Страх і тривога
Ці емоції здатні призвести до хвороб серця, розладів інтелекту, панічних атак, фобій та інших нервових порушень, депресії та інфаркту. Страх і тривога запускають стресові реакції, постійно тримають організм у напрузі і стані “підвищеної боєготовності”. У кров викидається адреналін. У результаті серце починає битися частіше, потіють долоні, посилюється скорочення стінок кишківника, можлива гіпервентиляція легенів, відбувається безліч інших фізіологічних змін. Але всі ці реакції залишаються в нормі, якщо стрес триває короткий час. А якщо страх і тривога супроводжують людину постійно, то стресові реакції починають пригноблювати організм. Настає виснаження і хронічна втома. Починають мучити напади тривоги і панічні атаки. Розвивається синдром знервованого кишківника, з’являються головні болі, напруги та інші нездужання.
Дає збої імунна система. Зрештою людина виявляється в стані фізичного та емоційного виснаження. А там недалеко і до розвитку серйозних, важковиліковних захворювань.
Страх і тривога паралізують людину, нівечать її – як зовні, так і внутрішньо. Вона стає жертвою панічних атак, фобій і уявних небезпек. Душевне і фізичне благополуччя порушуються. Більше того, страх руйнує стосунки з Богом. З чого починається “епідемія” страху? З однієї-єдиної, але всепоглинаючої думки про щось жахливе в нашому житті. Ця думка може підпорядкувати собі все – почуття, вчинки, наміри. Страх, якщо ми від нього не звільнимося, здатен поневолити все наше життя.
Знову звернемося до Біблії. У ній описується, можливо, вперше в історії, серцевий напад зі смертельним результатом, причина якого – страх. Ховаючись від царя Саула, Давид виявився в землях одного багача на ім’я Навал, який володів величезними стадами кіз і овець. Озброєні загони Давида охороняли пасовища від ворожих набігів. Пастухи могли безперешкодно пасти стада. Коли б не Давид, то Навал не долічився багатьох голів худоби. Коли настав час стрижки тварин (у цей час зазвичай розраховувалися з робітниками), Давид відправив Навалу посланців із такими словами: “Мир тобі, мир дому твоєму, мир усьому твоєму; нині я почув, що в тебе стрижуть овець. Ось, пастухи твої були з нами, і ми не кривдили їх, і нічого в них не пропало за весь час їхнього перебування на Кармилі; запитай слуг твоїх, і вони скажуть тобі; отже, нехай знайдуть отроки благовоління в очах твоїх, бо в добрий день прийшли ми; дай же рабам твоїм і синові твоєму Давиду, що знайде рука твоя” (1 Царств (1 Самуїлова) 25:6-8).
Але Навал залишився глухим до прохання Давида. Він зробив вигляд, що не розуміє про що йде мова: “Хто такий Давид, і хто такий син Ієссеїв? нині стало багато рабів, що тікають від господарів своїх; невже мені взяти хліби мої і воду мою, [і вино моє] і м’ясо, приготоване мною для тих, хто стриже овець моїх, і віддати людям, про яких не знаю, звідки вони?” (1 Царств 25:10-11).
Дізнавшись про ставлення Навала, Давид розлютився. Він наказав своїм людям напасти на дім Навалів і вирізати усіх, хто живе там. Через гордість хазяїна всі домашні опинилися під загрозою загибелі. Благо, що в Навала була мудра і милосердна дружина-красуня. Авигея швидко приготувала овець, зібрала необхідну провізію і різні дари для Давида і його людей. Вона сама поїхала назустріч Давиду і, упавши на коліна, благала про помилування. Побачивши її упокорення, Давид змилувався і відмовився від помсти. Так Авигея врятувала весь свій дім.
Тоді як Авигея благала Давида, її чоловік по-царські бенкетував. Авигея, переконавшись, що смертельна загроза минула, повернулася додому. Навал до цього часу вже був абсолютно п’яний і нічого не розумів. От що розповідає Біблія про його пробудження: “Вранці ж, коли Навал протверезився, дружина його розповіла йому про це, і завмерло в ньому серце його, і став він, як камінь” (1 Царств 25:37). Через десять днів Навал помер. Ми не можемо точно сказати, чи був це апоплексичний удар або інфаркт. Ясне одне: Навала паралізував, а потім і вбив страх. Не дозволяйте подібним емоціям погубити ваше життя!
Гнів
До яких захворювань може призвести гнів? До ревматоїдного артриту, інфаркту, серцево-судинних та онкологічних захворювань, гіпертонії, інсульту і виразки.
Якщо люди виражають гнів здоровим чином, він втрачає свій руйнівний потенціал. Але гнів, який накопичується в серці, підриває здоров’я. Невипадково Писання каже нам: “Гніваючись, не грішіть: нехай сонце не заходить у гніві вашому; і не давайте місця дияволові” (Еф. 4:26,27). Апостол Павло вчить, якщо ми своєчасно не розберемося з гнівними почуттями, то вони почнуть роз’їдати нас зсередини. Людина, повна гніву, схожа на скороварку. Вона кипить, кипить, а потім вибухає. Якщо вибух спрямований зовні, то збитки терпить оточення. А якщо всередину, то людину може спіткати удар або інфаркт.
Якщо ви не розумієте, що з вами відбувається, гнів може перейти в почуття гіркоти і образи, а потім і в ненависть. Безлад у почуттях – прекрасний ґрунт для розвитку багатьох недуг.
Відомий кардіолог, лікар Роберт Еліот, називав людей, які заганяють почуття углиб, “розжареними реакторами”. Коли такі люди зберігають свій гнів у глибині душі, він поступово перетворюється на ворожість і безумну злість. І тоді сильно підвищується кров’яний тиск, виникає загроза серцевого нападу чи удару. Хотілося б, щоб вас така доля оминула. Не накопичуйте гнів, звільняйтеся від нього, просіть вибачення. Нехай сонце не заходить у гніві вашому!
