Мій Творець

Проведімо, шановний читачу, кілька хвилин, дивлячись у той самий бік.

Чи тобі коли-небудь спадало на думку, що ти є істотою, яку нескінченно люблять? Спробуймо знайти двері, крізь які треба ввійти, щоб глибше пізнати цю правду.

На цю землю ти прийшов як гість. Адже не міг ані замовити, ані купити батьків, дому, землі, природи, людей, ліжка, їжі. Не міг обрати форми тіла, своєї статі, розуму, здібностей і хиб, власного сумління, фігури чи сили. Хтось інший вибрав усе це за тебе.

Хто? Хтось інший сформував твої ноги, талію, хтось інший вирішив, чи будеш чоловіком, чи жінкою, які матимеш погляди на світ, у що віритимеш, а в що – ні. Хтось подбав про тебе ще до того, як ти прийшов на світ. Не ти вибрав рік, якого народився, лоно матері, у котрому з’явився, батька, що оберігав тебе, народ і культуру, до яких долучився, ментальність, яку отримав.

Відтоді, як ти народився й тебе, беззахисне немовля, поклали до ліжечка, хтось дбав про те, щоб тобі регулярно приносили їсти й пити, перевдягали та мили, прали твої речі, пестливо казали тобі, що люблять тебе, що ти – золотце, милий, мамин і татів, найдорожчий і найочікуваніший на цій землі, та постійно захоплювалися тим, що ти є. У дитинстві тобі не треба було нічого робити, ти не мусив ні про що турбуватися. Хтось інший організував твоє життя та про все подбав.

Хтось інший усміхається до тебе, невидимий, але присутній. А коли ти почав ходити, а потім вибіг з дому й помчав у сад, на річку чи до потоку, то відразу зрозумів, що хтось інший приготував для тебе і цей потік, і квіти, і коня, і овець, і птахів, і риб, але передусім – батька й матір, братів та сестер, сусідів, друзів, батьківщину, світ, землю, Всесвіт і вічність. Хтось видобув тебе з небуття. Хтось хотів, щоб ти жив. Тієї миті тебе, безперечно, любили. Однак не лише тоді. Тепер тебе теж люблять і далі хочуть, щоб ти жив. Хтось у цей момент промовляє над тобою слова: «Добре, що ти є». А це – найглибший вияв любови до тебе.

Хтось подбав, щоб ти мав не тільки легені, а й повітря для них. Потурбувався про те, щоб дати тобі не лише вуха, а й звуки музики для них. Це хтось інший подбав про те, щоб ти мав ноги, а також тверду землю, по якій ступатимеш. Хтось забезпечив тебе чуттям нюху та створив запахи. Хтось хотів, щоб існували не лише очі, а й освітлені предмети, які б ти міг цими очима бачити. Хтось створив твій мозок і розум, а також думки, за допомогою яких можеш міркувати. Хтось дав тобі не тільки язик, а й слова. А ще Він обдарував тебе тугою за красою та водночас помістив у безконечно гарну природу, щоб ти дивився на неї, слухав, торкався й відчував її, роздумував, мріяв, згадував і зберігав про все це спогади.

Жодної з цих речей ти не забезпечив собі сам. Усе це зробив для тебе Хтось інший. Чи ти коли-небудь казав цьому Комусь: «Дякую»?

Цей Хтось – то не твої батьки. Не є Ним і твої брати, сестри чи якийсь фахівець, адже тебе не зроблено в лабораторії. Коли запитаєш людей поряд себе, хто створив тебе, ніхто не зможе тобі нічого сказати.

Якщо поцікавишся в них, хто вирішив, що ти мав прийти в цей світ, вони теж нічого про це не знатимуть. Можеш також обурюватися й казати, що ти не хотів народжуватися, але й на це тобі теж ніхто не відповість. Як таке взагалі можливо, що ти існуєш, але не знаєш джерела, з якого походиш?

Не бачиш очима тіла й не відчуваєш Того, від кого походиш. Не можеш за допомогою наукових експериментів виявити Його, запитати й зробити так, щоб відповів тобі. Однак ти володієш духом, за допомогою якого можеш відчувати присутність Того Вічного, Який любить тебе, звертатися до Нього і єднатися з Ним.

Тільки від тебе залежить, чи полюбиш себе. Полюбити себе – означає з рук невидимого, всюдисущого, вічного Бога прийняти себе та життя зі всіма його деталями. Полюбити себе – означає цілому собі сказати: «Так». Це значить також зізнатися собі: «Добре, що я є». Промов у душі: «Не бійся, душе моя, живи, розцвітай, розвивай життя в усій його повноті й рости».

Кохати себе – означає не використовувати себе, а полюбити. Ухопитися за Того, хто вічний, і в тій вічності себе різьбити, обтесувати, вдосконалювати – ставати витривалішим, долати жаль до себе, поборювати знеохочення, ненависть, депресію і розчарування. Ти настільки великий, наскільки приймаєш і любиш себе.

Нехай приголубить тебе Бог, Який любить тебе.

Попередній запис

Якщо приймеш хрест, здолаєш страждання

Друже, сьогодні я хотів би розповісти тобі про особливу людину в історії людства. Ісус «із Назарету... ходив Він, добро чинячи» ... Читати далі

Наступний запис

Вірити – означає знати

Вірити – це також означає знати. Робота шкіл базується не тільки на передаванні знань, а й на вірі. Учень вірить ... Читати далі