Шануй кожну з десяти заповідей

Вірити в Бога – означає бути багатогранною, духовно багатою людиною, яка все може й здатна будь-куди дістатися. Для того, щоб я зміг поїхати до Австралії, мені потрібна інформація про те, як туди долетіти. Щоб ці відомості були для мене корисними й практичними, мушу вірити людині, яка їх надає мені. Якщо хтось розповість мені про авіакомпанію, літаки котрої туди літають, повідомить, де можна купити квиток і як дістатися до аеропорту, розкаже, звідки я маю летіти та до якого міста Австралії прибуду, то далі тільки від мене залежатиме, чи повірю в це. Якщо повірю – куплю квиток і полечу до Австралії. Якщо не повірю або почну робити по-своєму – не полечу до Австралії. Якщо вирішу, що нерозумно звертатися до авіакомпанії і там купувати квиток, бо хочу їхати до Австралії на велосипеді, то ніколи не дістануся туди.

Так само і з нашою вірою в Бога. Ісус Христос – це Бог, який став людиною. Лише Він знає, як потрапити на небо, до Отця. Він – єдиний, хто був в Отця, і лише через Нього, довіряючи Його словам, можемо до Отця дістатися. Він створив тут, на землі, своєрідну компанію, яка організовує подорожі на небо, і ця компанія – Церква. Якщо дієш згідно з її вказівками та відповідно до тієї інформації, яку дав їй Ісус Христос, тоді, без сумніву, потрапиш до Отця на небі. Якщо ж, однак, не прислухатимешся до цих слів, легковажитимеш ними, думаючи, що сам ліпше знаєш, як туди дістатися, то навряд чи здійсниш цю подорож.

Ісус Христос учить, що для того, аби потрапити на небо, слід дотримуватися заповідей. Він має на увазі Десять заповідей, які Мойсей дав ізраїльському народові. Ось вони:

  1. Я – Господь Бог твій. Хай не буде тобі інших богів передо Мною.
  2. Не призивай Імення Господа, Бога твого, надаремно
  3. Пам’ятай день святий, щоб святити його.
  4. Шануй свого батька та матір свою.
  5. Не вбивай.
  6. Не чини перелюбу.
  7. Не кради.
  8. Не свідкуй неправдиво на свого ближнього.
  9. Не жадай жони ближнього свого
  10. Не жадай нічого того, що є власністю ближнього твого (див.: Вих. 20:2-17).

Це вказівки, які допоможуть нам дістатися до життя після смерти. Якщо знехтуєш ними або не виконуватимеш їх, то як у такому разі потрапиш на небо? Якщо дотримуватимешся лише однієї з цих вказівок, а інших – ні, теж простуватимеш неправильним шляхом. Не можеш шанувати Бога та Його ім’я і водночас красти. Не можеш поважати батьків і водночас чинити перелюб. Не можеш не красти, але вбивати людей.

Той, хто вірить у Бога, усвідомлює, що всю інформацію про подорож, якою є смерть, він мусить збирати поки живе, тобто тут, на землі. А тому критично й тверезо дбає про те, щоб отримати правдиві відомості. Коли ж отримає відповідні вказівки, то діє лише згідно з ними й чинить так, як вони йому наказують. У результаті сповнений надії з дня на день зростає в радості, упевнений у тому, що смерть є для нього дорогою до того, що найпрекрасніше, – дорогою додому.

А тоді в нього зникає страх перед смертю, і він стає спроможним вільно й спокійно будувати цей світ.

Той, хто вірить у Бога, впродовж цілого земного життя накопичує всі дані, усі документи й усе те, що потрібне йому для того, щоб виїхати. Він чинить так, бо вдячний Ісусові Христові за те, що Той повідомив йому основну інформацію про цю подорож. Адже всі ми – подорожні на цій землі та простуємо мостом, за яким простелилася дорога додому.

А тому немає нічого більш природного й розумного, ніж дотримуватися всіх тих заповідей, які дав нам Ісус Христос.

Попередній запис

Вірити – означає знати

Вірити – це також означає знати. Робота шкіл базується не тільки на передаванні знань, а й на вірі. Учень вірить ... Читати далі

Наступний запис

Віра береже тебе, як мати

Вірити в Бога – означає бути людиною, яка довіряє життю. Дитина перебуває під опікою батьків і повністю довіряє їм. Доросла ... Читати далі