Перекручений розум

«І, наблизившись, Ісус сказав їм: дана Мені всяка влада на небі і на землі. Отже, йдіть, навчайте всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все, що Я заповів вам» (Мф. 28:18-20).

З цих Христових слів стає зрозумілим основне завдання Церкви: свідчити людям про воскреслого Ісуса Христа та хрестити «їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа». Здавалося б, усе зрозуміло, але в Євангелії від Матфея можна знайти суперечливий Христовий заклик, який Спаситель промовив у Нагорній проповіді: «Не давайте святого псам і не кидайте перлів ваших перед свиньми, щоб вони не потоптали їх ногами своїми і, обернувшись, не пороздирали й вас» (Мф. 7:6). Які «святині» і які «перли» мав на увазі Спаситель? – Цими речами були Його власні слова про Царство Небесне, що складали суть євангельської проповіді (між іншим, варто пригадати, що в одній із Своїх притч Христос порівняв Царство Небесне з коштовною перлиною – див. Мф. 13:45).

Здавалося б, перед нами два суперечливі заклики: з одного боку Спаситель наказує учням, а заодно і нам, навчати «всі народи», з іншого боку – закликає не проповідувати, тобто не навчати. Проте подібна суперечливість може здатися лише з першого погляду, адже наголос на «псів» і «свиней» просто уточнює, що є певні категорії людей, якім не варто говорити про Небесне Царство. Між іншим, так вчинив Христос, коли Його привели до Ірода: «І ставив [тобто Ірод] Йому багато запитань, але Він нічого не відповідав йому» (Лк. 23:9). У чому ж річ?

Відповідь на це запитання можна знайти в наступному біблійному принципі: «Для чистих усе чисте; а для осквернених і невірних немає нічого чистого, але осквернені і розум їхній‚ і совість» (Тит 1:15). Причому, як зауважує Павло, цей принцип стосується не тільки невіруючих людей, але й тих, хто вважає себе цілком віруючим: «Вони говорять, що знають Бога, а ділами відрікаються, будучи огидними і нездатними ні до якого доброго діла» (Тит 1:16). Як мовиться, «по плодах їхніх пізнаєте їх… Так усяке добре дерево і плоди добрі родить, а погане дерево і плоди погані родить» (Мф. 7:16,17). Так що конкретні життєві вчинки прямо впливають на здатність певної людини до сприйняття євангельської проповіді.

Отже, недоцільно проповідувати людям, у яких осквернений і розум, і совість, для яких, як прийнято казати, «вже немає нічого святого», або ж, якщо точніше, людям, чиї життєві принципи та орієнтири прямо суперечать біблійним. Як наприклад, злодійство, вбивство, наклеп, розпусту ці люди вважають цілком прийнятними речами, і «не тільки самі таке роблять, але й тим, що роблять, сприяють» (Рим. 1:32).

Саме дивне, що згідно Біблії такі нечестивці «знають праведний суд Божий, що хто чинить так, вартий смерти» (Рим. 1:32), – проте продовжують чинити, і як вже було сказано: «Тим, що роблять, сприяють». Відповідно, подібним людям не варто свідчити про жертовну смерть Спасителя та Його воскресіння, бо ніякої користі від проповіді, згідно слів самого Спасителя, не буде – такі люди сприйматимуть її у викривленому вигляді. В якому саме? – До чого ж може дійти «перекручений» людський розум, про це свідчить саме життя.

Редакція сайту

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
docПерекручений розум


Ваш коментар: