Обрання Сімдесяти учнів

Грудень 29 р. – 2 квітня 30 р.

До Пасхи залишилося близько трьох місяців, але жити поблизу столиці Ісус вже не міг. Не бажаючи повертатися до Галилеї, Він пішов на час зимових дощів у Зайорданську область. Вона підпорядковувалася Антипі, але оскільки його резиденція Тиверіада була далеко, Учитель і учні були за Йорданом. Прибувши у Бетавару, Ісус востаннє опинився в місцях, де починав Своє служіння. Ще не так давно тут було чутно голос Предтечі, і Дух Божий осінив Сина Людського; тут уперше почав Він говорити про пришестя Царства. Тепер на берегах Йордану панувала тиша, яку порушував шум дощу; зникли юрби, що приходили слухати Хрестителя…

Четверте Євангеліє дуже скупо говорить про перебування Христа в цьому селищі, де майже три роки тому два рибалки вперше підійшли до Нього і, ніяковіючи, запитали: «Учителю, де Ти живеш?» Андрій та Іван мали величні плани, але відтоді багато що змінилося. Змінилися й самі апостоли. Вони стали свідками небувалих подій, навчилися інакше дивитися на речі. Усе ж невдача в Галилеї та в Єрусалимі була для них несподіваною. Сцени на свята Кущів і Хануки, здавалося, свідчили про повну поразку. Звичайно, учні приготувалися ділити з Учителем усі незгоди, але зраділи, коли Він привів їх до цього спокійного краю, подалі від неприязного міста. Невдовзі їх самотність було перервано.

Навколишні мешканці дізналися про прихід Ісуса, – і Бетавара почала людніти. Всі чули, що Учитель в неласці, але це не зупинило тих, хто шукав слова Божого. Багато хто пригадував про долю Хрестителя, повторював його слова про Ісуса і говорив, що хоч сам пророк і не здійснив жодного Чуда, його свідчення було справжнім. Людина з Назарету, яка визволяла людей від хвороб і робила дивні знамення, може бути послана тільки Небом.

Напровесні, усе ще перебуваючи біля Йордану, Христос вибрав, крім Дванадцятьох, ще Сімдесят апостолів. Вони мали обійти місця, які Він збирався відвідати на шляху до Єрусалиму. Їх кількість нагадувала про сімдесят праотців усіх народів Землі й немов вказувала на розширення діяльності нової Общини. Посланці були наділені даром зцілення й покликані провіщати Царство Боже. Мабуть, їхня подорож була нетривалою, але повернулися вони «з радістю», окрилені успіхом.

Господи, і біси коряться нам в ім’я Твоє!

Я бачив сатану, що, як блискавка, впав з неба, – сказав Ісус. – Ось даю вам владу наступати на змій, і на скорпіонів, і на всяку силу вражу; і ніщо не зашкодить вам.

На службі Сина Людського вони стали бійцями священного воїнства, яке йшло проти пітьми. Для світу їхній Учитель неприйнятий і безпритульний Мандрівник, але саме зараз настав час Його слави. «Муж скорботи», перед яким безсильні диявольські спокуси, Він у Cвоєму приниженні руйнує державу ворогів…

Апостоли не повинні хизуватися подарованою їм силою. Найвищий дар – прилучення до світу Царства. «Однак тому не радійте, що духи вам коряться; а радійте тому, що імена ваші записані на небесах» (Лк. 10:17-20).[*]


[*] Лише Лука оповідає про обрання Сімдесяти і вважає, що воно відбулося наприкінці служіння Христа, не даючи, проте, точніших вказівок. Оскільки, після повернення Христа з Голану до Галилеї Його проповідь спричинила опір, можна припустити, що 70 були обрані під час перебування Господа у Переї. Вислів «записані на небесах» походить з біблійної символіки. Так як у давніх містах були списки мешканців, так і «небесний Єрусалим» має свою «книгу життя»

Попередній запис

Подальше несприйняття

Мабуть, людей, які визнали Назарянина Посланцем Божим, було чимало, і це відвернуло замах на Нього у свято Кущів. А втім, ... Читати далі

Наступний запис

Воскресіння Лазаря

Ледве учні почали впевнюватися і надіятися, як прийшло нове випробування. Друзі з Юдеї повідомили, що тяжко захворів Лазар, брат Марфи ... Читати далі