Підміна понять

Христос і фарисеї. Ернст Ціммерман

«Тоді приступають до Ісуса єрусалимські книжники та фарисеї і говорять: чому ученики Твої порушують передання старців? Бо не миють рук своїх, коли їдять хліб» (Мф. 15:1,2), – це питання, яке здається абсолютно безглуздим сучасним читачам, для єрусалимських книжників було надзвичайно важливим, бо складало частину їхнього ритуалу, релігійного життя.

Часи змінилися, змінилися під впливом тих часів і релігійні ритуали, проте ставлення до них людей навряд чи зазнало змін. У світі ще достатньо людей, якщо не більшість, для яких зовнішня форма релігійності підміняє собою суть, яка закладена в ній. Це може стосуватися і певних зовнішніх проявів богослужіння, храмових споруд, ікон, певних географічних місць і всього, що може набути в людських очах сакральне значення.

Одним з таких сакральних, «священних» предметів людського поклоніння став «Камінь помазання» (також відомий як Камінь миропомазання, Камінь змащення, Дошка Господня) – що знаходиться в центральному притворі Храму Гробу Господнього.

Камінь помазання

Згідно зі Священним Переказом, на цей камінь поклали тіло Христове після зняття його з хреста, і саме тут Йосип Аримафейський і Никодим підготували до поховання тіло, вчинили помазання миром і алое. Потім звідси тіло Христове віднесли і поклали його до Гробу.

Справжній камінь прихований плитою з блідо-рожевого мармуру, що оберігає його від ушкодження, розміром у 2,7 м. у довжину, 1,3 м. у ширину і завтовшки в 30 см.

Вважається, що камінь помазання виділяє миро, тому паломники, відвідуючи храм, торкаються до каменю і кладуть на нього натільні хрестики, ікони, свічки, збирають хустками благодатне миро, що зціляє від недуг.

Не можна зі стовідсотковою певністю стверджувати, що це саме той камінь, на який поклали розіп’яте тіло Спасителя, як не можна зі стовідсотковою певністю стверджувати протилежне. Суть, насправді, у зовсім іншому: «Чого шукаєте Живого між мертвими? Нема Його тут, Він воскрес» (Лк. 24:5,6).

Христос воскрес, і перебуває з нами «по всі дні, до кінця віку» (Мф. 28:20), коли «двоє чи троє зібрані» (Мф. 18:20) заради Його іменні. Звичайно, паломницькі поїздки можуть відповідати цій умові: адже серед натовпу роззяв завжди знаходяться люди, які дійсно шукають Бога, і об’єднанні цією спільною метою досягають мети, згідно біблійного принципу: «Хто шукає, знаходить» (Мф. 7:8). Крім того, паломницькі подорожі допомагають людині вирватися з полону життєвої метушні, і спрямувати свій погляд у небеса. Деколи ж стається диво, і дозвільному роззяві відкривається Істина, як свого часу відкрилася Істина Савлу по дорозі в Дамаск.

Проте все це зазвичай стосується «останку» (за аналогією з Рим. 11:5), решта ж людей марно намагається шукати Живого серед мертвих речей, як свого часу шукали фарисеї істину серед «передань старців», через що не змогли побачити втілену Істину, Яка знаходилася просто поруч з ними.

Редакція сайту

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
docПідміна понять


Ваш коментар: