Чого потребує ваша дитина?

Якщо вам довелося хоч би якийсь час спробувати себе в ролі одного з батьків, то для вас не новина, що ваша дитина від народження має дивовижну здатність коїти зло. Ще до народження її серце вже було запрограмоване чинити гріх і поступати егоїстично. Ця схильність до гріха така, що якщо її не стримувати, то в потенціалі вона здатна перетворити будь-яке немовля на сущого монстра.

Первородний гріх

Порочні схильності вашої дитини пояснюються біблійним вченням про первородний гріх. Згідно з цим вченням, діти народжуються у світ без жодного бажання шукати Бога і Його праведність. Вони вступають у життя не в морально нейтральному стані. Навпаки, вони з народження шукають задоволення гріховних, егоїстичних потреб. Писання вчить про абсолютну зіпсованість людини, що вказує на ступінь первородного гріха.

Попри те, що гріховність людини не завжди проявляється в її поведінці повної мірою, проте зіпсованість людини – абсолютна, оскільки в усій її істоті – в її характері, розумі, емоціях або волі – немає жодної складової, яка б не була понівечена гріхом або мала б імунітет до гріховних спокус.

Простіше сказати, гріх – це не щось надбане, а закладена від природи схильність. Ваші діти успадкували гріховну природу від вас, ви від своїх батьків, ваші батьки від їх батьків і так далі до Адама. Іншими словами, через гріхопадіння Адама весь людський рід був заражений гріхом. Порочність і провина носять вселенський характер. Апостол Павло писав: “Тому, як через одного чоловіка гріх увійшов у світ, і з гріхом – смерть, так і смерть перейшла на всіх людей, бо в ньому всі згрішили” (Рим. 5:12).

Павлові слова: “Через злочин одного – всім людям осудження” (5:18) означають, що ми успадкували провину за гріх, а фраза: “Через непослух одного чоловіка багато людей стали грішними” (5:19) означає, що ми успадкували порочність. Виключень немає. Ніхто не народжується по-справжньому невинним.

Це означає, що ваші діти, якщо їм дати свободу, неодмінно підуть шляхом гріха. І якщо їм дати повну свободу, то немає такого зла, яке вони не були б здатні скоїти. Можливо, вам важко з цим погодитися, особливо коли ви думаєте про немовлят. Вам здається, що вони – сама непорочність і невинність. Проте не можна дозволити цим милим личкам, світлим очкам і дивним голоскам обдурити вас. Ці діти – маленька копія вас! Порочність, що живе в їхніх серцях, просто чекає можливості проявити себе.

Акцент на поведінці

Я багаторазово з цим стикався. Я знаю християн, які вважають себе успішними батьками, бо навчили своїх дітей поводитися ввічливо, називати співрозмовників по імені-по батькові і не заговорювати з дорослими, поки ті самі до них не звернуться. Попри те, що подібний контроль поведінки може здаватися дуже ефективним (особливо коли батьки поруч), він не вирішує головної проблеми. Гріховна поведінка – це лише симптом гріховного серця.

Акцент на зовнішньому оточенні

Я переконаний, що необхідно захищати дітей від гріховного досвіду, але одночасно з цим їх треба вчити бути мудрими і проникливими, коли вони стикаються віч-на-віч із злом. Вони не навчаться цьому, якщо перебуватимуть у повній ізоляції. Ізоляціоністський підхід породжує наївних, легковірних, уразливих дітей, які виявляються беззахисними в цьому світі.

Як би ви не старалися, ви не зможете вічно тримати дітей в ізоляції. Настане день, коли вони вийдуть у світ, і тоді їм знадобиться вміння розрізняти сатанинські хитрощі і спокуси світу, а також мудрість протистояти цим спокусам. Захищаючи їх від злого впливу ззовні, ви забуваєте про ворога всередині них самих – гріховне серце. Якщо ж ви завоюєте серце, ви завоюєте дитину.

Акцент на самооцінці

Дуже поширений нині підхід – формування дитячої самооцінки. Прибічники цього методу припускають, якщо дитина бачить себе хорошою, чудовою, прекрасною, то вона не лише буде краще поводитися, але й краще ставитися до оточення. Цей підхід перетворює самозакоханість на чесноту.

Проте насправді всі спроби сучасних психологів і батьків підняти самооцінку дітей тільки підливають олію у вогонь. Це сприяє тому, що діти, які без того егоїсти, починають думати, що хотіти робити все по-своєму – це нормально. Батьки ж починають думати, що вони попри все повинні зважати на думку дитини, бо дитина має повне право на свободу самовираження, і їй треба реалізовувати це право, щоб думати про себе добре.

Усе це тільки збільшує масштаби безконтрольної поведінки і живить гірші схильності людської природи. Хочете бути впевненими, що ваша дитина виросте безвідповідальною? Підвищуйте її самооцінку і не виправляйте її, коли вона неправа.

Теорія самооцінки ґрунтується на небіблійних уявленнях, що заперечують вроджену гріховність і абсолютну зіпсованість людини. Біблія ніколи не говорить про високу самооцінку, любов до себе чи інші форми самоцентричності в позитивному форматі. Вона вчить вашу дитину не любити себе, а нехтувати собою (Лк. 9:23).

Акцент на серці

Є тільки одні ліки для зцілення вродженої порочності вашої дитини – це Слово Боже. Ваші діти, які несуть відбиток первородного гріха, не в силах самі звільнитися від його тенет. Тільки Слово Боже, благодать Духа Святого поможуть вашим дітям позбутися поневолення гріха.

Тому ваше головне завдання як батьків – бути євангелістами у власному домі. Ви повинні навчити дітей закону Божому, показати їм, що вони потребують Спасителя і що тільки Ісус Христос може їх врятувати. Якщо ваші діти виростуть без глибокого усвідомлення своєї потреби в спасінні, то ви як батьки не впоралися з головним своїм завданням – бути духовними лідерами для своїх дітей. Наставляйте їх в євангельських істинах і просіть Бога, щоб духовні зерна принесли з часом багатий урожай.

Хочу застерегти вас: якщо чинити на дітей тиск, змушувати їх або маніпулювати ними, щоб вони сповідували віру, тим самим можна підштовхнути їх до неправдивого сповідання, тобто до зовнішнього, а тому порожнього благочестя. Істинне сповідання віри, яке внутрішньо перероджує людину – це робота Духа Святого, і духовне переродження, спасіння вашої дитини – це питання, яке, кінець кінцем, вирішується тільки між нею і Богом.

За матеріалами сайту “Мій хрест

Наступний запис

Шануй батька твого і матір

Мені доводилося бачити в християнських сім'ях дуже багато прикладів такого виховання дітей, в якому глибока відданість Божому Слову і розумна ... Читати далі