Коли закінчився Всесвітній Потоп, Ной, його сім’я і тварини вийшли з Ковчегу (Бут. 8:15-17). Таким чином, динозаври почали нове життя в новому післяпотопному світі. Нащадки цих динозаврів – ті самі дракони, про яких збереглася безліч легенд.
Проте світ, до якого ввійшли динозаври, істотно відрізнявся від колишнього. Цей світ був спустошений Потопом, і виживати в ньому було куди важче. Багато рослин і тварин на нашій планеті вимерли після Потопу – через людську діяльність чи через суворі умови довкілля. Багато рослин і тварин зникають і тепер. Зникли також і динозаври.
Учені-християни називають цілий ряд причин зникнення динозаврів. От деякі з них.
По-перше, динозаврів було не так вже багато. По мірі того як учені знаходили все нові та нові останки, вони прагнули кожен фрагмент, який хоч чимось відрізнявся від попередніх, пов’язувати з раніше невідомим видом – настільки велике було жадання відкриттів. Цей факт пояснює таке різноманіття динозаврів.
По-друге, далеко не всі з відкритих ученими динозаврів існували насправді. Часто вчені помилялись.
Так сталося з відкриттям гігантського ящера – бронтозавра (на малюнку). До знайдених фрагментів скелета був доданий череп, виявлений за шість кілометрів від першої знахідки. Залишалося тільки здогадуватися, як він міг туди потрапити. І лише в 1979 році вдалося точно встановити, що цей череп насправді належав камаразавру, тоді як сам скелет – апатозавру. Але навіть і тепер у багатьох країнах школярі продовжують вивчати, а музеї виставляти ніколи не існуючу тварину.
Виділяють усього декілька типів гігантських ящерів, які дійсно жили на землі. У першу чергу, це – брахіозаври, тиранозаври, диплодоки (ми вже їх бачили) та алозаври.
Проте з часом гігантські ящери неминуче стали зменшуватися в розмірі. Як свідчить Священне Писання, до Потопу люди жили дуже довго, у післяпотопний час тривалість життя людей стала швидко скорочуватися. Якщо Ной прожив 950 років, то прабатько Авраам помер, коли йому було 175 років, а Йосип, правнук Авраама, прожив лише 110 років. Коротшим стало життя і тварин. А тепер згадаємо про дивну здатність рептилій – вони продовжують рости протягом усього свого життя. От і виходить, що чим менше жила рептилія, тим меншого розміру вона встигала досягти.
Великих травоїдних ящерів ставало все менше і менше ще через те, що післяпотопна рослинність стали більш мізерною в порівнянні з допотопною тропічною рослинністю. Великим тваринам доводилося витрачати значно більше зусиль, щоб себе прогодувати.
Але основною причиною зникнення цих колишніх гігантів стали люди. Відгомони останніх битв за сфери проживання ми якраз і знаходимо в стародавніх хроніках, епосі та переказах про драконів, з яких люди в більшості випадків виходили переможцями.
Для сучасної науки, яка відкидає Біблію, зникнення динозаврів залишається загадкою і на сьогоднішній день. Висувалися різні еволюційні теорії такого зникнення: з’явилися ссавці, які живилися яйцями динозаврів; у всьому винне всесвітнє похолодання – або ж потепління (кому як подобається). Найпопулярнішою стала теорія про падіння астероїда (метеорита), яке і погубило динозаврів. Але при цьому виникає питання, чому вижили інші рептилії? На це еволюціоністи відповісти не в змозі.
А чи дійсно зникли динозаври?
Проте всупереч усім обставинам, зникли не всі динозаври. Крокодили (які досягають завдовжки семи метрів) і дракони острова Комодо (про них мова піде в наступному розділі) цілком справедливо можуть бути названі динозаврами (“жахливими ящерами”), які дожили до нашого часу. І, мабуть, чимала кількість екзотичних рептилій ховається (хоча не завжди вдало) у глибинах морів і океанів.
З давніх часів до нас дійшла безліч безперервних свідоцтв про зустрічі з морськими чудовиськами. Починаючи з часів Першої світової війни ці свідоцтва часто стають документально підтвердженими. Так мережі японського риболовецького судна “Зуро Мару” принесли 10 квітня 1977 року з трьохсотметрової глибини нещодавно загиблого (труп ледве почав розкладатися) плезіозавра. Знахідка була оголошена головним науковим відкриттям року, і на честь цієї події була навіть випущена спеціальна поштова марка (на малюнку). Довжина тіла тварини складала близько десяти метрів, вага – близько двох тонн. Прекрасно збереглися чотири метрових плавники. Природно, плезіозавр не міг жити в морських глибинах один. Напевно існує велика кількість цих істот, що уникають зустрічі із сучасними судами. І лише випадково зачеплене мережею мертве тіло лише трохи відкрило одну з таємниць морських глибин.
Але в прибічників теорії еволюції є багато невирішених питань, які не стосуються динозаврів. Адже згідно з еволюційним тлумаченням скам’янілих останків, багато організмів разом з динозаврами вимерли мільйони років тому, у тому числі нині існуючий целакант (якого іноді ще називають “динозавровою рибою”, оскільки він вважався вимерлим 65 млн. років тому). Знаходячи тварин або рослини, які вважалися давно вимерлими, учені називають їх “живими копалинами”. Сотні таких “живих копалин” створюють великі незручності тим, хто продовжує вірити в теорію еволюції.
Учених-християн ці відкриття ніскільки не дивують. Не здивуються вони і тому, якщо в наш час хтось знайде живого динозавра, десь у віддалених і важкодоступних місцях – наприклад, в африканських джунглях.