«Негероїчні» жінки-мироносиці

Герберт Шмальц, Воскресіння. Ранок

«Ще Царство Небесне подібне до скарбу, захованого на полі, який знайшов чоловік і приховав, і на радощах іде й продає все, що має, і купує поле те» (Мф. 13:44), – поведінка цього чоловіка викликає захоплення, повагу і деколи навіть… трошки заздрості, адже мало кому під силу здійснити подібний вчинок. На кшталт митаря Закхея, який свого часу знайшов у собі сили сказати наступне: «Господи, половину добра мого я віддам убогим і, якщо кого скривдив чим, поверну вчетверо» (Лк. 19:8). І, що саме головне, втілити цей намір, адже не дарма Спаситель у підсумку зауважив: «Нині прийшло спасіння дому цьому, бо і він син Авраамів. Прийшов бо Син Людський знайти і спасти, що загинуло» (Лк. 19:9,10).

Споглядаючи вчинок Закхея, доходиш висновку, що люди у всі часи любили гучні, дивовижні новини, сенсації. Саме цим пояснюється цілий культ «подвигів» святих, який виник у Церкві Христовій з давніх-давен, навіть, якщо чудеса, які вони чинили, або страшні тортури, які вони зазнавали, але не зрікалися своєї віри, були підозріло схожі між собою… Достовірність усіх цих «подвигів» мало кого цікавила, як у стародавні часи, так і сьогодні. Втім, мало хто їх сприймав всерйоз, вже не кажучи про наслідування.

Зовсім протилежну картину являє собою подвиг жінок, які служили Спасителю та Його учням «з майна свого» (Лк. 8:3). Багатьом здається, що в їх служінні не було нічого «героїчного», як здається, немає нічого «героїчного» у нелегкій справі бути дружиною та матір’ю. Що ж, хай спробують ці скептики потягнути тягар… не материнства, з цим вони точно не впораються, а церковного соціального служіння, щоб відчути на власній шкірі увесь тягар людської невдячності, відвертої ворожості, зневіри, хронічного браку фінансів і людських рук, а також «звичайнісінької» втоми, які супроводжують це «негероїчне» служіння.

І коли вони, якщо звісно спробують скуштувати цей «коктейль», дійшовши до певної межі, втомлено опустять руки, не відчуваючи жодних сил продовжувати далі цю боротьбу зі світом та із самими собою, раптом відчують «віяння тихого вітру» (1Царів 19:12) Божої благодаті. На кшталт того, як свого часу це пережили «негероїчні» жінки-мироносиці: «Чого шукаєте Живого між мертвими? Нема Його тут, Він воскрес» (Лк. 24:5,6).

«І всякий, хто залишить дім, або братів, або сестер, або батька, або матір, або жінку, або дітей, або землі заради імені Мого, одержить у стократ і успадкує життя вічне» (Мф. 19:29), – ця Божа нагорода чекатимете кожного, хто вирішив пов’язати власне життя з Христом: і «героїчних», загальновідомих мучеників, чудотворців, проповідників, богословів, так і «негероїчних», безіменних святих, які обрали шлях служіння, допомоги ближнім.

Автор: Михайло Лукін

Попередній запис

Жінки-мироносиці

Жінки-мироносиці біля Гробу Господнього, Франческо Альбані Взагалі в Біблії згадуються по імені лише чотири жінки, які ... Читати далі

Наступний запис

Жінки-мироносиці – незручні свідки

У нашу епоху Церкву часто звинувачують у приниженні жінок, і віруючі люди вказують на жінок-мироносиць як на один із прикладів ... Читати далі