Євангеліє від Луки 12:51
У віці 22 років я став початкуючим пастором у маленькому містечку. Бог був надзвичайно благим, і молоді люди каялися і присвячували своє життя Ісусу Христу.
Одного разу на одному з Богослужінь молодий хлопець прийняв Христа як Свого особистого Спасителя і Господа і, повернувшись додому, почав захоплено розповідати своїй сім’ї про те, як Бог змінив його життя і наповнив його миром, коли він сповідував свої гріхи і запросив Христа у своє життя. Замість того, щоб радіти разом із сином, батько сильно розсердився і попередив, що він випоре його, якщо син ще раз піде в Церкву. Так, у християнстві трапляється таке. Батько повстає проти сина і навпаки.
Давайте відкриємо Луки 12:51: «Чи думаєте ви, що Я прийшов дати мир землі?» Таке питання поставив Ісус. Ми думаємо, що знаємо відповідь.
На наш шок і замішання, Ісус відповів по Своєму, ми не чекали такої відповіді: «Ні, кажу вам, а розділення. Бо віднині п’ятеро в одному домі розділені: троє проти двох, і двоє проти трьох. Розділиться батько з сином, і син з батьком; мати з дочкою, і дочка з матір’ю» (Лк. 12:51-53). «І вороги людини – домашні її» (Мф. 10:36).
Якби мене попросили відповісти на це питання, моя відповідь була б іншою. Врешті-решт, у книзі Ісаї 9:6 ми читаємо, що Ісус – Князь миру. Коли Він народився, ангели співали: «…Слава у вишніх Богу і на землі мир, в людях благовоління!».
Він постійно казав: «Йди з миром». Його Євангеліє називається Євангелієм Миру. У Кол. 1:20 сказано про Нього: «І щоб через Нього примирити з Собою все, умиротворивши через Нього, Кров’ю хреста Його, і земне, і небесне». Покидаючи землю і повертаючись до Отця, Він сказав Своїм учням: «Мир залишаю вам, мир Мій даю вам; не так, як світ дає, Я даю вам…» (Ін. 14:27). Звісно, Ісус дає мир.
За допомогою Його ми примирилися з Богом і один з одним. У нас є мир Божий, який вище всякого розуміння, який ніхто інший не може дати або відняти. Але Ісус сказав, що Він прийшов принести розподіл… і Матфей навіть вживає слово «меч».
Ми шоковані! Усе наше життя нам казали, що Ісус ніжний Пастир, лагідний і м’який.
Чи вважаєте Ви, що через 2000 років різні конфлікти і розподіли завдають неоцінимого збитку Христовій Церкви?
Якщо так, то я хочу сказати наступне. Ісус ніколи не обіцяв, що Його Церква створить атмосферу миру і братолюбства на землі. Він не закликав нас вирішувати проблеми, що створюють розподіли між людьми. Він просто сказав нам йти світом і проповідувати Євангеліє.
І тут починаються проблеми. Одні приймають Євангеліє, другі є Його затятими супротивниками. Сьогодні є такі країни, де не можна відкрито сповідувати Христа і про Нього благовістити. На суді в Понтія Пилата одне із звинувачень проти Ісуса звучало наступним чином: «Він розбещує народ» (Лк. 23:5).
Звинувачення в богохульстві і підбурюванні були абсолютно вигаданими. Але одне було правдою – Ісус дійсно підбурював народ.
Вам потрібна релігія солодкуватості, де усе солодко, ніжно, і ніхто не турбує Вас? Якщо так, то я маю сказати Вам правду: Християнство не підходить Вам.
Християнство наїжачує пір’я і розчісує проти шерсті. Якщо Ви гадаєте, що проповідники мають бути ідеальними і завжди зберігати себе в мирі, згоді і гармонії, то це означає, що Ви читаєте не Божу Біблію.
Ісус підбурює батька проти сина і матір проти дочки, і іноді розподіл настільки сильні, що шляхи рідних розходяться назавжди.
Питання: Чи вважаєте Ви, що ніхто не повинен почувати себе незручно в Церкві? Що в Церкві не можна нікого образити? – Це те ж саме, що сказати: «В операційному кабінеті лікарні не має бути ні краплі крові».
Правда в тому, що Христос підбурює народ… і сьогодні!
Назарет. Христос прийшов у синагогу. Він читає 61-й розділ з книги пророка Ісаї: «Дух Господній на Мені; бо Він помазав Мене благовістити убогим, і послав Мене зціляти розбитих серцем, проповідувати полоненим визволення, сліпим прозріння, відпустити замучених на волю, проповідувати літо Господнє сприятливе… І Він почав говорити їм: нині справдилося писання, яке ви почули» (Лк. 4:18-19,21).
Почувши, що Він назвав себе обіцяним Месією, про Якого передбачали пророків, люди в синагозі сповнилися люті і хотіли скинути Його з вершини гори.
Ісус вирушив у край Гадаринський, де вигнав бісів, дозволивши їм увійти до стада свиней, яке судорожно кинулося в море і потонуло. Люди настільки обурилися, що попросили Ісуса покинути їх край.
Молодий багач одного разу попросив Ісуса вказати йому шлях на Небеса. Він був багатою і шанованою людиною. Відповідь Ісуса настільки обурила його дух, що він засмутився.
Лазар з Вифанії захворів і помер на великий жаль його сестер: Марії і Марфи. Коли Ісус знову прийшов в їх поселення, Лазар лежав у труні вже 4 дні. Ісус зробив щось неймовірне. Він воскресив Лазаря з мертвих на велику радість усіх його друзів. Проте, цей прояв надприродного співчуття і Божественної сили настільки обурив фарисеїв, книжників і священиків, що вони замислили убити Лазаря і Ісуса.
Ісус розділяє…
Сьогодні є люди, які люблять Його більше власного життя.
Сьогодні є люди, які ненавидять Його і готові знову розіп’ясти Його. Ісус може образити нас тим, що Його непорочність вкаже на відсутність чистоти в нас. Слова Ісуса, які Він каже про нас, можуть образити нас. Його вимоги можуть образити нас: «Якщо не покаєтесь, усі так само загинете». Ми можемо образитися на те, що Ісус примушує стикатися з Істиною.
А Істина «гостріше від усякого меча двосічного: …проникає до розділення душі й духу, суглобів і мізків, і судить помисли й наміри сердечні» (Євр. 4:12).
- Є вірні і невіруючі.
- Ті, хто любить Біблію, і ті, хто відкидає.
- Спасенні і неспасенні.
- Учні і агностики.
- Ті, що каються, і ті, що насміхаються.
- Слова Ісуса про народження згори розділяють людську сім’ю.
- Слова Ісуса про те, що не можна порушувати Писання, розділяє людство.
Ми читаємо, що, коли народився Ісус, це глибоко обурило Ірода. Сьогодні нічого не змінилося.
Де б не проповідувалося Євангеліє, Воно глибоко обурює: одні із сльозами виходять на покаяння і сповідують свої гріхи… другі – грюкаючи дверима, сильно обурюються: «Наскільки проповідник знахабнів! Як він міг сказати, що мені потрібне покаяння?»
Бо так полюбив Бог світ, що прийме кожного, неважливо, у що людина вірить і що робить – це твердження є 100% єрессю і повним абсурдом!!
«Бо так полюбив Бог світ, що віддав і Сина Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув».
А що буде з тими, хто не вірить у Нього? Наше покоління не любить говорити про це.
Ісус підбурює народ… Він розділяє… Він також нагороджує.
«А тим, які прийняли Його, що вірують в ім’я Його, дав силу дітьми Божими бути» (Ін. 1:12).
