Майже весь 4-й розділ Євангелія від Іоанна розповідає про зустріч Христа і самарянки біля древнього колодязя містечка Сихем. За переказами, він був виритий самим праотцем Яковом.
Як і всі інші тексти, написані апостолом Іоанном, цей уривок має два смислові рівні – зовнішній і внутрішній, прихований.
Розмовляючи із жінкою-сектанткою (самаряни сповідували спрощену і спотворену версію старозавітної юдейської віри), Господь говорить про Себе. Спочатку – натяками, а потім – прямо. Він промовляє ті ж самі слова, які вимовляв в інших місцях Палестини. Але чомусь саме біля цього древнього колодязя Ісус розкрився більшою мірою, ніж перед Своїми віруючими одноплемінниками-юдеями. Чому?
Відповідь на це запитання лежить у площині віри. Душа жінки-язичниці виявилася сприйнятливішою до проповіді Спасителя, ніж скам’янілі серця правовірних жителів Єрусалиму. На відміну від упевнених у своїй обраності фарисеїв, книжників і більшості населення Іудеї, самарянка шукала, жадала Істину. Звичайно, через своє походження, Христова співрозмовниця не вникала в тонкощі богослов’я чи філософії, але її пошук був набагато активніший, ніж в інших людей, з якими доводилося стикатися Господу. За це Він і сподобив самарянку пізнати Його особисто.
За великим рахунком, епізод біля колодязя не має часових рамок і відбувається в житті кожного з нас. Будь-яка людина в тому або іншому віці шукає відповіді на життєво важливі запитання – «Хто я?», «Навіщо живу?», «Яка мета мого буття?», «Чи є Бог? Хто Він?». Питання задають усі. Але роблять це часом дуже різними способами. Адже можна свідомо придумати відповіді, що подобаються нам, а можна упокорено чекати і прийняти те, що каже нам Творець. Першим шляхом пішла більшість сучасників Христових, яким не сподобалося те, що Він намагався донести до їх сердець. Другий же шлях вибрала самарянка, яка упокорено слухала свого Співрозмовника і прийняла Його слова всією душею.
А ще цей євангельський епізод учить дуже простій речі – не судити про людину за її зовнішнім виглядом, національністю, соціальним статусом або іншими ознаками. Звернувшись до самарянки і розмовляючи з нею, Спаситель подає всім християнам приклад привітного і неупередженого ставлення до людей іншої віри і культури. На жаль, навіть ті, хто вже багато років знаходиться в Церкві, з упередженістю ставляться до іновірців, абсолютно щиро вважаючи, що вони негідні уваги, і що не варто навіть спілкуватися з ними. Проте Христос виявляє абсолютно іншу модель поведінки і показує, що такі люди можуть виявитися більшою мірою готовими до діалогу, ніж наші побратими.
Євангеліст Іоанн проповідує Христа Спасителя. Причому такого Христа, Який відкритий усім і усім відкриває двері Свого Царства, – юдеям і самарянам, язичникам і правовірним, селянам і городянам, інтелектуалам і простим малоосвіченим людям. І всім обіцяє причастя того невичерпного джерела Живої Води, яке колись було вказане жінці біля древнього колодязя містечка Сихем.
Автор: Олександр Мойсеєнко
