Очікування Месії

У священному Писанні Старого Завіту з’являється важливе слово – “спаситель”. Спочатку так називають народних вождів, які, за волею Божою, позбавляють народ від ворогів і пригноблювачів. Але поступово це слово наповнюється іншим сенсом – справжній Спаситель, Спаситель в абсолютному сенсі – Бог. Саме Він рятує народ, саме завдяки Йому сини Ізраїлеві не зникли з лиця землі. З часом поглиблюється і поняття “спасіння” – це не просто позбавлення від конкретної біди, нашестя іноплемінників або ще чогось подібного. Це спасіння від зла і гріха взагалі, з’явлення того Царства, де править сам Бог. Це спасіння охопить не лише Ізраїль, але, через нього, і всі народи землі.

Біблійні пророки – особливо Ісая – за натхненням Святого Духа прозрівають прийдешнє Царство – Царство нескінченного миру, любові і радості. Уся Біблія – і, завдяки ній, уся християнська цивілізація – пронизана цією надією. Навіть світські, навіть антихристиянські ідеології, що шукали “світлого майбутнього” брали це очікування з пророчих книг Біблії.

Пророка зв’язують настання цього Царства з таємничою фігурою Месії – буквально “помазаника”. Помазання священним єлеєм – обряд, через який людина поставлялася на якесь дуже важливе служіння, – царя чи пророка. І от пророки провіщають Месію, Помазаника з великої букви, того, хто принесе остаточне спасіння від сил гріха і зла. Встановиться вічний мир між народами: “І буде Він судити народи, і викриє багато племен; і перекують мечі свої на орала, і списи свої – на серпи: не підніме народ на народ меча, і не будуть більше вчитися воювати” (Іс. 2:4).

Під владою Месії встановиться Царство, де навіть хижі звірі і отруйні змії ні на кого не нападатимуть: “І вийде паросток від кореня Ієссеєвого, і гілка виросте від кореня його; і спочине на ньому Дух Господній, дух премудрости і розуму, дух ради і кріпкости, дух відання і благочестя; і страхом Господнім сповниться, і буде судити не за поглядом очей Своїх, і не за слухом вух Своїх вирішувати діла. Він буде судити бідних за правдою, і діла страдників землі вирішувати за істиною; і жезлом уст Своїх уразить землю, і духом уст Своїх уб’є нечестивого. І буде опоясанням стегон Його правда, і опоясанням крижів Його – істина. Тоді вовк буде жити разом з ягням, і барс буде лежати разом з козеням; і теля, і молодий лев, і віл будуть разом, і мале дитя буде водити їх. І корова буде пастися з ведмедицею, і дитинчата їх будуть лежати разом, і лев, як віл, буде їсти солому. І немовля буде гратися над норою аспида, і дитя простягне руку свою на гніздо змії. Не будуть робити зла і шкоди на усій святій горі Моїй, бо земля буде наповнена віданням Господа, як води наповнюють море. І буде у той день: до кореня Ієссеєвого, який стане, як знамено для народів, навернуться язичники, – і спокій його буде слава” (Іс. 11:1-10).

Язичницькі народи навернуться до істинного Бога, і навіть сама смерть буде знищена: “І зробить Господь Саваоф на горі цій для усіх народів трапезу з ситних страв, трапезу з чистих вин, з жиру кісток і найчистіших вин; і знищить на горі цій покривало, яке покриває усі народи, покривало, яке лежить на усіх племенах. Поглинена буде смерть навіки, і витре Господь Бог сльози з усіх облич, і зніме ганьбу з народу Свого по усій землі; бо так говорить Господь. І скажуть у той день: ось Він, Бог наш! на Нього ми уповали, і Він спас нас! Цей є Господь; на Нього уповали ми; радіймо і веселімось у спасінні Його!” (Іс. 25:6-9).

Ці неймовірно радісні, торжествуючі рядки є сусідами із зовсім іншими – про приниження, страждання і смерть. Хоча люди, природно, звертали (і звертають зараз) на них менше уваги, вони вказують на Месію не як на торжествуючого Царя, а як на безвинного страждальника. Найвідомішим уривком є знаменитий 53-й розділ пророка Ісаї: “Як багато хто дивувався, дивлячись на Тебе, – настільки був спотворений більше за будь-яку людину лик Його, і вигляд Його – більше за синів людських! Так багато народів приведе Він у здивування; царі закриють перед Ним уста свої, тому що вони побачать те, про що не було говорено їм, і узнають те, чого не чули

Хто повірив чутому від нас, і кому відкрилася сила Господня? Бо Він зійшов перед Ним, як пагін і як паросток із сухої землі; немає у Ньому ні вигляду, ні величі; і ми бачили Його, і не було у Ньому вигляду, який приваблював би нас до Нього. Він був знехтуваний і умалений перед людьми, муж скорбот, що пізнав болісті, і ми відвертали від Нього лице своє; Він був зневажуваний, і ми ні у що ставили Його. Але Він узяв на Себе наші немочі і поніс наші хвороби; а ми думали, що Він був уражений, покараний і принижений Богом. Але Він укритий виразками був за гріхи наші і мучимий за беззаконня наші; покарання світу нашого було на Ньому, і ранами Його ми зцілилися. Усі ми блукали, як вівці, зведені були кожен на свою дорогу: і Господь поклав на Нього гріхи усіх нас. Він був мучимий, але страждав добровільно і не відкривав уст Своїх; як агнець, ведений був Він на заколення, і як агнець перед тим, хто стриже його, безмовний, так Він не відкривав уст Своїх. Від пут і суду Він був узятий; але рід Його хто пояснить? бо Він відірваний від землі живих; за злочини народу Мого перетерпів страту. Йому призначали гріб зі злочинцями, але Він похований у багатого, тому що не вчинив гріха, і не було неправди у вустах Його. Але Господу вгодно було уразити Його, і Він віддав Його на муки; коли ж душа Його принесе жертву умилостивлення, Він побачить потомство довговічне, і воля Господня благоуспішно буде виконуватися рукою Його. На подвиг душі Своєї Він буде дивитися із задоволенням; через пізнання Його Він, Праведник, Раб Мій, виправдає багатьох і гріхи їхні на Собі понесе. Тому Я дам Йому частку між великими, і з сильними буде ділити здобич, за те, що віддав душу Свою на смерть, і до лиходіїв приєднаний був, тоді як Він поніс на Собі гріх багатьох і за злочинців зробився заступником” (Іс. 52:14,15, 53:1-12).

В іншому місці Пророк говорить від імені Месії, що страждає, – “Я віддав хребет Мій тим, що б’ють, і щоки Мої тим, що уражають; лиця Мого не закривав від наруг і обплювання. І Господь Бог допомагає Мені: тому Я не соромлюся, тому Я тримаю лице Моє, як кремінь, і знаю, що не залишуся у соромі. Близько Той, Хто виправдовує Мене: хто хоче змагатися зі Мною? станьмо разом. Хто хоче судитися зі Мною? нехай підійде до Мене” (Іс. 50:6-8).

У багатьох псалмах до Бога волає гнаний Праведник, смерть якого іноді подається з моторошними подробицями: “Я розлився, як вода, розслабли всі кості мої, і серце моє, як віск, розтопилося в грудях моїх. Висохла, як черепок, сила моя, і язик мій прилип до піднебіння мого. В порох смерти Ти звів мене. Бо пси оточили мене, зграя злих обступила мене. Пробили руки й ноги мої. Можна перелічити всі кості мої, а вони дивляться та зневажають мене. Розділили ризи мої собі і за одежу мою кидали жереб” (Пс. 21:15-19).

Люди Старого Завіту перебували в очікуванні Месії – таємничого спасителя, про якого йдеться в пророцтвах. І Новий Завіт розповідає про те, як Він прийшов.

Попередній запис

Пророки суду і спасіння

Пророк Ісая Дарування Закону – велика радість і розрада; Бог відкриває людям Свою волю і стає ... Читати далі

Наступний запис

Міф: Старий і Новий Завіти пропонують зовсім різні образи Божі

Міф: Іноді кажуть про те, що Бог у Старому Завіті гнівний і суворий, а в Новому Завіті зовсім інший – ... Читати далі