Нетерплячість – терпіння – довготерпіння!

Ви хочете мати довготерпіння? Вам його бракує? Вас замучили проблеми і хвороби, що тривають роками? Вам набридло молитися про одне і те ж без відповіді?

Рецепт один: любіть Бога і вірте Богові. І тоді ваше нетерпіння перетворитися на терпіння, а потім і в довготерпіння.  Бо “вірою та довготерпінням успадковують обітниці” (Євр. 6:12)

Пам’ятатимемо, що любов, зокрема до Бога, починається з довготерпіння: “Любов довготерпить, милосердствує, любов не заздрить, любов не вихваляється, не пишається” (1 Кор. 13:4). Але перше – “довготерпить”! І якщо є любов – буде і довготерпіння.

Вам набридло робити день у день одне і те ж?! Свідчити безрезультатно одним й тим самим родичам про Бога? Отримувати образи, напади гордині, грубість, брехню, наклепи ближніх?

Рецепт один – любіть людей і буде довготерпіння! Моліться за них з любов’ю – і буде результат!

Ми, люди, створені за образом і подобою Божою. А Бог, коли виявляв Себе Мойсеєві, як Бог Сущий, Сам про Себе казав: “І зійшов Господь у хмарі, і зупинився там поблизу нього, і проголосив ім’я Ієгови. І пройшов Господь перед лицем його і проголосив: Господь, Господь, Бог чоловіколюбний і милосердий, довготерпеливий і многомилостивий і істинний” (Вихід 34:5,6).

Він – довготерпеливий. І це одна з основних Його рис. І коли б не Його довготерпіння – цьому всесвіту давно б вже був кінець: “Не зволікає Господь з виконанням обітниці, як деякі вважають те зволіканням; але довготерпить заради нас, не бажаючи, щоб хто загинув, а щоб усі прийшли до покаяння” (2Пет. 3:9).

І корінь Його довготерпіння в любові до людей. І такими ж Він хоче бачити нас. Чому ж у нас постійно проблеми з довготерпінням? Чому нам час від часу дошкуляє депресія, сумнів, смуток, розчарування? Чому і в християн, як і у світських найбільш нелюбимі заняття – чекати і наздоганяти? І як набути цю дорогоцінну рису – довготерпіння?

Звідки береться нетерпіння?

Спробуємо піти від зворотного і розібратися: у чому коріння нетерпіння, звідки воно береться? Чому я хочу все і зараз? І я не самотній у цьому. Вимога до Бога – Обіцяв? Давай! – звучить постійно з мільйонів вуст.

Головна причина подібного нетерпіння – від браку мудрості. Господь попереджає нас через вуста наймудрішої людини на землі, царя Соломона: “Хто додержується заповіді, той не зазнає ніякого зла: серце мудрого знає і час і устав; тому що для всякої речі є свій час і устав; а людині велике зло від того, що вона не знає, що буде; і як це буде – хто скаже їй?” (Екклезіаст 8:5-7).

І багато хто з нас прочитав у Писанні: “Але Він узяв на Себе наші немочі і поніс наші хвороби; а ми думали, що Він був уражений, покараний і принижений Богом. Але Він укритий виразками був за гріхи наші і мучимий за беззаконня наші; покарання світу нашого було на Ньому, і ранами Його ми зцілилися” (Ісаї 53:4,5).

І от ми, прочитавши таке, мало не трясемо Бога за лацкани з криком: “Зціляй негайно! Я ж Тебе за язик не тягнув! Ти сам у Слові Своєму сказав: ми зцілилися!”

Так! Він обіцяв у Своєму Слові зцілення! От тільки там є ще і таке: “Він же (Ісус) сказав їм: Не ваша справа знати часи й строки, які поклав Отець у Своїй владі” (Діяння 1:7).

Іншому – зцілення миттєве, як сліпому Вартимею. Та і багато хто з нас отримував миттєве зцілення. Другому – через певний час, як наприклад Іову. А декому Господь каже: “Ти отримаєш здоров’я тільки там, де не буває хвороб – у Царстві Моєму”. Згадаємо апостола Павла. Головне, не поспішайте!

Той, хто порушує самовільно часи і терміни отримання обіцянь, як правило, отримує виключно проблеми:

  • Захотіла Єва пізнання добра і зла швидше та не від Джерела мудрості, а від дерева? Прикрості від цієї квапливості ми досі розгрібаємо, отримуючи в результаті життя дерев’яний ящик – так би мовити межа пізнання дерев’яного добра і зла!
  • Захотів Авраам спадкоємця швидше, за своїм розумінням? А тепер нащадки того самого спадкоємця, як божевільні, висаджують себе в повітря, прагнучи забрати якомога більше людських життів по всій земній кулі.
  • Захотів Саул самовільно розв’язати проблему збереження своєї армії, а в результаті втратив царство.

Можна сказати, що людина, яка не має терпіння, подібна до того, кого друзі послали з відром за водою на джерело за кілька кілометрів, щоб приготувати на цій воді їжі для двадцяти чоловік. І вона, прийшовши до джерела і побачивши, що вода з нього тече тонкою цівкою, вирішила: щоб відро швидше наповнилося водою – покласти в нього декілька великих каменів. Відро дійсно наповнилося дуже швидко і наш герой задоволений поспішив назад з повним відром. Але коли приготували їжу – і йому, і декільком іншим з його друзів їжі не вистачило, бо значну частину відра займало каміння.

Чи не каміння ми ризикуємо отримати замість їжі, не бажаючи потерпіти, почекати доки прийде Божий час? Будемо “наслідували тих, які вірою та довготерпінням успадковують обітниці” (Євр.6:12).

…і там же в… Посланні до Євреїв 10:36 написано: “Терпіння потрібне вам, щоб, виконавши волю Божу, одержати обіцяне“.

Як же зростати в довготерпінні?

Шлях тільки один: “З великою радістю приймайте, браття мої, коли підпадаєте різним спокусам, знаючи, що випробування вашої віри дає терпіння; терпіння ж повинно мати досконалу дію, щоб ви були досконалі в усій повноті без усякого недоліку” (Як. 1:2-4).

Досконала дія терпіння – тобто, дотерпіти потрібно до очікуваного результату, до кінця, а на це іноді вимагається не лише терпіння, але і довготерпіння.

І апостол Павло в Посланні до Римлян підтверджує як джерело терпіння – випробування, і як правило, не зовсім приємні: “Від скорботи походить терпіння” (Рим. 5:3).

Стоп! Може сказати уважний слухач, це що ж таке виходить? Щоб я придбав терпіння чи довготерпіння, мені треба пройти через випробування. Але ж щоб пройти через випробування, потрібне терпіння.

Порочне коло виходить: без першого немає другого, а без другого першого! Так! Звичайно! Це було б порушенням законів логіки – так званим “порочним колом”, коли б не одне (а вірніше – два) “АЛЕ”!

Терпіння, що спирається на любов і віру може бути нескінченним! Але чи підтверджується цей висновок Писанням?

Згадуємо плід духа: “Плід же духа є: любов, радість, мир, довготерпіння, доброта, милосердя, віра, лагідність, стриманість” (Гал. 5:22,23).

Поряд з довготерпінням – любов і віра (і до того ж ще декілька чеснот, які сприяють довготерпінню). Поміркуємо?!

  • Якщо в тебе в серці радість, невже не легше переносити випробування?
  • Якщо в тебе в серці мир, наскільки простіше переносити скорботу.
  • А лагідність і стриманість чи не працюють на розвиток довготерпіння?
  • А милосердна людина чи не легше переносить випробування?

Пошукаємо по Писанню ще місця, де зустрічається терпіння і довготерпіння і переконаємося, що поруч майже завжди або віра, або любов, або інші чесноти:

  • З усякою смиренномудрістю й лагідністю та довготерпінням, терплячи один одного з любов’ю, прагнучи зберігати єдність духу в союзі миру” (Еф. 4:2,3).
  • Отже, вдягніться, як обрані Божі, святі та улюблені, в милосердя, благість, смиренномудрість, лагідність, довготерпіння” (Кол. 3:12).
  • Благаємо вас також, браття: наставляйте на розум безчинних, втішайте малодушних, підтримуйте немічних, будьте довготерплячі до всіх” (1Сол. 5:14).
  • Щоб старі чоловіки були пильні, поважні, доброчесні, здорові у вірі, в любові, в терпінні” (Тит. 2:2).
  • Ти ж, чоловіче Божий, тікай від цього, досягай успіхів у правді, побожності, вірі, любові, терпінні, лагідності” (1Тим. 6:11).

Отже, терпіння оточене з усіх боків любов’ю, миром, радістю, лагідністю, смиренномудрістю, милосердям, благочестям може зростати не так тяжко, але підтримуване з усіх боків може і повинно досягти довготерпіння (тобто досконалої дії!).

…і підтримка від Бога!

Але є і другий, а вірніше перший, гарант нашого зростання в довготерпінні – наш люблячий і довготерпеливий Господь. Віра в Нього, що Він не залишить і не покине нас, що б з нами не відбувалося – це головна підтримка в процесі зростання в нашому дусі довготерпіння.

Я іноді з жахом і подивом дивлюся в небеса після чергової своєї дурості – невже Він і це від мене стерпить? А скількох я дурощів просто не помічаю?

І іноді (не завжди) я як би чую у своєму серці: “Ну, що ж ти? Ти знову наступив на ті ж граблі! Гаразд! Вставай, вмивайся і пішли далі. Я, звичайно, покараю тебе, але не залишу тебе”.

І тоді мені хочеться услід за царем Давидом вигукнути: “Караючи, покарав мене Господь, але смерті не віддав мене. Відчиніть мені врата правди, і я ввійду ними і прославлю Господа” (Псалом 117:18,19).

Дякую Тобі, Господи, що Ти і цього разу простив мене! Саме любов Божа забезпечує зростання в нас довготерпіння, бо проходячи через спокуси і скорботу ми завжди відчуваємо Його підтримку.

Стосовно процесу зростання в нас довготерпіння, на мій погляд, тут доречним буде згадати слова апостола Павла, які він сказав абсолютно з іншого приводу: “Тому і хто насаджує‚ і хто поливає є ніщо, а все Бог, Який вирощує. Хто ж насаджує і поливає є одне: але кожний одержить свою нагороду за своєю працею” (1Кор. 3:7,8).

Ми самі насаджуємо у своє життя насіння спокус і скорботи: “У спокусі ніхто не кажи: “Бог мене спокушає”; бо Бог не спокушається злом і Сам не спокушає нікого, але кожен спокушається, захоплюючись і зваблюючись власною похіттю” (Як. 1:13,14).

А потім щоб вибратися з того бруду, який самі і розвели, ми проливаємо піт і сльози, як би поливаючи ними спокуси. І от з цього малоприємного процесу, Господь, Який вирощує, і ростить у нас довготерпіння.

Озирнемося на цей світ:

Заглянемо в історію, літературу, подивимося на своїх невіруючих друзів і сусідів, включимо телевізор і подивимося новини. Скільки людей, проходячи через випробування, виходять роздавленими, втративши всяке бажання жити, кінчають життя в божевільні чи самогубством.

І тільки діти Божі, якщо ми по справжньому віримо в Бога і любимо Бога, мають великий привілей, надзвичайний подарунок з рук Господніх – придбати в результаті хвороб, проблем, скорботи, випробувань не руйнування, не поразку, але як плід духу, вирощене рукою Творця – довготерпіння.

Хто витерпів до кінця…

Перш ніж закінчити сьогоднішній роздум про довготерпіння, хочу показати, наскільки цінна ця оиса для кожного з нас.

А для цього ми заглянемо в Євангеліє від Матфея, у 10-й розділ, де Ісус описує учням життя християнина: Бити, судити, видавати, вбивати, гнати – ось ті слова, які використовує Господь. І завершує: “А хто витерпить до кінця, той спасенний буде” (Мф.10:22)

Я дуже сподіваюся, що те слово, яке я зараз прочитаю відноситься до кожного, без виключення: “А те, що впало в добру землю, це ті, які добрим і щирим серцем почуте слово бережуть і приносять плід у терпінні. Сказавши це, Він виголосив: хто має вуха слухати, нехай слухає” (Лк. 8:15)

Почуйте, хто має вуха: Той плід, який чекає від нас Господь, приноситься “у терпінні”. І не інакше. Мало того, що складовою частиною плоду нашого духу, який кожен з нас, врешті-решт принесе перед обличчя Господнє, є довготерпіння.

Саме терпіння наше є ще і як би зовнішнім по відношенню до плоду нашого духу. І саме на руках нашого терпіння цей плід тільки і може бути принесений як дар Тому, Хто його виростив у нашому серці.

Отже, довготерпіння – одна з найголовніших чеснот християнина. Воно виникає, зростає і дозріває у випробуваннях, підтримуване любов’ю і вірою. Вирощує довготерпіння в нас Господь, оскільки хоче бачити в нас Свій образ і подобу. Амінь

За матеріалами сайту golgofa.kіev.ua

Попередній запис

Віра і терпіння – сили-близнюки (закінчення)

Не забувайте також і про служіння Духа Святого в усьому цьому. Він постійно працює у вас, учить, клопоче і підтримує ... Читати далі

Наступний запис

Коли ж, Боже, коли?

Звичайно, усім нам хочеться, щоб наші бажання і мрії утілювалися в життя, і частенько нам би так хотілося, щоб вони ... Читати далі