Прощення (закінчення)

У нашій минулій статті ми говорили про те, чому Бог готовий прощати і прощає людей. Також відмічали, що коли Господь прощає, то Він очищає гріхи, не пам’ятає їх і відновлює добрі стосунки з грішником. Потрібно також пам’ятати, що отримуючи прощення, людина очищається від гріха, отримує виправдання, духовне зцілення, звільнення і примирення.

Коли ж Бог прощає нас, то і ми повинні прощати себе. Іноді людина відчуває сумніви відносно того, чи простив їй Господь гріх або ні, а це призводить до занепокоєння і невпевненості в правильно вибраному шляху. Дійсно, трапляється так, що людина відчуває сумніви упродовж свого життя. І щоб вони розсіялися, їй потрібні докази. Як же людина може знати, що Бог простив їй гріх? Чи переживаємо ми якісь особливі почуття, які свідчать, що ми отримали прощення? Завжди потрібно пам’ятати те, що почуття людини не є надійним стандартом у житті. Мудрець сказав: “Є шляхи, які здаються людині прямими; але кінець їх – дорога до смерти” (Прит. 14:12). Надійним стандартом є слово Боже, пов’язане з вірністю Божою. Павло каже, що Бог незмінний у Своєму слові (Тит. 1:2), автор послання до Євреїв заявляє, що Бог не може збрехати (Євр. 6:18). Тому доказом прощення гріха може бути тільки слово Боже. Апостол стверджує: “Коли сповідаємо гріхи наші, то Він, будучи вірним і праведним, простить нам гріхи наші і очистить нас від усякої неправди” (1Ін. 1:9). Так, “бо не буває безсилим у Бога ніяке слово” (Лк. 1:37). Отже, якщо ми виконали волю Божу в точності, то ми можемо бути упевнені, що Бог простив нам наш гріх, бо Він Сам сказав про це у Своєму слові. Тому, отримавши прощення від Господа, нам необхідно простити себе і не мучитися спогадами про свої гріхи.

При цьому необхідно ясно усвідомлювати, що отримання прощення не означає, що не буде наслідків гріха в цьому житті. Яскравим прикладом цьому можуть служити Мойсей, Давид, Манасія і інші. Пророк Нафан, викриваючи Давида, сказав: “Навіщо ж ти зневажив слово Господа, зробивши зле перед очима Його? Урію хеттеянина ти вразив мечем; дружину його взяв собі за дружину, а його ти убив мечем аммонитян” (2Сам.(Царств) 12:9). Давид визнав свій гріх, і Бог простив його: “І сказав Давид Нафану: згрішив я перед Господом. І сказав Нафан Давиду: і Господь зняв з тебе гріх твій; ти не помреш” (12:13). Але наслідки гріха залишалися, і Давид повинен був перенести все це. “Отже, не відступить меч від дому твого повіки, за те, що ти зневажив Мене і взяв дружину Урії хеттеянина, щоб вона була тобі дружиною. Так говорить Господь: ось, Я пошлю на тебе зло з дому твого, і візьму дружин твоїх перед очима твоїми, і віддам ближньому твоєму, і буде він спати з дружинами твоїми перед цим сонцемале оскільки ти цим ділом подав привід ворогам Господа хулити Його, то помре народжений у тебе син” (12:10-12,14). Недивно, що усе так і сталося, як казав пророк Божий.

Туга Давида, Юліус фон Каролсфельд

Нам необхідно ясно усвідомлювати, що тільки Ісус і Його кров є Божественними ліками від гріха. Людині не потрібно шукати прощення гріхів у мудрості людській або системі праведності, придуманої людьми (Рим. 10:2,3). Достатньо навернутися до Христа і Його жертви, підкорюючись волі Божій. Бо Христос “став для нас премудрістю від Бога, праведністю і освяченням та відкупленням” (1Кор. 1:30). Іоанн Хреститель говорив про Ісуса: “Ось Агнець Божий, Який бере на себе гріхи світу” (Ін. 1:29).

Давайте прочитаємо наступні уривки і звернемо увагу на те, що Христос і Його кров роблять для людини. Павло, проповідуючи юдеям, заявляв, що “заради Нього вам сповіщається відпущення гріхів” (Діян. 13:38). Сам Ісус, встановлюючи вечерю Господню, сказав: “Бо це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів” (Мф. 26:28). Людина може перестати бути рабом гріха, оскільки кров Ісуса є спокутуванням нашим. Павло писав, що “ми маємо відкуплення Кров’ю Його, прощення гріхів через багатство благодаті Його” (Еф. 1:7). Жертви Христа достатньо, щоб нам мати вічне спокутування: “Але зі Своєю Кров’ю, один раз увійшов у святилище і здобув вічне відкуплення” (Євр. 9:12). При цьому нам завжди необхідно пам’ятати про істинну цінність крові Христової, тому Петро і перестерігав християн: “Зі страхом проводьте час мандрування вашого, знаючи, що не тлінним сріблом або золотом визволені ви від суєтного життя, переданого вам від батьків, а дорогоцінною Кров’ю Христа, як непорочного і чистого Агнця” (1Пет. 1:17-19).

Якщо хто бажає мати мир з Богом, то цій людині необхідно навернутися до Христа, бо саме в Ньому ми маємо примирення з Творцем небесним. “Бо в Христі Ісусі Бог примирив із Собою світ, не ставлячи в провину людям злочинів їхніх, і дав нам слово примирення” (2Кор. 5:19). Примиряючи із Собою, Бог дивиться на нас як непорочних і невинних не тому, що ми заслужили це або є хорошими, а завдяки жертві Ісуса. “Бо благоугодно було Отцю, щоб у Ньому була вся повнота і щоб через Нього примирити з Собою все, умиротворивши через Нього, Кров’ю хреста Його, і земне, і небесне. І вас, що були колись відчуженими і ворогами, за схильністю до лихих діл, нині примирив у тілі Плоті Його, смертю Його, щоб поставити вас святими й непорочними і невинними перед Собою” (Кол. 1:19-22). Такий мир між Богом і людьми, і людини з людиною можливий у тілі Христовому, тобто Його Церкві: “А тепер у Христі ви, що колись були далекими, стали близькими Кров’ю Христовоюі в єдиному тілі примирити обох із Богом хрестом, убивши ворожнечу на ньому” (Еф. 2:13,16).

Свою любов Бог продемонстрував у Синові Своєму, щоб ми могли виправдатися і мати вічне спасіння. “Бог же Свою любов до нас доводить тим, що Христос помер за нас, коли ми були ще грішниками. Тож, тим більше нині, будучи виправдані Його Кров’ю, спасемося Ним від гніву” (Рим. 5:8, 9).

Господь бажає, щоб люди стали святими, тобто були відокремлені для служіння Богові, і залишалися вірними Йому повсякчас. “То і Ісус, щоб освятити людей Кров’ю Своєю, постраждав поза брамою. Отже, вийдемо до Нього за табір, несучи Його наругу” (Євр. 13:12,13). І знову, одної жертви Христової було достатньо, щоб стати освяченими: “За цією-то волею ми освячені одноразовим принесенням тіла Ісуса ХристаБо Він одним принесенням назавжди вдосконалив тих, що освячуються” (Євр. 10:10,14).

Якщо кров Ісуса є ліками від гріха, то що ж не є такими ліками? Якщо ми хворі, то нам потрібні такі ліки, які допоможуть нам вилікуватися від недуги. Неправильно призначені ліки не лише не принесуть зцілення, але і зашкодять нам. Отже, час не є ліками від гріха. Хоча, здається, що багато християн думають, час розв’яже проблему гріха. Згідно же з волею Божою не час є умовою прощення, а визнання гріха і щире покаяння в ньому (1Ін. 1:7-10).

Добрі справи не є ліками від гріха. Жодна людина не є достатньо хорошою, жодна людина не зможе зробити стільки добрих справ, щоб отримати чи заробити спасіння. “Бо і ми були колись нерозумними, непокірними, обманутими, рабами похотей і різних розкошів, жили в злобі та в заздрощах, були огидними, ненавиділи один одного. Коли ж з’явилися благодать і людинолюбство Спасителя нашого‚ Бога, Він спас нас не за діла праведности, які б ми вчинили, а з Своєї милости, через купіль відродження і оновлення Святим Духом” (Тит. 3:3-5).

Добрі справи потрібні, вони мають бути невід’ємною частиною життя кожного християнина. Але всім нам слід пам’ятати, що ми повинні жити християнським життям і робити добро не для того, щоб врятуватися, але, отримавши спасіння, повинні так жити перед Богом. “Бо ми – Його творіння, створені у Христі Ісусі на добрі діла, які Бог наперед приготував‚ щоб ми виконували” (Еф. 2:10). “Бо благодать Божа з’явилась, спасенна для всіх людей, яка вчить нас, щоб ми, відкинувши нечестя і мирські похоті, цнотливо, праведно і побожно жили в нинішньому віці, очікуючи блаженного уповання і явлення слави великого Бога і Спасителя нашого Ісуса Христа, Який дав Себе за нас, щоб визволити нас від усякого беззаконня і очистити Собі людей обраних, ревних до добрих діл” (Тит. 2:11-14).

Гроші не є ліками від гріха. Хоча гроші і можуть вирішити багато проблем у сучасному суспільстві, але жодна сума не буде достатньою, щоб отримати спасіння в Господа. Далеко не права реклама, що свідчить: “усе можливе, якщо виграєш $50.000”. От що казав Господь про тих, хто грішить: “Ні срібло їхнє, ні золото їхнє не може врятувати їх у день гніву Господа, і вогнем ревности Його пожерта буде вся ця земля, бо знищення, і притім раптове, звершить Він над усіма жителями землі” (Соф. 1:18).

Чесноти родичів не є ліками від гріха. Справедливість Божа полягає в тому, що кожна людина відповідатиме тільки за свої гріхи, і тільки за свою безвідповідальність. Незважаючи на те, як поступають інші, ми повинні поступати по правді Божій. “І тому ревно стараємось, чи то входячи, чи виходячи, бути Йому угодними; бо всім нам належить стати перед судом Христовим, щоб кожному одержати згідно з тим‚ що він робив, живучи в тілі, добре або лихе” (2Кор. 5:9, 10).

Страшний суд, Занобі Строцці

Освіта не є ліками від гріха. Схоже на те, що людина добилася багато чого в цьому світі завдяки розвитку науки і освіти. Але, на превеликий жаль, мораль і поведінка далеко відстають від знань. Освіта може виявитися дуже корисною в цьому житті, але щоб мати життя вічне, потрібно мати хороше знання волі Божої і бажання жити згідно з цією волею, змиряючись перед Господом і покоряючись Йому. Прочитайте 1Кор. 1:18-31 і ви зрозумієте, що Бог приймає не світську мудрість, але ту, яка виходить від Нього Самого.

Відстань не є ліками від гріха. Якщо ви не ладнаєте з сусідами, то можна розміняти квартиру, або взагалі поїхати в інше місто. Якщо ви згрішили і не бажаєте каятися, то можна знайти іншу общину, загубитися в ній і поводитися неначе нічого не сталося. Але пам’ятайте, від Господа не втечеш і не сховаєшся від Його справедливого гніву. Прочитайте псалом 138 і ви побачите, що Господь усе знає, і від Нього не сховаєшся. І якщо ви згрішили, то не намагайтеся сховатися, але визнайте свій гріх перед Господом і покайтеся. Не забувайте, що Господь наш – Бог милостивий, готовий прощати, але прощає Він тільки на Своїх умовах. “Нехай залишить нечестивий путь свій і беззаконник – думки свої, і нехай навернеться до Господа, і Він помилує його, і до Бога нашого, бо Він многомилостивий” (Іс. 55:7). Постарайтеся запам’ятати слова мудреця: “Хто приховує свої злочини, той не буде мати успіху; а хто зізнається і залишає їх, той буде помилуваний” (Прит. 28:13).

Давайте замислимося і оцінимо своє життя перед Господом. Чи правильно ми поступаємо, чи робимо все можливе, що в наших силах, щоб ім’я Господнє неодмінно прославлялося, або упираємося в гріху. І якщо перебуваємо в гріху, то давайте покаємося і звернемося до Господа за прощенням.

Автор: Олександр Зотов

Попередній запис

Прощення

Завжди приємно говорити про те, що добре для нас. Якщо ми з кимсь посварилися, і ми винні в цьому, то ... Читати далі

Наступний запис

Що таке прощення?

Прощення грає дуже важливу роль у житті християнина. Не навчившись прощати, нам дуже важко створити творчі взаємини один з одним. ... Читати далі