Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог
8:23-27 – Утихомирення бурі на морі Це природне чудо для кожного послідовника Ісуса дає можливість усвідомити свою цілковиту залежність від Господа та абсолютної віри. Зазначений фрагмент можна сприймати як алюзію до історії про Йону (Йона 1:1-16), в якій Ізраїль отримує своєрідне звинувачення в тому, що не виконав місію свідка й світильника для народів. Йона був …
8:14-17 – Оздоровлення тещі Петра та інших Як одружений чоловік, Петро має свій власний дім у Капернаумі. Його хвора теща лежить у гарячці. Ісус торкається її руки так само, як Він торкнувся руки прокаженого (в. 3) та під час зцілення інших (9:29; 20:34). Із його дотиком здоров’я Петрової тещі цілком відновлюється. Дуже важливо зазначити те, …
Відновлення народу Божого Між двома довгими промовами: першою, Нагірною проповіддю, та другою, що бере початок у 9:35, Матвій змальовує служіння Ісуса як цілу низку ситуацій, коли Він чудесно зцілює людей. Фрагменти, що описують такі події, обрамлені двома блоками про навчання. Ця секція Євангелія функціонує як єдина композиційна цілість. Водночас наратив окреслений не лише хронологічними рамками, …
Ісус завершує Нагірну проповідь низкою антитез, так само як і Сінайський союз завершується попередженнями й настановами. Усі твердження містять опис різних шляхів, якими людина намагається наблизитися до царства, які, незважаючи на зовнішні спільні ознаки, призводять до абсолютно різних результатів: життя чи смерти. Ця частина розпочинається тезою, що містить моральний дуалізм: існує лише два шляхи. Текст …
7:1-6 – Про суд Звертаючись до тих, хто хотів би судити інших, відмовляючи їм у Царстві Небесному, Ісус пояснює, що їх судитимуть тим самим судом (Єз. 7:27). Якою мірою вони будуть міряти, такою мірою буде відміряно і їм (пор. Лев. 19:35-36). Причетні до Царства Небесного повинні віддати право судити Верховному Судді. Подібно до свого Учителя, …
6:1-21 – Про праведні вчинки (закінчення) Спокуса, спокушування, як про це сказано в 4:1-11, означає бути підданим випробуванням, як Ізраїль був випробовуваний у пустині (Вих. 16:4; Втор. 8:2). Переслідування та гноблення розглядали як випробування в «горнилі страждання», щоб переплавити їх як срібло (Іс. 48:10; Мал. 3:3). Вираз «не введи нас» не означає, що Господь навмисно …
6:1-21 – Про праведні вчинки Тут Ісус повертається до традиційних вчинків праведности, таких як милостиня, молитва й піст (пор. Тов. 12:8-9; m. ‘Abot 1, 2). Вважалося, що виконання 613 заповідей разом із цими трьома праведними діяннями й становило цілковиту «праведність». Але Ісус попереджає: «Стережіться виставляти свою милостиню перед людьми, щоб бачили вас». Ця теза продовжує …
5:33-37 – Про клятви Цитата (в. 33) є узагальненням великої кількости законів про клятви й обітниці, що включають Лев. 19:12; Чис. 30:2; Втор. 23:21-23. Практика виголошення клятв та обітниць була настільки поширеною до народження Ісуса, що рабини присвячували досить багато часу, обговорюючи її дійсні чи недійсні форми. З самого початку клятви проголошували перед жертовником у …
5:21-26 – Про вбивство Людина порушує закон союзу «не убий» (Вих. 20:13; Втор. 5:17), не лише здійснивши певний вчинок, але також у думках або на словах. Заповідь порушено, як тільки одна людина завдає шкоди іншій на фізичному, ментальному чи духовному рівні. «Ви чули» (в. 21) передує фразі «що було наказане», і це означає, що Бог …
Ісус продовжує звертатися до Своїх слухачів як до тих, кому належить Царство Небесне. Іс. 42:6; 49:1-8 показує справжню мету Отрока Ізраїля – бути «народом завіту, світлом для народів». Із відновленням царства ця мета має бути здійснена. Як «народе, що в серці його Мій [YHWH] Закон» (Іс. 51:7), цей народ називають живим союзом, народом, який завдяки …