Святий страх – це ключ до Божої скарбниці, що відкриває багатства спасіння, мудрості і знання.
Влітку 1994 року мене запросили служити в одній церкві на півдні Сполучених Штатів. Це служіння виявилося одним з найнеприємніших у моєму житті. Але в результаті в моєму серці народилося пристрасне бажання пізнати і зрозуміти страх Господній.
Двома роками раніше ця церква пережила могутній Божий дотик. Один євангеліст приїжджав туди на чотири тижні, і Господь прийшов і пробудив цю церкву. У ній не було браку в тому, що багато хто називає «святим сміхом». У цьому було стільки свіжості, життя! Але з пастором і багатьма парафіянами сталося те, що буває так часто: вони продовжували відпочивати замість того, щоб шукати Бога. Незабаром пережите духовне оновлення стало для них важливіше, ніж пізнання Господа, Який його приносить.
На другому служінні в цій церкві Дух Божий спонукав мене проповідувати про страх Господній. На той час я не розумів до кінця, що це таке, але Бог велів мені проповідувати про те, що Він вже показав мені через Писання.
Я був абсолютно не готовий до того, що мало статися наступного вечора. Коли закінчилося прославляння, пастор встав і, не порадившись зі мною, довго виправляв те, про що я проповідував на попередньому служінні. При цьому я сидів у першому ряду. Я був приголомшений. Його виправлення зводилися до того, що вірним Нового Завіту не треба боятися Бога. Він ґрунтувався на 1-му посланні Іоанна 4:18: «У любові немає страху, але довершена любов проганяє страх, бо страх має муку. Той, хто боїться, не довершений у любові». Він змішав дух страху зі страхом Господнім.
Наступного ранку я вийшов з готелю, знайшов відокремлене місце і довго молився. Я став перед Господом з відкритим серцем, був готовий прийняти будь-яке повчання, яке буде угодне Господу. Я знав, що Боже повчання завжди служить мені на благо. Він карає нас, щоб ми могли бути причасниками Його святості (див. Євр. 12:7-11). Майже відразу ж я відчув всепоглинаючу Божу любов. Я відчув, що Бог не розчарований моєю проповіддю, але навпаки задоволений нею. У Його дивній присутності я заплакав.
Я продовжував молитися і, через певний час, виявив, що з глибини свого духу благаю Бога дати мені розуміння Господнього страху. Я підвищував голос і щосили кричав: «Отче, я хочу знати, що таке страх Господній, і перебувати в ньому!»
Коли я закінчив молитися, мене не тривожило більше, з чим я можу зіткнутися в майбутньому. Усе, чого я хотів, – це знати Його серце. Я відчув, що Господу дуже подобається, що я жадаю Його святої природи. З цього дня Бог постійно відкривав мені, як важливий страх Господній. Бог відкрив мені, що жадає, щоб кожен вірний також розумів його важливість.
Хоча я завжди розумів значущість страху перед Господом, я все ж не міг осягнути, наскільки цілісним він є, доки Бог не розплющив мені очі у відповідь на цю молитву. Я завжди ставився до Божої любові як до основи для взаємин з Господом.
Але незабаром я відкрив для себе, що страх Господній є такою ж основою для них. Пророк Ісая сказав: «Високий Господь, Який живе у вишніх; Він наповнить Сион судом і правдою. І настануть безпечні часи твої, повнота спасіння, мудрости і відання; страх Господній буде скарбом твоїм» – Іс. 33:5-6.
Святий страх – ключ до надійної основи Божої, що відкриває скарбниці спасіння, мудрості і знання. Разом з Божою любов’ю він зводить саму основу для життя! Ми швидко дізнаємося, що не можемо по-справжньому любити Бога, якщо не боїмося Його. Так само ми не можемо боятися Його так, як Йому б хотілося, якщо Його не любитимемо.
Коли я писав цю книгу, наша сім’я будувала новий будинок. Я багато разів приходив на будмайданчик, і Бог використовував ці моменти, щоб навчити мене деяким основним принципам будівництва. Будівництво починається із закладки фундаменту і спорудження каркаса будинку. На них тримаються усі інші матеріали, наприклад, черепиця, покриття для підлог, вікна, облицювальні матеріали для стін і фарба. Коли будівництво будинку завершене, більше не видно фундаменту або каркаса, хоча на них тримається усе це прекрасне оздоблення і облицювання. Без цього каркаса усе це було б просто горою будівельних матеріалів.
Те саме правило можна віднести до побудови цієї книги. Ми проводимо чітке розмежування між страхом Божим і Його судом, а потім вже продовжуємо говорити про близькість у взаєминах з Ним. Ми в загальних рисах торкнемося того, як цей страх захищає нас від засудження, і закінчимо тим, яке значення має близькість з Богом. У кожному розділі є істини, здатні пояснювати і змінювати. Перші декілька розділів будують каркас для розміщення інших складових цієї книги. Це дасть нашому духу сили вмістити те, що Бог збирається відкрити.
Читаючи цю книгу, уявляйте її собі як будинок, що будується. Не поспішайте відразу класти підлогу. Без даху її доведеться замінити ще до того, як закінчиться будівництво. Будівництво – це процес.
Виділіть час, щоб уважно прочитувати і обмірковувати кожен розділ, перш ніж переходити до наступного. Просіть Духа Святого відкривати вам істини Божого Слова через цю книгу, «тому що буква вбиває, а дух животворить» (2Кор. 3:6).
Ми осягаємо страх Господній не розумом, але він відбивається прямо на серці. Він відкривається нам Духом Святим, коли ми читаємо Його Слово. Страх Господній – один з проявів Божого Духа (див. Іс. 11:1-3). Бог вкладає його в серця людей, які ревно шукають Його (Єр. 29:11-14; 32:40).
Перш ніж приступити до читання, давайте помолимося:
Отче, в ім’я Ісуса, я відкрив цю книгу, бо я бажаю знати і розуміти, що таке святий страх Господній, Я усвідомлюю, що це неможливо без допомоги Святого Духа. Я прошу Тебе помазати мене Твоїм Духом. Розплющ мої очі, щоб бачити, мої вуха, щоб чути, і моє серце, щоб я міг знати і розуміти те, що Ти мені говориш. Говори до мене через кожне слово цієї книги. Змінюй мене, вводь із слави в славу, поки, нарешті, я не побачу Тебе лицем до лиця. Нехай зміниться моє життя, щоб я в жодному випадку не залишився тим самим.
Я возношу Тобі усю хвалу, славу і честь віднині і навіки. Амінь.
Джон Бівер, Орландо, штат Флорида