Егоїзм у світлі Біблії

І. Визначення терміну

1. Егоїзм – це поведінка людини, яка прагне до задоволення лише власних потреб і нехтує інтересами інших людей та суспільства. Егоїзм прямо протилежний до альтруїзму – безкорисливого і жертовного служіння ближньому. Крайня форма егоїзму – егоцентризм – коли індивідуум уважає себе центром Всесвіту.
2. Ознаки і відмінні риси егоїста:

• Любов і піклування лише про себе.
• Небажання і невміння поступатися.
• Дратівливість і нетерпимість (якщо щось не по їхньому).
• Егоїст завжди шукає своєї вигоди і використовує людей (“йде по трупах”).
• У розмові любить домінувати і бути центром будь-якої бесіди (“А от я! А от у мене!”).
• Не слухає співрозмовника.
• Неуважний до потреб і проблем інших.
• Багато уваги приділяє собі, особливо своєму зовнішньому вигляду (більше, ніж внутрішньому).
• Любить звертати на себе підвищену увагу людей та вимагає до себе належної уваги і турботи.
• Любить скаржитися і викликати в людей співчуття.
• Шукає поклоніння (любить, коли його хвалять, з ним погоджуються, ним захоплюються).
• Вимагає від людей безумовної любові, милосердя і терпіння, а сам цього не проявляє.
• Має схильність до тиранії. Мстивий.
• Не терпить відмов.
• Дуже образливий (буває навіть без приводу).
• У своїх проблемах любить звинувачувати оточення.
• Думає так: “Нехай увесь світ прогнеться під мене”, “Після мене – хоч потоп”.
• Любить маніпулювати людьми.
• Невдячний, тому не любить просити, аби не бути зобов’язаним.
• Використовує будь-які методи для досягнення своїх цілей.
• Тримається відособлено, сам по собі, ні з ким не має по-справжньому близьких взаємин.
• Лицемірний.
• Гордий і пихатий. Любить хвалитися.
• Жадібний.
• Боязливий.
• Любить, аби від нього залежали інші люди.
• Схильний до зради і заздрощів.
• Не вміє прощати.
• Брехливий. Схильний до наклепу і пліток.
• Егоїста важко (майже неможливо) переконати в тому, що він егоїст.

Наступний уривок, на наш погляд, є точним описом егоїстів: “Це ті, що ремствують, нічим не задоволені і чинять за своїми похотями нечестиво і беззаконно, уста ж їхні гордовито промовляють; вони улещують особи задля користи. Але ви, улюблені, пам’ятайте проречене апостолами Господа нашого Ісуса Христа. Вони говорили вам, що в останній час з’являться ганьбителі, що діють за своїми нечестивими похотями. Це люди, котрі відділяють себе від єдности віри, душевні [тобто тілесні]‚ що не мають духа” (Іуди 1:16-19).

ІІ. Скільки егоїстів у світі?

На землі біля 7 мільярдів людей. І як не дивно, усі вони – егоїсти. Можливо, вам такий стан речей дуже не сподобається, адже тоді і ви є егоїстом. Хіба це можливо?! Так, дорогий друже. Ми всі егоїсти. Нижче наводиться кілька доказів того, що всі люди у світі – егоїсти.

1. Егоїзм це любов до себе. У Біблії нам дається заповідь любити ближнього, як? – як самого себе. Це свідчить про те, що кожен з нас прекрасно знає, як себе любити, тому що кожен з нас любить себе. Якби це було не так, то в Біблії давалося б детальне пояснення того, що означає любити себе. А коли цього немає, то це свідчить про те, що кожен з нас прекрасно знає, як це робиться, оскільки кожен з нас – природжений егоїст.
2. Егоїст – людина, яка любить саму себе безумовною любов’ю. Така любов (любов до себе) являється протилежній любові АГАПІ, описаній у 1 Посланні до Коринф’ян 13:4-7: “Любов довготерпить, милосердствує, любов не заздрить, любов не вихваляється, не пишається, не безчинствує, не шукає свого, не гнівається, не замишляє зла, не радіє з неправди, а радіє істині; усе покриває, всьому йме віру, всього сподівається, все терпить“.

А егоїзм, будучи протилежністю любові, робить усе навпаки: “Егоїзм не довготерпить, не милосердствує, егоїзм заздрить, егоїзм вихваляється, пишається, безчинствує, шукає свого, гнівається, замишляє зло, не радіє істині, а радіє неправді; не прощає, нічому не вірить, егоїст завжди недовірливий”.

У кожної людині є хоча б одна з цих рис, а значить, усі люди – егоїсти. І якби це було не так, то Біблія не закликала б людей зростати в любові.

Згідно з визначенням любові, даним у 13-му розділі Першого Послання до Коринф’ян, справжня любов “не шукає свого”, тобто не егоїстична. Егоїст не здатний любити по-справжньому нікого, окрім себе.

Саме через те, що егоїст любить тільки себе, він не в змозі бути довготерпеливим до людей, йому важко робити милість, не заздрити, не вихвалятися, не пишатися, не шукати свого…

3. Усі люди – грішники, “тому що всі згрішили і позбавлені слави Божої” (Рим. 3:23). Що таке гріх? Гріх є беззаконня: “Усякий, хто чинить гріх, чинить і беззаконня; і гріх є беззаконня” (1 Ін. 3:4).

Беззаконня – це протистояння Закону Божому. Закон Божий полягає в двох заповідях: любити Бога і ближнього: “Ісус сказав йому: полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю. Це є перша і найбільша заповідь. Друга ж подібна до неї: люби ближнього твого, як самого себе” (Мф. 22:37-39). Егоїзм виключає любов до Бога і ближнього. Отже, егоїзм є беззаконня. Отже, егоїзм є гріх. А оскільки всі люди є грішниками, то всі люди є і егоїстами. Отже, слова “грішник” і “егоїст” в якомусь сенсі є синонімами.

Якщо ви не згодні з тим, що всі люди у світі – грішники і егоїсти, і зокрема, що ви – грішник і егоїст, це тільки доводить (доказ четвертий!!!), що ви – егоїст.

Отже, усі люди егоїсти. Хтось більшою мірою, хтось у меншій, але всі – егоїсти. Саме тому Слово Боже звертається до всіх (у тому числі і до християн) із закликом любити ближнього, як самого себе.

ІІІ. Природа егоїзму

Наступний вірш описує триєдину природу егоїзму: “Бо все, що в світі: похіть плотська, похіть очима і гордість житейська, не від Отця, а від світу цього” (1Ін. 2:16).

Егоїзм у Біблії названий (1) похіттю плоті, (2) похіттю очей і (3) гордістю житейською (адже егоїст прагне догодити самому собі і своїй плоті):

• (1) Похіть плоті – бажання плоті; бажання задоволення своїх фізичних (фізіологічних) потреб.
• (2) Похіть очей – бажання очей; бажання задоволення своїх матеріальних потреб;
• (3) Гордість житейська – людська гордість, амбіції.

Згрішивши, людина вийшла з-під Божої влади і стала незалежною. Природні бажання тіла, спаплюжені егоїзмом, перетворилися на похіть. Їх метою стало самозадоволення (задоволення свого “Я”), а не догоджання Творцеві. Природа людини настільки зіпсувалася, що похіть плоті взяла владу над нею. Життя занепалої людини сповнилося егоїзмом, що дав поштовх для розвитку в людині інших вад. Другими словами, егоїзм є основою для всіх інших вад.

Немає нічого поганого в турботі про власне тіло, у бажанні задовольнити необхідні фізичні і матеріальні потреби. Але Слово Боже попереджає нас: “Піклування про плоть не обертайте на похоті” (Рим.13:14).

Зверніть увагу на те, що відповідно до 1Ін. 2:16, джерелом егоїзму є гріх і грішний світ. Навіть якщо людина за своєю природою – начебто і непогана людина, але якщо вона братиме приклад зі світу, то розвинеться в довершеного егоїста.

За матеріалами сайту: “Біблійний дискусійний клуб”

Зміст