Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог
Джордж тупав по кімнаті, ледве стримуючись від бажання щосили вдарити по ніжці столу, коли щоразу проходив повз нього. Він був у кепському настрої, тож йому було байдуже, чи хтось це помітить. – Я хочу надвір грати у футбол із друзями! – скиглив хлопець. Батько Джорджа суворо мовив: – Ти зможеш піти лише після того, коли …
Двоє свиней рохкали біля ніг хлопчика, доки він викидав із невеличкого відерця рештки їжі в їхнє корито. А потім служниця вилила туди чимале відро. – Лишень послухай їх! – сміялася вона, беручи дитину на руки подалі від усього безладу. – Я рада, що ти не видаєш подібних звуків, коли їси! Трирічний Адонірам залився сміхом. – …
Нікі сховався під сходами біля чорного входу в себе вдома в Пуерто-Рико. Він у жодному разі не бажав бачити людей, які мали приїхати. Це були люди, що тримали змій. – Твій тато змусить їх танцювати зі зміями? – запитував друг Нікі. – Я хотів би побачити ті зміїні танці. Тремтячи, Нікі відповів: – То йди …
Начальник штовхав Девіда крізь ряди гуркотливих станків, ведучи його до Джона Перді – одного з працівників бавовняної фабрики. Дійшовши, хлопчик став поміж двома чоловіками, розглядаючи їхні обличчя, доки вони розмовляли. Він і слова не міг розчути через неймовірний шум техніки й дивувався, як чоловіки могли чути один одного. А потім Девід усвідомив, що й вони …
Хлопчик прикрив свічку рукою і тихо зайшов до своєї кімнати. Світло від полум’я відбивалося в кількох парах очей: двох мишей, що дивилися на хлопця зі своєї коробки на підлозі та кількох пташок, що навіть не кліпали очима, сидячи в клітці, виготовленій із вербових гілочок. Також у кімнаті було чимало крихітних очей, яких годі було й …
Роббі та Ерік кинулися бігати довкола столу, проте бродяча кицька була значно швидшою. Вона метнулася під стіл і вибігла з протилежного боку, а хлопцям довелося зупинитися й відставляти стільці. Їхня матір, місіс Лідделл, зайшла перевірити, що за галас здійнявся на кухні, хоча для хлопців гасати довкола столу було звичною справою. Ерік узагалі, здавалося, постійно кудись …
Кінь із легкістю впорався зі стрибком, а от його вершник – ні. Він упав від легенького поштовху: плавно зісковзнув із коня й плюхнувся в багнюку. Біллі підвівся, обтрусив бруд із волосся й усміхнувся до свого друга, який уже повертався до господаря. Він знову скочив на жеребця: – Що ж, думаю, не варто лишати Сьюзі без …
Малий юнга підбіг до поручнів, щоб подивитися, як віддаляється і зникає з поля зору Ліверпуль. Він махав тим, хто лишився на березі, і намагався роздивитися, чи махає хтось у відповідь. Потім хлопець узявся чистити котушки з мотузками на палубі. Мотузки були тяжкими від морської води, тому руки малого вели нерівний бій з їхньою вагою. Проте …
Ендрю пробирався вздовж темного боку живоплоту, роблячи короткі зупинки, щоб вловити бодай якийсь звук, котрий указав би на переслідувачів. Проте він чув лише ухкання пугача в лісі поблизу села. Тому хлопчина продовжував повзти. Промінь світла упав на стежку, що простягалася крізь прогалину в живоплоті. Хлопчик наблизився до краю, де закінчувалася загорожа, і натягнув на обличчя …
Джон із широкою усмішкою спостерігав за батьком під час роботи. Він любив слухати, як тато цокотів металевими інструментами об каструлі та казанки, які лагодив, бо так він знав його місцезнаходження. Коли цокання стихало, Джон зазвичай припиняв свої пустощі та вдавав із себе чемного сина, яким бажали його бачити Джон і Маргарет Буньяни. Але сьогодні батько, …