Книга пророка Варуха: розділи 3-5

3. Благання про визвіл 1 – 8; шлях до мудрости 9 – 31; вона Божа 32 – 36; і уділена людям 37 – 38

1 Господи Вседержителю, Боже Ізраїля, душа скорботна й дух прибитий взиває до Тебе: 2 Вислухай, Господи, і змилуйсь, бо ми згрішили супроти Тебе. 3 Ти возсідаєш на троні відвічно, ми ж вікуємо в загибелі. 4 Господи Вседержителю, Боже Ізраїля! Вислухай молитву тих в Ізраїлі, що призначені на смерть, і синів тих, які згрішили проти Тебе, які не слухали голосу Господа, свого Бога, через віщо нас і обсіла біда. 5 Не споминай переступів батьків наших, але згадай того часу про Твою могутність і Твоє ім’я; 6 Ти – Господь, Бог наш, і ми восхвалимо тебе, Господи, 7 бо Ти тому вклав острах перед Тобою у наше серце, щоб ми прикликали Твоє ім’я. Ми прославимо Тебе під час нашого вигнання, бож ми викинули з свого серця всю несправедливість наших батьків, які згрішили перед Тобою. 8 Ось ми сьогодні на нашому вигнанні, куди Ти нас порозкидав на наругу, на прокляття й на кару за всі провини батьків наших, які відступили від Господа, Бога нашого.

9 Слухай, Ізраїлю, заповіді життя, насторож вухо, щоб розсудку навчитись. 10 Чому, Ізраїлю, через віщо сидиш у краї ворожім, марнієш у землі чужосторонній? 11 Ти мертвими опоганився, тебе вважають побіч тих, що в аді. 12 Бо ти полишив джерело мудрости. 13 Якщо б ти ходив шляхом Божим, ти жив би вічно в мирі. 14 Збагни, де знання і де сила, де розум, щоб тобі також знати, де довголіття, де життя, де світло очей та мир. 15 Хто знайшов її місце? Хто ввійшов у її скарби? 16 Де начальники народів і ті, що земних звірів опанували, 17 ті, що з небесним птаством гралися, ті, які накопичували золото й срібло, предмет людського уповання, і майно яких краю не мало? 18 Де ті, що так старанно обробляли срібло, що діла їхні були недослідимі? 19 Нема їх, вони спустились до аду, і на їхнє місце інші постали. 20 Молодші уздріли світло і на землі жили, але дороги мудрости не спізнали, 21 ані її стежок не збагнули, ані її не прийняли; так само й їхні діти далеко віддалились від її дороги. 22 Не було про неї чути в Ханаані, не було її видно у Темані. 23 Навіть сини Агарі, що на цій землі розуму шукають, і купці Мідіяну та Теми, що в притчах розмовляють та розуму шукають, дороги мудрости не взнали, ані стежок до неї не відкрили. 24 Який же він, Ізраїлю, великий, – дім Божий! Яке просторе місце, де володіє він! 25 Великий і безкраїй, звисочений і незміренний! 26 Там велетні народились, славетні спервовіку, високі на зріст, боєздатні. 27 Але не їх Бог Собі вибрав, не їм вказав, як прямувати до знання, 28 тим і загинули, не мавши науки, пропали з-за свого безуму. 29. Хто знявсь на небо, узяв її звідти і зніс із хмар додолу? 30 Хто пройшов море, знайшов її, і придбав її за золото найдобірніше? 31 Ніхто не відає її дороги, ніхто стежки її не знає.

32 Та той, Хто відає все, знає її; Він розумом Своїм звідав, – Він, Який землю утвердив повіки, четвероногими виповнив її; 33 Який посилає світло, – і воно йде, закликає Його, – і воно Його слухається, тремтівши. 34 Зорі блищать на своїх чатах і веселяться; 35покличе їх, – вони відкликаються: «Ось ми!» І світять радісно для того, хто створив їх. 36 Такий наш Бог; ніхто Йому не рівний!

37 Він звідав усі дороги знання і дав його Якову, слузі Своєму, Ізраїлеві, улюбленцеві Своєму. 38 А потім вона й на землі з’явилась і з людьми перебувала.

4. Мудрість у законі 1 – 4; кара не на довгий час 5 – 9; голосіння Єрусалиму 10 – 13; провід у дорозі 14 – 16; Божа допомога 17 – 20; визволення наближається 21 – 35; поворот виселенців 36 – 37

1 Вона – це книга велінь Божих, закон, що перебуває вічно. Усі ті, які пильнують її, будуть жити; а ті що покидають її, повмирають. 2 Повернись, Якове, вхопись її; простуй до її блиску, до її світла. 3 Не віддавай іншому своєї слави, своїх пільг – народові чужому! 4 Які ж бо ми, Ізраїлю, щасливі, – бо те, що вгодне Богові, знане нам!

5 Бадьорся, мій народе, пропам’ятко Ізраїлів! 6. Ви були продані народам не на загин, але через те, що прогнівили Бога, вас ворогам віддано. 7 Ви бо роздратували того, Хто створив вас, жертвувавши не Богові, а демонам. 8 Забули того, що годував вас, відвічного Бога, і засмутили Єрусалим, вашу годувальницю. 9 Бо, бачивши той гнів, який зійшов на вас від Бога, вона мовила: «Послухайте, сусідки Сіону! Навів Бог на мене великий смуток.

10 Я бачила неволю моїх синів і моїх дочок, яку наслав на них Предвічний. 11 Я з радістю годувала їх, а відпустила із плачем та смутком. 12 Ніхто хай не радіє надо мною, що стала удовою, покинутою всіма. З-за гріхів дітей моїх я опустіла, бо відхилились вони від Божого закону; 13 про Його заповіді знати не хотіли, шляхом Його велінь не простували, ані стежками навчань не ступали, по Його правді.

14 Хай прийдуть сусідки Сіону! Згадайте про неволю моїх синів і дочок, яку зіслав на них Предвічний. 15 Бо Він наслав на них народ здалека, народ зухвалий, чужомовний який до старих не має шани, який до дітей милосердя не має; 16 який забрав геть улюбленців удовиці і лишив її самітною, без дочок.

17 Як мені допомогти вам? 18 Той, Хто попустив на вас оті лиха, визволить вас із рук ворогів ваших. 19 Рушайте, діти, рушайте, а я, полишена, залишуся самотою! 20 Я скинула одежу щастя, накинула свою молитовну волосяницю; взиватиму до Вічного по всі дні мої.

21 Бадьортеся, діти, закликайте до Бога! Він визволить вас від насильства, від рук ворожих. 22 Бо я сподіваюсь від Предвічного для вас рятунку, і прийде мені радість від Святого через ту милость, що надійде вам незабаром від Предвічного, вашого Спасителя. 23 Я випровадила вас із смутком та сльозами, та Бог мені вас, із радістю і веселощами, поверне назавжди. 24 Бо як нині сусідки Сіону бачать полон ваш, так узріють вони незабаром, зіслане Богом, спасіння, яке прийде до вас із славою великою та Вічного блиском. 25 Мої діти, терпляче переносіте гнів, що прийшов на вас від Бога. Переслідував тебе ворог твій, але ти скоро його загибель побачиш і на карк йому наступиш. 26 Мої ніжні діти ходили дорогами тряскими, їх ухоплено, неначе череду, яку ворог забирає. 27 Бадьортеся, дітки, закликайте до Бога, бо Той, Хто попустив на вас це лихо, про вас згадає! 28 А що ваша думка була звернена на те, щоб блукати геть від Бога, то, навернувшись, удесятеро більш Його шукайте. 29. Бо Той, Хто попустив на вас нещастя, поверне вам спасіння й радість вічну.» 30 Бадьорся, Єрусалиме, бо Той, Хто тобі дав ім’я, тебе потішить. 31 Горе тим, які тебе утискали і раділи твоїм падінням! 32 Горе містам, яким служили твої діти! Горе місту, яке твоїх синів узяло в полон! 33 Бо як воно раділо твоїм падінням і веселилось твоїм занепадом, так буде сумувати над власним запустінням. 34 Я заберу в нього радість велелюдного міста, і його бундючність обернеться на смуток. 35 Вічного вогонь опаде його багатоденне, демони житимуть у ньому довгочасно.

36 Поглянь на схід, Єрусалиме, подивися на радість, що йде тобі від Бога! 37 Ось бо повертаються твої сини, яких ти була відпустила. Повертаються громадою зі сходу на захід, на веління Святого, радіючи Божого славою.

5. Далі про поворот

1 Скинь, Єрусалиме, одежу твого смутку й недолі, надягни назавжди красу Божої величі! 2 Вдягнись у плащ Божої правди, вклади на голову вінець величі Предвічного. 3 Бо Бог явить твою славу усій піднебесній. 4 Ім’я твоє буде від Бога ось яке навіки: «Мир справедливости і слава побожности.» 5 Підведись, Єрусалиме, і стань на високості та й глянь на схід: ось твої діти, зібрані від заходу сонця аж до сходу словом Святого, радіють, що Бог згадав їх. 6 Вийшли бо з тебе пішки, гонені ворогами, а Бог приводить їх назад до тебе, і їх несуть у славі, мов на престолі царськім. 7 Бо Бог повелів знизити кожну високу гору й усі пагорби відвічні, провалля ж заповнити, утворити з них рівнину, щоб Ізраїль ступав безпечно у величі Божій. 8. Ліси й кожне дерево запашне на веління Боже Ізраїлеві тінь даватимуть. 9 Бо Бог вестиме з радістю Ізраїля до світла величі Своєї, – милостиво й справедливо.

<< Книга пророка Варуха: розділи 1,2

Лист Єремії >>