Біблійні приклади терпіння

Багатостраждальний Іов, Джеймс Тіссо

У Посланні Якова 1:2-4 ми читаємо: “З великою радістю приймайте, браття мої, коли підпадаєте різним спокусам, знаючи, що випробування вашої віри дає терпіння; терпіння ж повинно мати досконалу дію, щоб ви були досконалі в усій повноті без усякого недоліку“.

Щоб бути довершеними в усій повноті, нам потрібна довершена дія терпіння. Тому сьогодні я хочу звернути увагу на терпіння і його значущість.

  1. Терпіння: Навіщо воно нам потрібне?

Спершу звернемося до Послання до Євреїв 12:1,2. Там читаємо: “Тому і ми, маючи довкола себе таку хмару свідків, скиньмо з себе всякий тягар і гріх, який нас обплутує‚ і з терпінням підемо на подвиг‚ який чекає на нас, дивлячись на Начальника і Виконавця віри Ісуса, Який замість радости, яка Йому належала, витерпів хрест, зневаживши посоромлення, і сів праворуч престолу Божого“.

Є подвиг, який нам належить пройти, і ми повинні проходити його з терпінням, дивлячись на Ісуса, Який також з терпінням прийняв хрест. Подумайте про терпіння Христове. Він нікому ніколи не скоїв зла. Він зціляв покалічених, воскрешав мертвих, виконував волю Господню в усій її величі. Незважаючи на це, Його переслідували і мучили як нікого іншого, аж до розп’яття. Чи були в Христа причини гніватися і хотіти кинути все, оскільки люди, яким Він служив, так страшно поставилися до Нього. Навіть якщо були, Він ніколи ними не керувався. Замість цього Він терпів. Ви терпите, коли мета, яку ви хочете досягти, набагато важливіша за муки, які терзають вас зараз. Так само думав Ісус. Він терпів біль і приниження, бачачи те, що за цим відбулося, – спасіння наших душ, що стало можливо завдяки Його мукам. Він – яскравий приклад терпіння для нас, Той, на кого нам належить дивитись, коли ми мандруємо шляхами нашого життя. Як сказав Павло в 1 Кор. 9:24,25: “Хіба не знаєте, що ті, які біжать на змаганні, біжать усі, але один приймає почесті? Так біжіть, щоб досягти. Усі подвижники утримуються від усього: ті для одержання вінця тлінного, а ми – нетлінного“.

Нагорода в наших мандрах – не вінець тлінний на тлінному тілі, що дарований тлінною рукою. Але це нетлінний вінець, на нетлінному, духовному тілі, дарований нетлінною рукою – рукою Ісуса Христа. Продовжимо читати Послання до Євреїв 12:3: “Подумайте про Того, Хто перетерпів таку над Собою наругу від грішників, щоб вам не знемогтися і не ослабнути душами вашими“. А також: “Отже, не покидайте уповання вашого, яке чекає велика нагорода. Терпіння потрібне вам, щоб, виконавши волю Божу, одержати обіцяне. Бо ще “небагато, зовсім небагато‚ і Грядущий прийде і не забариться”. “Праведний вірою живий буде; а коли хто вагається, не благоволить до того душа Моя”. Ми ж не з тих, що вагаються на погибель, але стоїмо у вірі на спасіння душі” (Євр. 10:35-39).

На наші уповання і терпіння чекає велика подяка. Ісус Христос прийде з вінцем і нагородою для тих з нас, хто терпів і не відступався. Іноді ми буваємо занадто зухвалими. Ми думаємо, що це наш постійний дім, в якому ми житимемо вічно. Але наше істинне проживання – на небесах (Флп. 3:20). Ми покликані Богом пізнати Його і Сина Його, Господа Ісуса Христа, пізнання якого робить усе інше схожим на сміття (Флп. 3:8). Він начальник і здійснює спасіння наших душ (Євр. 12:2). Наш дім – на небесах, наш справжній і вічний дім. Це реальність, оскільки реальність – це нагорода, яку ми поки що не бачимо, але ми терпимо все заради неї, так само, як спортсмен не бачить свого призу, але терпить і тренує себе заради отримання його.

  1. Інші приклади терпіння

2.1 Приклад землевласника і насіння

Окрім прикладу Ісуса, у Посланні Якова дані інші приклади терпіння: “Отже, браття, будьте довготерпеливі до пришестя Господа. Ось хлібороб чекає доброго плоду від землі і довго терпить задля нього, поки прийме дощ ранній і пізній. Терпіть же довго і ви, зміцніть серця ваші, бо пришестя Господа наближається” (Як. 5:7,8).

Чи бачить землероб плід, заради якого працює? Ні. Але він чекає на нього. Він терпить всяку виснажливу роботу, щоб у результаті його земля принесла стільки плодів, скільки є в ній сил. Я б сказав, що плоди землі прямо пропорційні терпінню землевласника. Уявіть собі легковажного фермера, який не виконує на своїй фермі необхідну роботу. І порівняйте його з тим, хто, незважаючи на спеку в літню пору і мороз – у зимову, піклується про свою землю, виконуючи всю ту стомливу роботу, якої перший уникає. Чому він це робить? Бо прагне до того, чого поки що не бачить, але заради чого він усе терпить: плоди. Це його ферма принесе багато плодів, і цього доброго і терплячого землевласника ставлять нам у приклад. Як сказав Господь у притчі про сіяча: “Ось що означає притча ця. Зерно – це слово Боже. А те, що впало при дорозі, це ті, що слухають, але потім приходить диявол і забирає слово із серця їхнього, щоб вони не увірували і не спаслись. А те, що на камінні, це ті, що, як тільки почують слово, з радістю приймають, але не мають кореня, дочасно вірують, а під час спокуси відпадають. А те, що впало поміж терня, це ті, що слухають слово, але відходять і, заглушені турботами, багатством та життєвими насолодами, не дають плоду. А те, що впало в добру землю, це ті, які добрим і щирим серцем почуте слово бережуть і приносять плід у терпінні” (Лк. 8:11-15).

Слово Боже було посіяне в наших серцях. Як землевласник не бачить плодів своєї землі, хоча працює заради них, так і ми, як добрі фермери, повинні зберігати насіння Слова у своїх серцях з терпінням. У притчі насіння було однакове. Але тільки один фермер був терплячим. Він зберіг насіння у своїй землі (серці), і воно натомість принесло багато, дуже багато плодів. І, що більш важливо, воно принесло плоди, які вічні.

2.2 Випадок Іова

Інший приклад, даний у Посланні Якова, – це приклад Іова: “Ось ми ублажаємо тих, які терпіли. Ви чули про терпіння Іова і бачили кінець його від Господа; бо Господь вельми милостивий і щедрий” (Як. 5:11).

Повну історію Іова можна прочитати у відповідній книзі. Диявол жорстоко випробовував його. Усе, що люди вважають благами, було відібране в нього. Його дітей убили. Його майно було втрачене. Він сам був важко хворий, і дружина глузувала з нього, кажучи йому проклясти Бога і померти. І, неначе всього цього було недостатньо, троє його друзів, які прийшли нібито для втіхи, прагнули переконати його, що він сам винен у всьому тому, що сталося з ним. Але Біблія каже нам, що Іов був терплячий. Наприкінці книги можна побачити, що, незважаючи на всі нещастя, Іов успішно пройшов випробування своєї віри.

Іов, Наталя Кондратова

Наслідуючи його приклад, наша віра не повинна залежати від того, що ми маємо, або від незадоволення від того, чого не маємо. Така віра умовна. Ми повинні ввірити Господові відповідальність за всі сфери нашого життя. Згідно з Біблію, ми “маємо повноту в Ньому” зараз (див. Кол.2:10)! У чому полягає ваша проблема? Ваше здоров’я, ваша самотність, і т. д., і т. п.? Для Бога ви “маєте повноту в Ньому (Христі)” зараз. Перш ніж дати вам якесь інше благо, Він проголосив, що ви маєте повноту, бо увірували в Його Сина.

У багатьох церквах блага, які отримує людина, – це мірило її віри. І тому коли вона щось втрачає – здоров’я чи власність – нам здається, що допомогти їй важко. Ми стаємо схожими на друзів Іова, які замість втіхи пропонують йому осуд. Звичайно, бути обдарованим в усьому ніхто не забороняв. Але наша повнота не залежить від кількості наших матеріальних благ. “Бо Бог є сонце й захист. Милість і правду любить Господь Бог і подає славу й благодать. Господь не позбавить блага тих, що ходять у чистоті” (Псалом 83:12), – так каже нам Слово, а також: “Від Божественної сили Його даровано нам усе потрібне для життя і благочестя” (2Пет. 1:3). Врешті-решт, Бог повернув Іову втрачене. Уявіть собі щастя Іова, коли він зцілився, отримав назад своє майно примноженим, набув своїх дітей. Уявіть собі щастя Христа, коли Він побачив нас, які визнають Його Господом. Христос страждав на хресті, Іов втратив усе, але жоден з них не втратив терпіння, яке, у свою чергу, принесло їм багаті плоди.

2.3 Приклад пророків

Ще один приклад з послання Якова (5:10) – приклад пророків: “Візьміть за приклад, браття мої, тяжкі страждання і довготерпіння пророків, які говорили ім’ям Господнім“.

Іноді ми вважаємо пророків і взагалі людей Божих, про яких читаємо в Біблії, надлюдьми. Ми думаємо, вони могли зробити значно більше в порівнянні з нами. Але це не зовсім вірно. Насправді, хто із старозавітних пророків був, як ви, сином Божим (Гал. 4:1-7)? Хто був другий раз народжений від Його нетлінного насіння (1Пет. 1:23)? Чи мали Петро, або Павло, або будь-який інший з Нового Завіту більше, ніж маєте ви? Святий Дух, який був даний їм Господом, був даний також і вам. Обіцянка здійснення справ ще більших, ніж Христові, було дана не якійсь конкретній надлюдині того часу, а кожному, хто увірує в Ісуса Христа: “Істинно, істинно кажу вам: хто вірує в Мене, діла, які творю Я, і він створить, і більше цих створить; тому що Я до Отця Мого іду” (Ін. 14:12).

Повертаючись до нашої теми, пророки – це дуже яскраві приклади терпіння і страждання. Подумайте про Єремію, Ісаю, Іллю та інших, які обрали замість відпочинку шлях страждань, битв, терпіння. Замість того, щоб самим керувати своїми життями так, як вони хотіли, вони поклали їх у руки Господні, щоб Він направляв їх так, як вважає за потрібне. А що в Новому Завіті? Згадайте Павла. Він так каже про себе: “А ти наслідував мене у вченні, житті, прихильності, вірі, великодушності, любові, терпінні, у гоніннях, стражданнях, що спіткали мене в Антиохії, Іконії, Лістрах; які гоніння я переніс, і від усіх визволив мене Господь” (2Тим. 3:10,11). “Але в усьому показуємо себе як служителі Божі, у великому терпінні…” (2 Кор. 6:4).

Це духовна битва, і нам потрібне терпіння, щоб у ній перемогти. Що стосується Павла, от що він каже наприкінці свого служіння: “Подвигом добрим я змагався, свій біг закінчив, віру зберіг; а тепер готується мені вінець правди, який дасть мені Господь, праведний Суддя, в той день; і не тільки мені, але і всім, що полюбили явлення Його” (2Тим. 4:7,8).

Христос у молитві, сказав: “Я прославив Тебе на землі, звершив діло, яке Ти доручив Мені виконати” (Ін. 17:4).

Христос, Павло, пророки не були мазохістами, яким подобалося страждати. Вони були воїнами, духовними солдатами, які були готові страждати і робити все, що слід, щоб виконати свою місію, справу Служіння. Тоді це були Павло та інші, тепер це ми б’ємося в тій же самій битві під приводом того самого воєначальника: Господа Ісуса Христа. Давайте йти вперед, подібно до них. Давайте виграємо битву і фінішуємо в цій гонці. Вона не легка, але, поза сумнівом, це найкраща гонка, в якій ми можемо брати участь, з найкращим фінішем – Ісусом Христом, Котрий очікує нас, щоб винагородити наше терпіння вінцем праведності, так само, як Він вчинить з усіма іншими, хто упродовж віків обрав цю ж битву, заперечуючи себе і ввіряючись командуванню свого Господа.

  1. Терпіння: Як воно народжується?

Дізнавшись, наскільки важливе терпіння, подивимося тепер, як воно народжується. Отже, у Посланні до Римлян 5:3-5 ми читаємо: “І не цим тільки, але хвалимось і скорботами, знаючи, що від скорботи походить терпіння, від терпіння – досвідченість, від досвідчености – надія, а надія не посоромить, тому що любов Божа влилась у серця наші Духом Святим, даним нам“.

І в посланні Якова 1:2-4: “З великою радістю приймайте, браття мої, коли підпадаєте різним спокусам, знаючи, що випробування вашої віри дає терпіння; терпіння ж повинно мати досконалу дію, щоб ви були досконалі в усій повноті без усякого недоліку“.

Насправді, хто б міг подумати, що терпіння, яке нам так потрібне для виконання волі Господньої, народжується із скорботи і випробувань? Можливо, з цієї причини два наведені вище уривки кажуть нам з великою радістю приймати спокуси і хвалитися скорботою! Бо якщо ми залишимося віруючими, це виробить терпіння, з якого, у свою чергу, ростиме досвідченість, надія, досконала дія! Як каже нам 1Пет. 4:19: “Тому і ті, що страждають з волі Божої, нехай віддадуть Йому, як вірному Творцеві, душі свої, роблячи добро“.

Давайте ж підкоримося Господові і дозволимо Йому робити з нами те, що Він вважає за потрібне. “Ніякий воїн не зв’язує себе з ділами житейськими, щоб догодити воєводі” (2Тим. 2:4), каже Слово Боже, а ми воїни Ісуса Христа. Давайте ж ввіримо всі наші турботи, усі “діла житейські”, Богові. “Тому і ми, маючи довкола себе таку хмару свідків, скиньмо з себе всякий тягар і гріх, який нас обплутує‚ і з терпінням підемо на подвиг‚ який чекає на нас, дивлячись на Начальника і Виконавця віри Ісуса” (Євр.12:1,2).

Автор: Анастасіос Kіoyлaxoглoy

Попередній запис

Терпіння

Терпіння, коли його бракує? Багатьом бракує терпіння читати довгі тексти, вислуховувати один одного, виконувати рутинну роботу і т. д. Брак ... Читати далі

Наступний запис

Побачити себе в терпінні

Людям не з чуток знайомих з Біблією не треба пояснювати про корисність паралельних посилань у Біблії, які допомагають краще вникнути ... Читати далі