Вихід

Чи пробували ви колись читати Біблію? Ризикну припустити, що пробували, але до кінця так і не осилили.

Воно і зрозуміло. По-перше, жахає об’єм. У тому виданні, яким користуюся я, майже 900 сторінок, адже є видання і ще товстіше. По-друге, мова: від звичної мови газет і детективів мова Біблії відрізняється дуже сильно. Ну і по-третє (головне!), не дуже зрозуміло, про що все це.

У результаті, бадьоро почавши, до двадцятої сторінки початкуючі читачі перший раз позіхають, а на тридцятій сторінці вирішують, що повернуться до читання якось потім.

І ніколи не повертаються.

1

Сучасним читачам хочеться, щоб Біблія на простих і цікавих прикладах розповіла про те, «як влаштований Бог». Замість цього Біблія довго і докладно говорить про речі абсолютно нецікаві.

Біблія – не містичний трактат і не збірка пророцтв. Біблія – книга історична. Вона розповідає про те, що спершу Авраам породив Ісаака, потім Ісаак породив Якова. потім ізраїльтяни билися з амалікитянами, а потім ще і з філістимлянами… і так без кінця.

Буде бажання, по цій книзі можна вивчати древню історію Близького Сходу. Хоча краще, звичайно, вивчати по ній зовсім іншу історію. Адже основний зміст цієї Книги – все та ж історія блудного сина. Розповідь про те, як людина потрапила в біду, а Бог їй допоміг.

Дивлячись на вчинки людини (будь-якої людини), ми можемо зрозуміти, яка вона. Жодного разу з нею не зустрівшись, жодного разу з нею не поговоривши, на підставі одних лише вчинків ми можемо скласти про цього незнайомця цілком певну думку.

Біблія пропонує нам скласти таку ж думку про Бога. Вона не пояснює, хто Він такий. Зате вона розповідає про Його справи і пропонує самим здогадатися: який же Бог, що поступає ОТ ТАК?

І в цьому сенсі Біблія – найзахоплюючій детектив. От сліди. От явні докази Його перебування. Бачите, як Він діє? Спробуйте скласти Його словесний портрет!

Головний же доказ захований у другій книзі Біблії – Вихід. Головна подія, на підставі якої ми повинні скласти свій портрет, – це Вихід обраного народу з Єгипту. Якщо ви забули, у чому там справа, то дозвольте, я вам нагадаю.

2

Сталося так, що люди, яких любив Бог, потрапили в біду. Серед безлічі земних народів є один, особливо дорогий Богові. І саме цьому народу жилося гірше, ніж усім іншим.

Біблія каже, що колись древні євреї перебували в рабстві в теж древніх єгиптян. Археологи уточнюють: ці події могли мати місце в інтервалі між XІV і XІ віками до Різдва Христового.

Дванадцять племен Ізраїльського племінного союзу було поселено єгипетськими фараонами в дельті Нілу. Їх використовували як дешеву робочу силу при будівництві фортець Пі-Атама і Пі-Ріа-масе-са-Маї-Амана. Суть роботи полягала в тому, що єврейські раби місили глину і ліпили цеглу.

Бог створив людей для того, щоб люди були щасливими. А замість цього люди страждали від жорстокого і безглуздого існування. Вони хворіли і помирали. Вони були виснажені механічною і бездушною роботою.

Бог створював кожного з них, як Свою єдину дитину. А життя, яке вони тепер вели, було занадто важким і безглуздим навіть для тварин. І, дивлячись на їх страждання, Бог страждав сам.

Так тривало досить довго. А потім до обраного народу був посланий пророк на ім’я Мойсей. До людей явився той, хто знає дорогу. Той, хто приведе їх до нового, кращого життя.

Мойсей явився до фараона, правителя Єгипту, і запропонував відпустити Ізраїль на свободу. Зрозуміло, фараон лише розсміявся. Йому і на думку не могло спасти, що відпустити народ все одно доведеться. Але це було вже не важливо, адже Сам Бог вирішив: народ буде вільний.

Народу належало звільнитися від рабства і почати нове життя. І сам світ встав на диби, не бажаючи відпускати свою здобич. Біблія малює жахливу картину: вона говорить про те, що на Єгипет обрушувалися так звані «кари» – природні катаклізми, що свідчать про те, що вся пітьма світу зібралася тоді в Єгипті, щоб перешкодити людям піти.

Мойсей сперечався з фараоном. А люди тим часом продовжували працювати. Вони прокидалися вранці. Скоренько снідали. Йшли працювати. Вони давно забули, у чому сенс цієї роботи. Та і чи був він, цей сенс? Вони слухняно, як робоча худоба, пленталися на роботу і тисячний раз підряд робили те, що мали робити. Увечері вони, знесилені і спустошені, поверталися додому і до самого ранку не бачили снів.

Людям здавалося, що надії немає. Так буде завжди. Їх діти і діти їх дітей житимуть таким самим моторошним і безглуздим життям. Але насправді рабство вже було скасоване. До нового життя залишався лише один крок.

Саме слово «пасха» («песах») перекладається як «проходити повз», «щадити». Фараон не бажав відпускати народ, і на Єгипет обрушувалися все нові біди. Остання, десята, кара мала місце у вирішальну пасхальну ніч. Розірвавши окови, смерть смерчем пройшлася по країні і уразила усе, до чого змогла дотягнутися. Але вона «пройшла повз», «пощадила» тих, на чиїй стороні був сам Бог.

У цю ніч народ пішов з Єгипту. Рабство було закінчене.

3

На зорі часів людина потрапила під владу гріха. Подробиці цієї древньої катастрофи невідомі. Проте її наслідки ми бачимо досі.

Там, в Єгипті, історія світу почала, скриплячи, розвертатися у зворотний бік. Бог узяв спасіння людства у Свої руки. І, зрозуміло, світ збунтувався проти такого втручання. Світ не міг дозволити людям просто так встати і піти.

Біблія каже, що, вже відпустивши народ, фараон передумав. На чолі своєї непереможної кавалерії він кинувся в гонитву. Він не хотів відпускати народ. Могутня єгипетська кіннота на колісницях наздоганяла утікачів. А попереду в тих була непереборна перешкода: дорогу перегородило море.

У буденній мові ми сотню раз на день вживаємо слова на кшталт «бачить Бог» або «спаси, Господи». Ми ніколи не замислюємося над тим, що ці слова означають. Але іноді (дуже нечасто) Бог раптом ДІЙСНО входить у наше життя. І в такі хвилини людина відчуває священний жах.

Стоячи на березі моря, євреї, звичайно, молилися і волали до свого Спасителя. Але в глибині душі кожен з них розумів: це кінець. Зараз почнеться різанина, і спасіння немає. Не буде жодної свободи, бо всі вони загинуть під копитами фараонової кінноти. Усі розуміли: у цьому світі взагалі не буває ні свободи, ні якогось іншого життя, окрім життя раба. Такий вже світ!

Але коли до загибелі залишалася лише мить, сталося страшне. Набагато страшніше, ніж смерть, до якої люди були готові. Мойсей звернувся до Бога з проханням, і Бог його почув. Бог велів морю розступитися, і море не наважилося не послухатися. Немов стадо баранців, хвилі в жаху, давлячись і наповзаючи одна на одну, кинулися врізнобіч, і народ все-таки став вільний.

Перехід євреїв через Червоне море, Іван Айвазовський

Бог хотів, щоб так було, – так усе і сталося. І можете не казати мені, що так не буває, бо я краще за вас знаю, що так ДІЙСНО не буває. Тим страшніше і загадковіше ця подія – адже сталося все саме так.

4

Вихід з Єгипту – це все та ж історія блудного сина. Тільки тепер вона повторилася в масштабі цілого народу.

Люди пішли від Бога, оселилися в чужій країні і страждали. Їх життя було порожнє, безглузде і складалося суцільно з мук. Тому, коли Бог покликав Своїх синів і дочок, народ встав і з радістю пішов додому. До Отця. І все повторилося: без єдиного слова докору Бог побіг назустріч Своїм дітям.

Радітимемо і веселитимемося, бо вони були мертві, але ожили! Пропадали, але знайшлися!

Вихід – головна подія усієї біблійної історії. А Пасха – головне свято біблійного календаря. Саме ця історія раз і назавжди стала моделлю стосунків людини і Бога.

У всій цій історії можна виділити три основні риси. Три найголовніші мотиви.

По-перше, кого саме Бог вивів з рабства? Зверніть увагу: це не якісь особливі люди, а УСІ, хто пішов за Мойсеєм. Врятовані були усі, хто погодився бути врятованим. У цьому сенсі та давня історія стосується і особисто вас.

Бог схожий не на строгого суддю: ця людина хороша, і їй ми допоможемо. А ця – не дуже хороша, їй допомагати не станемо. Бог схожий швидше на відважного пожежника, що евакуював дитячий садок. Він виламав двері, розкидав тліючі головешки і кричить: «Давайте! Рятуйтеся! Всі разом! Швидше, швидше! Тут вихід!»

По-друге, світ, зрозуміло, не бажав відпускати свою здобич. Вихід не був просто туром з Єгипту в Палестину. Вихід був битвою. Бог повів Свій народ до свободи, а сили гріха і смерті зробили все, щоб цьому перешкодити. Світ у відчаї вчепився в тих, хто йшов.

Ну і по-третє: Вихід не міг не відбутися. Неправильно думати, ніби Бог створив світ і відійшов у бік. Бог ПРАВИТЬ світом. Він знає про все, що в нас відбувається. Він направляє події історії до певної мети. Усе відбувається не випадково, а заради певної мети. У світу є мета, а в життя є сенс.

Інакше кажучи:

  • Бог хоче врятувати всіх.
  • Світ не хоче, щоб врятований був хоч хтось.
  • Але в сутичці світу і Бога перемога дістанеться Богові, адже інакше і бути не може, чи не так?

Запам’ятайте ці ознаки. Без них те, що відбувалося далі, не зрозуміти.

5

Ізраїльтяни відзначали Пасху щороку. Вони задовго до самого свята починали до нього готуватися. Вони роздумували про події тієї ночі. Намагалися зрозуміти: а як особисте життя кожного з них змінилося у світлі тієї давньої події?

У незапам’ятній старовині Бог вивів народ з єгипетського рабства. Народ мав загинути під ударами фараонової кінноти, але не загинув. Бог врятував людей від загибелі – немов викупив їх у смерті. І по ідеї все подальше життя цих врятованих людей тепер належало Йому.

Народ тепер мав жити заради свого Спасителя. По ідеї все людське, грішне, смертне мало залишитися на тому, єгипетському, берегу моря, що розступилося. Перейшовши на інший берег, народ переходив до нового життя. До життя з Богом і виключно заради Бога.

Але на практиці це було, звичайно, не так.

І поступово кращі з ізраїльтян розуміли: ТОЙ вихід був не остаточним, а як би репетицією. Потрібен ще один. Учителі Ізраїлю передчували: не за горами момент, коли Бог пошле Своєму народу нового Мойсея.

Схема події була відома. Так само, як і в перший раз, Бог через безліч небезпек поведе народ до звільнення. Цього разу – до остаточного. Бог приведе людей до щастя. І в цьому сенсі другий Вихід буде дещо іншим Творінням. Бог знову зробить світ таким, яким він був до гріхопадіння. Світ знову стане тим сяючим шедевром, яким він і був на зорі часів.

Ізраїль чекав цього. У перші роки нашої ери Палестина вирувала: коли ж? Може, зараз? Чи от зараз? Можливо, хоч цього разу? Кажуть, десь біля Мертвого моря бачили ще одного пророка: може, він і справжній?

Але коли все нарешті почало відбуватися, Обраний народ виявився до цього зовсім не готовий. Навряд чи його можна за це винити. Те, що відбувалося тоді в Палестині, було абсолютне поза всякими рамками, і дивно, що взагалі хоч хтось повірив у те, що відбувається.

Річ у тім, що замість того, щоб посилати народу нового Мойсея, Бог прийшов до народу Сам.

Попередній запис

Творіння та гріхопадіння

Вигнання Адама і Єви з раю, Бенджамін Вест Кожна людина потребує того, щоб її любили. Але ... Читати далі

Наступний запис

Тайна вечеря

Тайна вечеря, Павло Попов До складу Біблії входить чотири книги, звані Євангелія. У них розповідається про ... Читати далі