Давайте розглянемо, що означає «добрий». Івритом це слово «тов». От які визначення пропонує Повний дослідницький словник слів (The Complete Word Study Dictionary): «те, що приносить радість, прийнятний, благий, правильний». «Нова міжнародна енциклопедія біблійних слів» дає глибше визначення: «Це просте слово означає добро в найширшому його сенсі. Воно означає щось красиве, привабливе, корисне, вигідне, бажане, морально правильне».
Усі ці позначення слова «добрий» пов’язує оцінка. Для того, щоб визначити, що добре, а що недобре, необхідно порівняти одні предмети, якості і дії з іншими предметами, якостями і діями.
В оповіданні про створення світу ми бачимо біблійне значення слова «тов» – написано, що Бог дивиться на Свою роботу і називає її доброю. Бог теж дає оцінку. Насправді людина має здатність робити оціночні судження завдяки тому, що Бог поділився з нею Своїм образом і подобою. Але гріх перекрутив сприйняття людини. Тому лише Бог здатний оцінювати ідеально. Автори Старого Заповіту були переконані, що Бог не лише податель і мірило добра, але також виключно Він один знає, що для нас дійсно корисне і морально правильне. Лише завдяки тому, що Бог поділився з нами оцінкою добра у Своєму Слові, ми, хто сподівається на Нього, здатні з упевненістю стверджувати, що той або інший предмет або явище, якість або вчинок корисні.
Ключове слово – оцінка. Адам і Єва взялися оцінити, що є добре і корисне, не керуючись Божими порадами. Вони узяли на себе оцінку явищ виходячи з власних стандартів, що відрізнялися від стандартів Божих. Звідти бере початок корінь ворожнечі людини з Богом. Вона приймала різні форми і контури, але завжди зводиться до одного мотиву: «Я знаю, що правильно для мого життя, і порадники мені не потрібні». Але Бог каже: «Буває, дорога людині здається простою, та кінець її стежка до смерти» (Пр. 16:25).
У першому розділі я навів ті ж самі слова, але узяв їх з чотирнадцятого розділу Книги Приповістей, дванадцятого вірша. Ці слова повторюються не випадково. Будь-які повтори у Священному Писанні зроблені навмисно. Завжди важливо пам’ятати, що деякі питання для Бога вагоміші (див. Мт. 23:23). Коли ми бачимо, що ті чи інші слова повторюються, необхідно звернути на них пильнішу увагу. У даному випадку це серйозне попередження.
Бог знає, як легко стирається грань між добром і злом. Якщо таке могло статися в саду, наскільки більше шансів, що це станеться сьогодні? Бог попереджає, що є шляхи – образи поведінки, образ думок, переконання, звички і навіть традиції, які нам здаються прийнятними, але врешті-решт вони виявляться критичними в будівництві життя і свого часу принесуть нам великі випробування. Результат може проявитися через декілька місяців або років, або тільки в Судний день. Павло каже: «У інших людей гріхи явні і йдуть перед ними на осуд, а за іншими йдуть слідкома» (1Тим. 5:24). Не знаю, як вас, але мене друга частина цього вірша кидає в тремтіння. Це не означає, що я починаю боятися Бога, але я приходжу в жах від думки, що можу виявитися далеко від Нього.
Чи дійсно я вірю, що Божа мудрість досконала, і довіряю, що в Нього є для мого життя усе найкраще, – от що головне. Кожна людина має бути глибоко упевнена, що в її серці є тверда відповідь на це питання. Це глибоке переконання не може змінюватися залежно від питання. Чи мудрість Божа в усіх випадках досконала, або в ній є недоліки, і нам краще придумувати свої власні рішення незалежно від Нього.
Отже, якому стандарту добра ми повинні довіряти? Що веде на шлях життя? Апостол Павло каже нам: «Усе Писання Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності» (2Тим. 3:16).
Давайте дослідимо ключові слова в твердженні Павла.
Усе Писання. Не якась окрема його частина. Не лише цитати, з якими ми згодні і які нам подобаються. Не лише місця Писання, відповідні нашому образу думки і переконанням. Усе Писання. Будьте чесними із собою: ви сприймаєте Божу мудрість вірною в певних сферах, але в багатьох випадках вона застаріла чи не має значення?
Єва знала Бога як свого Творця, вона насолоджувалася пишністю Його добрості разом з дивом Його присутності. Їй були даровані багатства навколишнього світу, гармонія, спокій, міцне здоров’я і велика кількість смачної їжі від Хазяїна дерев. Але щойно вона переконала себе, що Божа мудрість не вірна, вона вступила на шлях смерті. Якщо Єва змогла обманутися, знаходячись в ідеальних умовах, де ми набудемо свого захисту, знаходячись посеред гріха? Єдиний наш захист – Священне Писання.
Писання корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності. Якісь речі можуть лише набирати вигляду добра, але насправді бути злом. Є такі концепції, твердження, думки, аргументи і образ думок, які здаються хорошими і правильними, але насправді усе інакше. Враховуючи ці приховані небезпеки, Бог дав нам інструкцію для життя – Біблію, щоб ми через незнання не відхилилися від істини і не виявилися на шляху смерті.
Ми повинні ставити собі питання (і чесно відповідати на нього) – чи читаю я Біблію регулярно? Чи вивчаю я її? Чи провожу я час у пошуках Божої мудрості для свого життя? Чи я, як Єва, припускаю, що дуже непогано знаю Його Слово? Я живу на планеті, заплямованій гріхом, я б’юся із спокусником, невже я при цьому краще, ніж Єва, розумію істину і тримаюся вірного курсу в житті?
Усе Писання Богом надхнене. Ця фраза не має на увазі виключень або прихованого змісту. Або усе, або нічого. Якщо усе Писання не натхненне Богом, значить у нас неточна інструкція.
Давайте згадаємо подробиці, що стосуються Біблії. Вона складається з шістдесяти шести книг, написаних різними мовами за період близько 1500 років, авторами цих книг є більше сорока людей, що проживали на трьох континентах (Африка, Азія і Європа).
Усі автори біблійних книг мають різне походження, рід занять і погляди. Серед них були рибалки, пастухи, військові, царі, царський виночерпій, лікар, збирач податків, майстер з пошиття наметів і інші. Одні писали, сидячи у в’язниці, другі в палаці.
Усі ці люди писали на різні теми, але проте єдність, яку ми бачимо в усіх книгах, вражаюча і, безумовно, не випадкова. Наскрізь проходить одна тема: людство заражене гріхом, внаслідок чого відокремлене від свого Творця і не здатне відновити з Ним стосунки, і божественна відповідь – Месія, Господь Ісус Христос. Ця думка незмінно вплетена в усі книги – від Буття до книги Одкровення.
Річ у тім, що автори Біблії не збиралися разом, та і не могли цього зробити, для обговорення тем послань. Це приголомшливо! Жодна людина і жодна команда не спостерігали за цим процесом і не ставили перед собою такої мети. Це зробив Сам Бог. Оскільки книги Священного Писання писалися досить тривалий період часу, більшість авторів особисто не знали один одного і жили в різних регіонах. Упродовж 1500 років книги поповнювали збірку. (Тільки замисліться і спробуйте уявити собі півтори тисячі років. Це великий проміжок часу, що перевершує період існування Британської імперії. Вражаюча цифра!)
Тепер, коли змінилося вже багато поколінь, мене вражає, що наша Біблія – це книга, написана багатьма авторами, які не знали, що їх труди увійдуть до однієї цілої книги. Їх ролі схожі на те, начебто різні люди з різних поколінь і культур написали окремі розділи одного роману, і жоден з них не мав би повної картини сюжету і навіть основної теми цього роману. Дивна послідовність цієї книги доводить її божественне походження. Як у симфонії кожна окрема частина Біблії додає свою ноту в загальну гармонію, диригентом якої виступає єдиний Бог.
Одне лише це усвідомлення переконливо доводить божественне натхнення Писання. Давайте додамо ще одну деталь на доказ, що усі автори писали точно.
Пророцтва, що передбачають прихід Месії, були написані в різних книгах Старого Заповіту упродовж сотень років, навіть за тисячу років до народження Ісуса. Більшість вчених богословів сходяться на думці, що в Старому Заповіті більше трьохсот подібних пророцтв. Щойно Ісус Христос прийшов у світ, Він сказав Своєму Отцю: «…Ось іду, в звої книжки про Мене написано, щоб волю чинити Твою, Боже!» (Євр. 10:7). Людям Ісус сказав: «Дослідіть но Писання… вони ж свідчать про Мене!» (Ів. 5:39).
Виконання Ісусом усіх пророчих текстів є приголомшуючим доказом божественного натхнення Писання. Найчастіше люди, що спростовують цей факт, аргументують це тим, що є інші історичні особи, що відповідають пророцтвам про Месію. Так і є, деякі особи могли б виконати одне, два чи навіть декілька пророцтв. Проте знайти людину, що виконала їх усі, – неможливо.
Дозвольте мені проілюструвати це. Наступні декілька сторінок більш технічні і наукові за своєю суттю, але запевняю вас, ця інформація важлива і захоплююча для роздумів.
