Післямова

Після ознайомлення з історією Десмонда Досса на думку спадають наступні біблійні рядки, написані апостолом Павлом: “Усе можу в Ісусі Христі, Який мене зміцнює” (Флп. 4:13). Це слова людини, яка заснувала за свого життя десятки церков на території Римської імперії та залишила після себе неоціненну духовну спадщину. Але все це, на Павлову думку, було б неможливим, якби не Божа допомога. Напевно, Десмонд Досс погодився з цією думкою на 100%. Якби не його віра в силу Христову, навряд чи він міг би здійснити навіть малу дещицю своїх подвигів і врятувати стількох людей.

Але чому на світі у всі часи серед віруючих так небагато людей, які подібно Десмонду Доссу та Павлу, здійснювали по-справжньому надзвичайні речі? Адже благодать Божа доступна кожному, єдина умова для її отримання – це віра та упокорення. І все.

На це запитання є дві відповіді.

По-перше, дійсно віруючі люди, так звані люди служіння, не дуже рекламують свій труд і старання. Для них головне – це служіння ближнім та поширення Благої Звістки на землі. І світ їх особливо не шанує, щоб проголошувати про них.

Друга відповідь не дуже приємна. Найкраще її висловив апостол Павло: “Бо всі шукають свого, а не того, що угодно Ісусу Христу” (Флп. 2:21). Погодьтеся, є над чим задуматися багатьом з нас …

А як епітафію на могилі Десмонда Досса, можна було б навести слова вже цитованого апостола Павла: “Подвигом добрим я змагався, свій біг закінчив, віру зберіг; а тепер готується мені вінець правди, який дасть мені Господь, праведний Суддя, в той день; і не тільки мені, але і всім, що полюбили явлення Його” (2Тим. 4:7,8).

Надгробок на могилі Десмонда Досса

З повагою, укладач, Михайло Лукін