости, яка Йому належала, витерпів хрест, зневаживши посоромлення, і сів праворуч престолу Божого. Подумайте про Того, Хто перетерпів таку над Собою наругу від грішників, щоб вам не знемогтися і не ослабнути душами вашими” (Євр. 12:2,3).

Ось – це є шлях, яким пройшов Ісус Христос. Цим шляхом йшли апостоли та учні. Цим вузьким і тернистим шляхом повинні йти і всі християни. Вільно і мимоволі хочеться ще раз повторити згаданий вище текст: “Тут терпіння святих, які дотримуються заповідей Божих і віри в Ісуса“. Так, Ісус залишив нам приклад. Його життя має бути зразком для нашого життя. Ми “бачимо, що за перетерплення смерти увінчаний славою і честю Ісус, Який небагато був принижений перед ангелами, щоб Йому за благодаттю Божою зазнати смерти за всіх. Бо належало, щоб Той, для Якого все і від Якого все, Той, Хто приводить багатьох синів у славу, вождя спасіння їх зробив довершеним через страждання” (Євр. 2:9,10).

Вникаючи в життя Ісуса, ми бачимо скільки Він терпів, переніс багато мук і страждань, але “увінчаний славою і честю“. І Він свого часу прорік для нас слова: “І будуть вас ненавидіти всі за ім’я Моє; а хто витерпить до кінця, той спасенний буде” (Мф. 10:22).

Багато хто задається питанням: чому і за що я маю терпіти; я не роблю нічого поганого? Відповідь треба шукати в подіях життя Ісуса Христа і Його послідовників. Ні Ісус, ні апостоли, ні Його послідовники нічого не робили поганого, але переносили різні страждання, терпіли. “Навіть донині, – пише апостол Павло, – терпимо голод‚ і спрагу, і наготу, і страждаємо, і поневіряємось, і трудимось, працюючи своїми руками. Лихословлять нас, ми благословляємо; гонять нас, ми терпимо; ганьблять нас, ми благаємо: ми як сміття для світу, як порох, що усі топчуть донині” (1Кор. 4:11-13). “Але в усьому показуємо себе як служителі Божі, у великому терпінні, в бідах і нестатках, у тіснотах, у ранах, у в’язницях, у вигнаннях, у трудах, у неспанні, в постах, у очищенні, у розумі, у довготерпінні, в доброті, в Дусі Святому, в нелицемірній любові” (2Кор. 6:4-6).

Особисте своє життя в Христі і з Христом ап. Павло описав у 11 розділі цього послання: “Я значно більше був у трудах, безмірно в ранах, більше у в’язницях і багаторазово при смерті. Від юдеїв п’ять разів дано було мені по сорок ударів без одного; три рази мене били палицями, один раз побивали камінням; три рази розбивався зі мною корабель, ніч і день пробув я у безодні морській” (2 Кор. 11:23-25).

Апостол Павло жодного разу не задавався питанням: за що і чому я повинен терпіти, адже я нічого поганого нікому не зробив? І молодому співробітникові на ниві Божій, який наслідував його, він пише: “А ти наслідував мене у вченні, житті, прихильності, вірі, великодушності, любові, терпінні, у гоніннях, стражданнях, що спіткали мене в Антиохії, Іконії, Лістрах; які гоніння я переніс, і від усіх визволив мене Господь. Та й усі, хто бажає жити побожно в Христі Ісусі, будуть гнані” (2Тим. 3:10-12).

У церкві у Филипах той же апостол Павло, свідчивши про себе, каже: “Я навчився бути задоволеним тим, що в мене є, умію жити і в злиднях, вмію жити і в достатку; вчився всього і в усьому, насичуватись і терпіти голод, бути і в достатку, і в нестатках. Усе можу в Ісусі Христі, Який мене зміцнює” (Флп. 4:11,12).

Християни перших століть за те, що дотримували заповіді Божі і мали віру в Ісуса, зазнали великих випробувань і ніколи не запитували, навіщо і чому треба терпіти. Великий подвиг страждань описаний автором послання до Євреїв: “Жінки одержували померлих своїх воскреслими; інші ж замучені були, не прийнявши визволення, щоб одержати краще – воскресіння; інші зазнали наруги та ран, а також кайданів і в’язниць, були побиті камінням, перепилювані, зазнавали катування, помирали від меча, тинялися в овечих і козячих шкурах, терплячи нестатки, скорботи, озлоблення; ті, яких увесь світ не був достойний, блукали по пустелях і горах, по печерах та ущелинах землі” (Євр. 11:35-38).

На жаль, традиційні християни, а особливо молодь нашого часу, далекі від поняття слова “терпіння”. Іноді дивно слухати, коли дехто каже: у мене немає терпіння, у мене не вистачає терпіння, у мене увірвався терпець, у мене кінчилося терпіння.

Христос у Нагорній проповіді сказав: “Входьте вузькими воротами, бо просторі ворота і широка дорога ведуть до погибелі, і багато хто йде ними. А вузькі ворота і тісна дорога ведуть у життя, і мало тих є, хто знаходить їх” (Мф. 7:13,14). У життя вічне веде лише “одна дорога”, дорога, якою йшов Сам Ісус, цією дорогою йшли апостоли і всі послідовники Христові, цією дорогою йдуть усі святі всіх часів. Але, на жаль, шляхом світу цього йдуть мільйони. О! Як буде сумно, коли багато хто почує слова: “Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня” (Мф. 7:23)!

Тут, на землі, проходячи свій шлях, християнинові треба мати терпіння, терпіння потрібне, щоб виконати волю Божу і отримати обіцяне: “Коли терпимо, то з Ним (Ісусом) і царювати будемо” (2Тим. 2:12). “Бо ми зробилися причасниками Христа, якщо тільки розпочате життя твердо збережемо до кінця” (Євр. 3:14), “Хто витерпить до кінця, той спасенний буде” (Мф. 10:22). Амінь.

Автор: Михайло Мурнік

Попередній запис

Терпіння потрібне кожному

У наше століття швидкостей люди хочуть мати все тут і зараз. Усі відразу хочуть стати багатими, швидко вирішувати всі питання, ... Читати далі

Наступний запис

Хресний шлях Христа – терпіння

Терпіння – це стійке перенесення душевних і фізичних страждань до повного їх завершення. Цією найбільшою і найблагословеннішою чеснотою повною мірою ... Читати далі