Пролог – Повернення з Вавилонського полону – Хасмонеї

Через півстоліття «полон на ріках Вавилонських» закінчився. Халдея була захоплена персами. У 538 році цар Кір, засновник найвеличнішої держави Сходу, дозволив усім іноземцям, переселеним до Вавилону, повернутися на батьківщину. Юдеї, натхненні промовами проповідників, попрямували в землю батьків. Але сміливі мрії ентузіастів, які уявили, що дні Месії настануть негайно, розбилися об сумну тогочасність. Замість колишнього Ізраїлю було утворене маленьке князівство, підпорядковане Ірану, до якого ввійшов лише Єрусалим з його передмістями. Фортеця Давида лежала в руїнах, новоприбулі страждали від злиднів.

Минув час пророків, тепер треба було вчитися жити за їх заповідями, але ніхто не мав ні сил, ні енергії, ні певності в майбутньому. Коли з Вавилону близько 400 року прибув священик Езра (Ездра), він побачив сяк-так відновлений храм і народ у стані повної апатії. Езра привіз зі собою повний текст Закону Божого, який зветься Торою, або П’ятикнижжям Мойсеєвим. Тора виросла з Десяти Заповідей і доповнювалася протягом століть. Священики записали усні передання і статути часів Мойсея, а також внесли до книги богослужебні правила. Відтепер вона мала служити релігійним, моральним і цивільним кодексом Ізраїлю.

Сувій Тори

Побоюючись впливу язичницьких сусідів, Езра і його послідовники-книжники задумали відділити юдеїв від усього світу. Непохитне дотримання суботи, заборони в їжі та інші звичаї мали одну мету – відгородження спільноти.

На перший погляд видається, що законники поховали спадщину пророків під купою дріб’язкових настанов. Але, як засвідчив час, їх жорсткі відокремлюючі дії тоді були виправдані. Завдяки їх потужному панциру релігія Біблії вийшла неушкодженою з тієї битви, яка відбулася в Палестині за грецького царя Антиоха Єпифана.

Греція на той час уже давно не була островом демократії. Її згубили партійна боротьба, війни та чвари. Скрізь народ тяжів до сильного централізованого управління. Тому, коли у ІV столітті до н. е. Олександр Македонський проголосив себе монархом, він лише довів до логічного завершення процес, що почався за сто років до нього.

Щоб надати царській владі вищого авторитету, Олександр зарахував себе до богів. Так учинили і його спадкоємці, серед яких був Антиох Єпифан. Цей цар, що справді вважав себе надлюдиною, хотів згуртувати підвладні йому народи, насаджуючи серед них єдину цивілізацію еллінізму, її стиль, смаки, релігію. Задум Антиоха ніде не зустрічав перепон, і тільки віра Ізраїлю стала тим каменем, на якому він спіткнувся.

Пересічне духовенство, книжники і народ спершу чинили йому лише пасивний опір, але коли цар зганьбив храм, влаштувавши там жертовник Зевса, і почав шляхом терору вводити багатобожжя, проти нього вибухнуло повстання. Воно швидко переросло у визвольну війну, яку очолив Юда Маккавей – полководець з Хасмонейського роду.

Маккавеї б’ются з греками, Гюстав Доре

У роки боротьби знову пролунало пророче слово. Незнаний провидець, що сховався під іменем Даниїла, написав книгу, де таврував тиранію та релігійні переслідування. Автор, зображуючи великі держави у вигляді хижих звірів і потвор, провіщав, що настане час, коли з неба прийде Спаситель і покладе кінець імперіям-хижакам. На відміну від чудовиськ, які уособлювали царства світу цього, Месія за Даниїлом буде подібний до людини, «Сина Людського»[*]. Цей контраст вказує на докорінний переворот, який очікує світ.

Хвиля натхнення чинила дива. Макавей завдав армії Антиоха кілька відчутних ударів, визволив Єрусалим від ворогів і викинув з храму «погань» (так називали юдеї язичницький вівтар). Коли ж Юда загинув у бою, його справу продовжили брати. У 140 році Симон Хасмоней був коронований і став царем-первосвящеником. Ізраїль здобув незалежність і повернувся до кордонів, які мав за часів Соломона. Зміцніли й общини за межами країни. Ці «церкви розсіяння» служили з’єднуючою ланкою між Юдеєю та рештою світу. Їх стараннями Біблію вперше переклали грецькою мовою. До часу різдва Христового з чотирьох мільйонів юдеїв три мільйони жили в чужих землях. Згодом існування їхніх осередків, розкиданих повсюди, зробить чималу послугу апостолам християнства.


[*] Книга Даниїла 7:13. Дослідження Біблії засвідчили, що Книга Даниїла написана не в VІ ст. до н. е., як думали раніше, а в ІІ ст. до н. е., хоча до неї ввійшли й дуже ранні матеріали. Про Месію багато говорить Книга Еноха, написана майже одночасно з Книгою Даниїла.

Попередній запис

Пролог - Божі пророки

Пророк Єремія, Юліус фон Каролсфельд Завдяки пророкам учення Мойсея, всупереч старим, суто національним культам, набрало рис ... Читати далі

Наступний запис

Пролог - Фарисеї, садукеї, єсеї

Фарисеї (реконструкція) Хасмонейська династія не виправдала сподівань народу. Нові царі швидко перетворилися на звичайних деспотів, які ... Читати далі