Позначки «Любити в сто разів більше»

Розчина і гетто (Лк. 13:18-21)

Подібне до розчини, що її бере жінка, і кладе на три мірки муки, аж поки все вкисне. Якими мають бути стосунки і взаємні зв’язки між Церквою та світом? Це питання давнє, але й досі актуальне. З ним пов’язані різні ідеї: з одного боку – теократична держава, своєрідна фортеця, що перебуває в облозі, а з другого …

Усі, крім мене (Лк. 13:1-9)

Та коли не покаєтеся, то загинете всі так. Добре знаємо, що світ такий, який є. У ньому багато несправедливости, людських гріхів. Часом думаємо собі, що всі ті люди могли б узяти себе в руки, виправитися й навернутися. Бачимо, що всім навколо треба навернутися, але не помічаємо, що найперше це варто зробити нам. Ми ж зовсім …

У дорозі на той світ (Лк. 12:54-59)

Попильнуй з ним залагодити по дорозі. Людина є боржником перед Богом. Біблія засвідчує, що «всі [люди] згрішили, і позбавлені Божої слави» (Рим. 3:23), а також, що «заплата за гріх – смерть» (Рим. 6:23). Гріхи бувають різні. Не обов’язково бути нацистським катом чи серійним убивцею – достатньо бути буденним, звичайним грішником. Одне можна сказати впевнено: не …

Достатньо іскри (Лк. 12:49-53)

Я прийшов огонь кинути на землю, і як Я прагну, щоб він уже запалав! Святий Дух дарує водночас і спокій, і неспокій. Охоплена Ним людина примирюється зі собою, здобуває внутрішній спокій. Одночасно цей Дух спонукає чинити великі справи. Святого Франциска спонукав покинути світ і заснувати орден, Яна Бейзима штовхнув вирушити на Мадагаскар, а Матір Терезу …

Зерно й полова (Лк. 12:39-48)

Хто ж тоді вірний і мудрий домоправитель, що пан настановить його над своїми челядниками, щоб давати харч визначену своєчасно? Коли я навчався в семінарії, один із покійних уже сьогодні професорів напоумляв нас, щоб ми давали людям зерно Слова Божого, а не, як любив казати, полову. Тими, хто роздає поживу, ту «мірку пшениці», є нині священики, …

Христос – Слуга (Лк. 12:35-40)

Підпережеться він і їх посадовить, і, підійшовши, буде їм послуговувати. Маємо чувати – це перше послання сьогоднішнього Євангелія. Маємо тримати очі розплющеними, а вуха відкритими, щоб не проґавити того, що найважливіше в житті – своєї зустрічі з Ісусом. Немає справи серйознішої за цю. Цей уривок, однак, містить ще одне важливе послання – послання, яке, можливо, …

Торкаймося серцем (Лк. 12:35-38)

Підпережеться він і їх посадовить, і, підійшовши, буде їм послуговувати. Нам важко повірити в Божу любов до нас. Важко прийняти, що Бог милосердний. Та все це ніщо, порівнюючи із сьогоднішнім Євангелієм. Цей уривок вимагає від нас віри в те, що Бог саджає нас на почесне місце, а сам, як слуга, увивається коло нас, роблячи все, …

Їсти, щоб жити (Лк. 12:13-21)

Нерозумний, ночі цієї ось душу твою зажадають від тебе. Небо – це «вічний відпочинок», мир і спокій. Там немає турбот, поспіху, ніхто не захекується від щоденної біганини. Ідеальний стан. Можливо, тому Ісус застерігає від жадібности, яка породжує постійний неспокій, постійні турботи, пошуки чогось. Жадібність ненаситна – їй усе мало й мало. Постійно треба накопичувати, збирати, …

Неймовірно важка рука (Лк. 12:8-12)

Кожного, хто перед людьми Мене визнає, того визнає й Син Людський. Бувають моменти, коли наша правиця стає неймовірно важкою – важить цілі тонни. Бувають хвилини, коли язик дерев’яніє, не маємо сили розтулити вуст, промовити слова. Це зовсім повсякденні моменти – проходимо повз придорожній хрест і мали б зняти шапку, починаємо їсти в публічному місці або …

Каміння кричатиме (Лк. 11:47-54)

Надгробки пророкам ви ставите, ваші ж батьки були їх повбивали Гріх не любить правди. Соромиться самого себе й завжди виряджається у фальшиві шати – прикидається, що не є собою. Коли з’являються вуста, що проголошують правду, гріх завжди простягає руку, щоб ці вуста затулити, вирвати язик, відрубати голову, потоптати й знищити. Тільки щоб не почути правди. …