Наблизитися, щоб почути

Наступну практичну пораду тим, хто бажає наближення до Господа, знаходимо у вірші: «Пильнуй за ногою своєю, як до Божого дому йдеш, бо прийти, щоб послухати, це краще за жертву безглуздих, бо не знають нічого вони, окрім чинення зла! Не квапся своїми устами, і серце твоє нехай не поспішає казати слова перед Божим лицем, Бог бо на небі, а ти на землі, тому то нехай нечисленними будуть слова твої! Бо як сон наступає через велику роботу, так багато слів має і голос безглуздого» (Еккл. 4:17; 5:1,2).

Давайте виділимо першу частину цього уривка. В одній з версій англійської Біблії читаємо: «Коли наближаєшся до Бога, будь готовий більше до слухання, ніж до жертвопринесення». Я виявив, що багато людей кожного разу під час наближення до Бога або говорять не припиняючись, або співають. Це, звичайно, теж треба. Проте я також виявив, що дуже корисне наближатися до Нього мовчки, уважно слухаючи, перш ніж наважитися сказати слово або заспівати пісню хвали.

Нещодавно я зустрівся з пастором дуже великої і впливової церкви. За сніданком він сказав мені: «Джоне, я нарешті дійшов до того, що сказав Господові: «Я втомився приходити кожен ранок до Тебе в молитві, розмовляючи без угаву і не отримуючи відповіді. Поки Ти не заговориш до мене, я просто приходитиму до Тебе кожен ранок, мовчатиму і слухатиму»». Впродовж декількох днів Господь випробовував щирість його серця, але одного разу уранці цей пастор встав на молитву, і раптом Святий Дух став розмовляти з ним. Саме в цей час Господь дав йому найсильніші одкровення, які він колись отримував від Бога, так що впродовж декількох тижнів пастор міг ділитися ними зі своїми людьми в церкві. Його молитовне життя докорінно преобразилося.

Я зрозумів, що найефективніший спосіб входження в Божу присутність полягає в читанні Писання (особливо Псалмів або Нового Заповіту). Причому не усього підряд, а може, лише одного вірша або навіть його половини. Треба читати вдумливо, роздумуючи і міркуючи про прочитане, потім перейти до іншого вірша. Врешті-решт присутність Господня обов’язково проявиться. У таких випадках я перестаю читати, зосереджуюся на Ньому і слухаю, чому Він мене учить або на що вказує.

У будь-якому випадку треба приходити в Його присутність і передусім слухати, а потім вже говорити. Я спочатку починаю служіння хвали, щоб заспокоїти розум і вслухатися в Духа Святого, щоб відчути Його бажання або настрій. Потім разом із служінням прославляння я починаю співати. Але не завжди буває так, бо іноді я відразу починаю дякувати Йому, прославляти або радіти від щирого серця. Неначе Дух Божий каже: «Ідіть до Мене!» Бо Писання також запрошує нас: «Ходіть, заспіваймо Господеві, покликуймо радісно скелі спасіння нашого» (Пс. 95:1). І в іншому місці: «Служіть Господеві із радістю, перед обличчя Його підійдіте зо співом!» (Пс. 100:2).

Тут ми бачимо вірш із закликом прийти в присутність Господню з радощами і вигуками, тоді як у попередньому вірші Писання запрошувало нас просто йти до Нього. У будь-якому випадку ми маємо бути чутливими до Бога! Неможливо розписати майбутньому чоловікові процес розвитку інтимних стосунків з його дружиною, і точно те ж саме можна сказати про розвиток наших близьких стосунків з Господом.

Ви можете уявити собі молодого чоловіка, який підходить до нареченої з книжкою в руках, де розписано кожне слово і рух, який йому належить зробити? Перший крок: скажи їй, яка вона красива. Крок другий: проведи рукою по її волоссю. Крок третій: вимкни світло. Крок четвертий: Даруйте, не можу прочитати, треба знову включити світло. Як безглуздо, чи не так! Але саме на таку безглуздість перетворили деякі люди свої молитви до Бога. Вони не використовують свою можливість відчути серце Боже і прислухатися до Його настрою. Будь ласка, зрозумійте мене правильно, звичайно ж, існують певні поради і керівні принципи в Писанні, яким ми повинні слідувати, проте ми повинні йти до Бога за допомогою Духа Святого, бо Біблія ясно каже нам, що «буква вбиває, а дух оживляє» (2 Кор. 3:6). Отже тільки Дух Святий може спонукати нас до клопотання, пісні, вигуків, сліз, мовчання і т. д.

Біблія також закликає нас не квапитися з нашими проханнями і словами. Це можна бачити навіть у звичайних взаєминах між людьми. Коли людина надто багато говорить, ми, як правило, вже майже не слухаємо її. Але коли людина підшукує слова і говорить обдумано, ми слухаємо її дуже уважно, навіть якщо вона висловлюється досить часто. З цієї причини у своїх молитвах я часто мовчу.

Коли я перебуваю в Його присутності і слухаю Його, тоді до мене приходить одкровення, розуміння і мудрість. Дуже важливо, щоб ми давали Господові можливість і час поговорити з нами. Ви можете уявити людину, яка кожного разу, коли ви до неї підходите, починає говорити без зупину, не даючи вам можливості вставити хоч би одне слово? Гадаю, саме в такому положенні часто опиняється Дух Святий, коли ми починаємо звертатися до Бога з молитвами. Нам треба навчитися слухати і вже потім говорити. Пам’ятайте, молитва – це не монолог, але діалог.

Різні способи отримання одкровень

Коли Бог наближається до нас, Він відкриває нам Себе і Свої шляхи. Він показує нам велике і недоступне, чого ми досі не знали (див. Єр. 33:3). Щоб зрозуміти це, слід пам’ятати, що існує безліч способів, за допомогою яких Він дає нам Свої одкровення. Іноді Він може говорити до нас. Це може бути Його гучний голос у нашому серці, і ми навіть можемо помилково вирішити, що чуємо Господа фізичними вухами. Його голос може бути дуже тихим, таким, що виходить з глибин нашого серця, і він, як завжди буває з Богом, супроводжується відчуттям глибокого миру і повністю відповідає тому, що говориться в Писанні. Іноді Він може сказати щось через іншого вірного чи служителя. Коли вони говорять або ми читаємо їх книги, у наших серцях немов щось включається. Бог може вирішити промовити до нас через видіння або сон. В інших випадках, і таке відбувається досить часто, ми просто дізнаємося те, чого раніше не знали. Дуже часто Він вкладає в нас Своє Слово, але воно не розкривається, поки ми не заговоримо. Коли ми відкриваємо рот і починаємо говорити, включається розуміння цього одкровення.

Саме це і сталося у випадку з Петром у день П’ятидесятниці. Поки на нього не зійшла присутність Божа, він знав Слово Боже тільки своїм розумом, окрім даного Богом одкровення про те, що Ісус є Христос (див. Мт. 16). В інших випадках він, як правило, вважав за краще мовчати, коли мова заходила про духовні речі. Коли учні Христові перебували у верхній світлиці, він спробував узяти на себе керівництво з обрання замість Юди дванадцятого апостола. Судячи з результатів, було зрозуміло, що він поквапився, бо про цю людину ми більше нічого не чули. Пізніше Павло сказав про себе, що Ісус після всіх «з’явився й мені» (1 Кор. 15:8). Схоже, Бог вирішив обрати замість Юди саме Павла, а обрання дванадцятого апостола Петром за допомогою жеребу було передчасним кроком.

По суті, Петро в духовному плані завжди трохи відставав. Але Бог одного разу наблизився до нього, і за якісь миті Петро преобразився і вимовив глибоку і проникливу проповідь, цитуючи з Йоіля і Псалмів, пояснюючи, що сталося із ста двадцятьма учнями. Неможливо було вивчити таке вражаюче по силі послання за декілька митей до того, як зібрався натовп. Він миттєво отримав знання, яких не мав раніше. І не лише Петро, але і всі інші говорили «про великі діла Божі» (Дії 2:11).

Отже, по суті, Бог використовує різні способи, щоб, наблизившись до Нас, передати те, що Він приготував для нас. Ясно одне: кожного разу після Його наближення до нас ми вже більше ніколи не будемо колишніми людьми.

Попередній запис

Житейські паралелі

Ви можете наважитися наблизитися до Нього, бо Він дав вам запрошення на будь-який час. У цьому останньому розділі ми обговоримо ... Читати далі