ВІД УПОРЯДНИКА

«Апокаліпсис: тлумачення Книги Об’явлення» – це книга бесід відомого православного священика, автора численних видань про Біблію, протоієрея Олександра Меня про Об’явлення Івана Богослова. Нині, коли суспільство ще не отямилося від соціяльних потрясінь останнього десятиліття, стоїть на порозі нового століття і нового тисячоліття[1], ця книга особливо актуальна. В усі часи людина прагнула осмислити минуле, осмислити нинішнє, зазирнути в прийдешнє. Ці прагнення особливо посилюються в переломні епохи історії. У ці періоди в народній свідомості виникають найнезбагненніші уявлення, багато з яких часто ґрунтуються на вирваних із контексту й своєрідно інтерпретованих текстах Святого Письма і, зокрема, з Книги Об’явлення. Некомпетентні люди підхоплюють передбачення, пророцтва, які не лише вводять їх в оману, а й стають джерелом спотворених уявлень про Біблію.

Запропоновані бесіди отця Олександра проливають світло на найзагадковішу книгу Святого Письма. Автор показує, що символічна мова Об’явлення може бути «досить прозора і зрозуміла» для кожного, що численні символи, фантастичні образи й видіння Апокаліпсису легко розкриваються через образи пророчих книг Старого Заповіту.

Бесіди, що ввійшли в цю книгу, відбувалися в приватному домі, у вузькому колі парафіян і збереглися лише на магнітофонних касетах. Варто сказати, що характер бесід отця Олександра був досить вільним і спонтанним. Це не науковий коментар у стислому сенсі слова. Звичайно, якби ці тлумачення видавали за життя автора, він би їх значною мірою відредагував і надав би їм форми, яка б відповідала сучасним коментарям. Але і в такому вигляді книга представляє значний інтерес. Як і багато інших видань отця Олександра, це дивним чином поєднує доступність і простоту викладу, залучаючи дані сучасного богослов’я. Отець Олександр насамперед прагнув відповісти на основні питання, які хвилюють людей, розкрити саму суть таємної книги Біблії, вчинити її глибинний зміст надбанням не лише вузького кола фахівців, а й широкого кола читачів.

Під час редагування ми внесли лише незначну літературну коректу, намагаючись, якщо можливо, зберегти особливости усного мовлення автора, його ритміку й інтонацію.


[1] Ці рядки упорядник видання писав наприкінці XX ст. – Прим. перекл.