Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог
Петро присів відпочити. Та його стиснуті щелепи, якими нервово рухав, вказували на те, що він напружено думав про щось, чого не міг до кінця зрозуміти. – Ісусе, спочатку Ти говорив про нове царство, яке має прийти. Ми обговорювали це між собою, коли поверталися, але ніхто точно не знає, що нам слід робити. – Я намагався …
– Хто це стукає в такий пізній час? – запитав Петро. Іван пішов відчинити двері і повернувся з відповіддю. – Це сусіди прийшли попередити нас, що ось-ось прийдуть родичі Ісуса. – Вони гадають, – відповів Петро, – що Ісус, відколи пішов з села, немає інших, важливіших, справ, як розбирати їхні сварки? Та й, зрештою, Він …
Перед будинком Петра, відколи Ісус зупинився в нього вдома, щоранку збирався великий натовп. Були там дуже різні люди: хворі, нероби, матері з дітьми на руках, просто цікаві. Як завжди, з усіх сторін усі штовхалися, щоб відвоювати собі найкраще місце біля дверей, через які мав виходити Ісус. Того ранку Петрові важко вдавалося підтримувати порядок серед людей. …
Вони дійшли до одного села, де незворушно царювали скелі. На безплідному, запорошеному і овіяному вітрами просторі, сонце освітлювало картину нового дня. З одного боку розмістилися дехто з книжників і фарисеїв, присівши на килимки, згідно зі східним звичаєм. З іншого боку – простий люд, «народ», сидячи на землі, де доведеться. Посеред них був Ісус. Вся увага …
Дорога, видряпавшись на пагорб, покотилася у невелику долину. Коли поширилася чутка, що Ісус наближається до села, люди з найближчих будинків пішли Йому назустріч. Були такі, що хотіли доторкнутися до Нього, інші бажали чуда, хтось хотів послухати Його притчі, а дехто просто хотів Його побачити. Учні, як могли, намагалися оберігати Його. Але Ісус, Який не боявся …
У невеликому селі Галилеї щойно зійшло сонце. Сонні хмари пливли в небі. А в цей час розгублені люди питали себе, як можна було б продовжити ще один день для маленької Шарі. – Ну, як вона провела ніч? Яір, її батько, сумно похитав головою. – Вона не прийшла до тями. Думаю, уже нічим не можна зарадити. …
Маленьке село, як і завжди, жило своїм сонним життям. Чоловіки й жінки ховалися в затінку якогось дерева, щоб розповідати одні одним буденні історії. І лише дітям хотілося бігати і бавитися. Несподівано цю мляву атмосферу порушив якийсь шум: кілька людей наближалися до села. За ходою здавалося, що вони – безцільні мандрівники. А втім, було щось – …
Пориви гарячого вітру доносили, разом з піском з пустелі, голоси людей, що наближалися. Там були цілі сім’ї, хворі, які з трудом пересувалися у щораз задушливішому пилі, шукачі щастя, одягнені в ганчір’я, які втратили надію, нероби, які шукали можливість, щоб чимось зайняти вільний день, старці, прибиті до землі стражданнями, з погаслими очима нереалізованого життя, жінки в …
Запорошена дорога Юдеї ставала важкою під полуденним сонцем. Учні вдивлялися в небокрай з усе більшим бажанням побачити якесь маленьке село. Ще трохи і вони зможуть освіжитися холодною водою з криниці і, нарешті, закінчити дискусію у тіні пальм. Вони й справді вже довго говорили про те, хто найбільший серед них. Коли подорожні прибули в село, люди, …
Ісус зупинився в маленькому селі на березі Тиверіядського озера, чекаючи на човен, який мав перевезти Його разом з учнями на другий кінець озера. Учні розмовляли між собою, тоді як Ісус спостерігав за невеликими брижами на озері. Поруч бавилися сільські діти. Вони вирішили побудувати щось з піску і той, хто виграє, мав би придумати якесь покарання …