Шукати мир

«І чому ж ти бачиш скалку в оці брата твого, а колоди, що є в оці твоєму, не відчуваєш?… Лицеміре, вийми спершу колоду з ока твого, і тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого» (Мф. 7:3,5), – як же все таки люди полюбляють помічати недоліки ближніх! І варто додати, впритул не помічати ці самі недоліки в собі.

От візьмемо, наприклад, грошові пожертви на якісь доброчинні справи: як же полюбляють деякі люди критикувати інших за те, що вони не допомагають ближнім, у свою чергу вихваляючись своїми пожертвами та допомогою ним. Ця поведінка нагадує фарисея з Христової притчі: «Боже! Дякую Тобі, що я не такий, як інші люди, грабіжники, неправедні, перелюбники, або як цей митар. Пощу двічі на тиждень, даю десятину з усього, що надбаю…» (Лк. 18:11,12). А з чого ці новоявлені фарисеї так упевнені, що ці «митарі» не роблять того самого, а можливо і більше за них? Вони просто переконані в тому, що інші люди гірші за них. І навіть, якщо вони праві у своїх припущеннях, хто надав право їм судити ближнього? «А ти чого осуджуєш брата твого? Або й ти, чого зневажаєш брата твого? Усі ми станемо перед судом Христовим… Отже, кожен з нас дасть за себе відповідь Богові» (Рим. 14:10,12).

Але це ще в кращому випадку: «Кажу вам, що цей (тобто митар) пішов до дому свого виправданий більше, ніж той (фарисей): бо всякий, хто підноситься, принижений буде, а хто принижує себе, піднесеться» (Лк. 18:14). Все таки фарисей дотримувався на ділі про що говорив. А от у реальному житті частіше відбувається дещо інша картина: не виконуючи і половини того, що робив фарисей, люди записують ближніх у ті самі митарі. Особливо в цьому плані припадає заможним верствам населення, які на думку більшості просто винні всім через свої явні чи вигадані статки. Винні, і все тут.

«Не залишайтесь винні нікому нічого, крім взаємної любови» (Рим. 13:8), – от до чого закликає нас Біблія, а все інше залишається на наш розсуд, зокрема допомагати ближнім чи ні. І в жодному разі нам не дано право судити ближніх: «Один є Законодавець i Суддя, Який може спасти i погубити; а ти хто, що судиш ближнього?» (Як. 4:12).

І коли ми стикаємося з ситуацією, що наш ближній опинився в скрутному становищі – це привід йому допомогти в міру сил і можливостей, а не причина засуджувати більш заможних, як на нашу думку, ближніх у жорстокосерді. Користі від цього: і нам і ближньому буде значно більше, ніж від порожніх засуджень.

Краще скористатися біблійною порадою: «Не будемо ж більш судити один одного», а шукатимете «те, що служить мирові і взаємному повчанню» (Рим. 14:13,19), замість того, щоб намагатися вийняти скалку з ока ближнього.

Редакція сайту

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
docШукати мир


Ваш коментар: