Покластися на Бога

– Відпливи на глибину і закиньте сіті свої для лову.

– Наставнику, ми трудилися всю ніч і нічого не впіймали, але за словом Твоїм закину сіть. (Лк. 5:4,5)

А далі сталося щось несподіване навіть для такого досвідченого рибалки як Симон, що стане згодом Петром. Улов риби був настільки великим, що «аж проривалася сіть» (5:6). Проте Симону-Петру було вже не до улову, який ледь не потопив рибальські човни – він «припав до колін Ісусових і сказав: Господи, відійди від мене, бо я чоловік грішний!» (Лк. 5:8).

– Не бійся, віднині будеш ловцем людей (Лк. 5:10), – саме з цієї Христової відповіді фактично почалося служіння одного з найбільш прославлених апостолів.

А тепер задумайтесь: як би відреагував би Петро на чудесний улов риби, якщо б рибна ловля минулої ночі була б вдалою? Чи відплив би він за словом Христовим від берега, щоб закинути сіті? – Навряд чи. Виходить, щоб зазнати успіху з Христом, спочатку треба зазнати поразки у світі.

А тепер перенесемося до події, що сталася дещо згодом у Капернаумі. «Коли ж Він йшов, народ тиснув Його. І жінка, що дванадцять років страждала на кровотечу, витратила на лікарів усе своє майно і в жодного не змогла вилікуватися. І, підійшовши ззаду, доторкнулася до краю одежі Його; і вмить кровотеча у неї зупинилась» (Лк. 8:42-44). Як бачимо, чимось схожа історія: людина зазнала поразку у світі – жінка витратила всі свої заощадження, проте не змогла вилікуватися. Проте в цьому випадку є суттєві відмінності: тривалий час хвороби, дванадцять років, і віра жінки в зцілення.

А тепер задумайтесь: чи зустрілася жінка з Христом, чи мала б вона чудесну віру в зцілення, якби не тривала хвороба, що буквально «зжерла» усі її заощадження, залишивши лише надію на Божественне чудо? Варто зазначити, вже сама віра в чудесне зцілення була від Бога, а доторк до краю Христової одежі явним чином засвідчив її тілесне зцілення, проте спочатку сталося духовне зцілення жінки, коли вона поклалася на милість Божу. Цьому ж сподіванню зазвичай заважають речі земні, на які часто покладаються люди у світі: здоров’я, гроші, «цінні» знайомства, тобто все те, що втратила жінка під час хвороби. Виходить, щоб зазнати успіху з Христом, спочатку треба втрати речі, на які часто покладаються люди у світі.

Подібний перебіг подій спостерігається в чудесному зціленні скорченої жінки, «що мала духа немочі років вісімнадцять» (Лк. 13:11). Про віру жінки тут прямо не сказано, проте згадується, що отримавши зцілення вона «почала славити Бога» (Лк. 13:13). У світлі попередньої історії мимоволі спадає думка, що цій нещасній жінці знадобилося цілих вісімнадцять років, щоб повністю покластися на Божу волю.

– Коли я немічний, тоді сильний (2Кор. 12:10), – а це вже одкровення апостола Павла, який на власному досвіді переконався, що лише перебуваючи «в немочах, у кривдах, у нестатках, у гоніннях, в утисках за Христа», ми починаємо дійсно покладатися на Бога. І в цьому має переконатися на власному досвіді кожен з нас.

Редакція сайту

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
docПокластися на Бога


Ваш коментар: