Вибори і віра

Греки хочуть бачити Ісуса, Джеймс Тіссо

Напередодні чергових і позачергових парламентських виборів в Україні прийнято анонсувати нові політичні партії, нові політичні блоки, які гуртуються начебто навколо якоїсь ідеї, напрямку розвитку країни, а насправді – навколо якогось політичного лідера, який часто стає уособленням цієї самої партії, політичного блока. І саме від цієї людини, а також тих, чиї інтереси вона представляє, залежатимете справжня діяльність цієї партії, блока, яка часто може не відповідати, або прямо суперечити заявленим передвиборчим гаслам. Проте попри все, багато людей вперто продовжують довіряти і через це голосувати знову і знову за цей політичних проект, точніше за його лідера та його (її) обіцянки.

Хоча довірою такий стан речей деколи важко назвати, це більше віра, яка, втім, має мало що спільного з біблійним визначенням віри, яка, як відомо, «є здійснення очікуваного і впевненість у невидимому» (Євр. 11:1). Стосовно впевненості в невидимому – тут у певній мірі можна погодитися – адже багато людей наполегливо чекають покращення свого життя від своїх обранців, покращення, якого не видно вже третій десяток років. Воно дійсно є невидимим, проте люди марять за ним, хоча хтось може бути впевненим у цьому… Втім, це може бути депутат, якого обрали саме для здійснення цього покращення, і яке він буде намагатися здійснити. Принаймні для себе та свого оточення… а для виборців у нього бракує часу, попри всі обіцянки, які на ділі виявляються брехнею.

Проте не будемо відволікатися від теми нашої розмови, а краще перейдемо до другого аспекту, що характеризує віру: «Здійснення очікуваного». Такого від пересічних українських виборців не дочекаєшся: щоб вони впроваджували ідеї партії, за яку голосували, у життя… Хоча, щось подібне ніби було в історії нашої батьківщини, коли весь робочий клас одностайно втілював «у життя» рішення чергового з’їзду КПРС. Проте результати такого «втілення» не те, що Україна, півсвіту не може подолати досі. Єдиний плюс цих «втілень» полягає в тому, що саме вони і зруйнували Радянський союз. Хоча, звичайно, і одностайність, і прийняті рішення, і сам механізм втілення прийнятих рішень – це все робилось для «плану», для показовості, і мало хто вірив, що все це робилося по-справжньому. Насправді, все це було брехнею.

Отже, до якого висновку ми дійшли? Що виборчий процес в Україні, як і в цілому світі, просякнутий брехнею та маніпуляцією, які часто завуальовують «красивими» термінами і словами, як, наприклад, політична доцільність, політична кон’юнктура і т.д. і т.п.. І в усе це багато людей продовжують вірити, хоча, як ми переконалися, це почуття, яке плекають люди, не є вірою в біблійному розумінні цього поняття.

Що ж у цьому випадку залишається робити? Може, нарешті, дійсно варто «ризикнути» і довіритися Богові, повірити Йому. Звичайно, суто в біблійному розумінні: «В останній же великий день свята стояв Ісус і голосно говорив: хто спраглий, нехай іде до Мене і п’є. Хто вірує в Мене, у того, як сказано в Писанні, з утроби його потечуть ріки води живої. Це сказав Він про Духа, Якого мали прийняти віруючі в ім’я Його» (Ін. 7:37,38).

Прийняти Духа Святого! Уж повірте, Він дійсно допоможе, на відміну від політиків. Усіх разом узятих.

Редакція сайту

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
docВибори і віра


Ваш коментар: