Книга пророка Варуха: розділи 1,2

1. Заголовок 1 – 2; прочитання книжки у Вавилоні 3 – 9; вислання грошей до Єрусалиму 10 – 14; визнання провини 15 – 22

1 Ось слова книги, що їх написав Варух, син Нерії, сина Махсеї, сина Седекії, сина Хасадії, сина Хілкії, у Вавилоні, 2 п’ятого року, сьомого дня п’ятого місяця, того часу, коли халдеї здобули Єрусалим та спалили його.

3 Варух прочитав слова цієї книги перед Єхонією, сином Йоакима, царем юдейським, і перед усім народом, який зійшовся, щоб слухати читання книги, 4 перед вельможами й царськими синами, перед старшими й перед усім людом, від найменшого до найбільшого, перед усіма тими, що жили в Вавилоні, при річці Суд. 5 І плакав народ, постив і молився перед Господом; 6 і зібрали грошей, хто скільки міг, 7 і послали в Єрусалим до священика Йоакима, сина Хілкії, сина Шалома, й до інших єреїв та до всього люду, що був з ним в Єрусалимі. 8 Варух узяв був, десятого дня місяця Сівана, посуд дому Господнього, забраний з храму, щоб його повернути назад у край Юдейський, посуд срібний, що його зробив Седекія, син Йосії, цар юдейський; 9 тоді як ото Навуходоносор, цар вавилонський, виселив з Єрусалиму й відвів у Вавилон Єхонію, князів, слюсарів, вельмож та простий люд.

10 Вони переказали: – Оце висилаємо вам гроші: купіть за ці гроші жертв на всепалення і за гріхи, ще й кадило; зробіть офіри й принесіть на жертовнику Господа, Бога нашого. 11 Молітеся також і за життя Навуходоносора, царя вавилонського, і за життя Валтасара, його сина, щоб дні їхні були, як дні неба на землі, 12 і щоб Бог дав нам силу й просвітив наші очі, щоб нам жити в тіні Навуходоносора, вавилонського царя, та в тіні Валтасара, його сина, служити їм довгий час і знайти ласку перед ними. 13 За нас також молітеся до Господа, Бога нашого, бо ми згрішили проти Господа, Бога нашого, і гнів Господа та обурення Його не відвернулися від нас по нинішний день. 14 Читайте оцю книгу, що ми вам посилаємо, щоб ви про неї звістили в домі Господнім, під час свята й у дні зборів, 15 та й скажіте:

Господу, Богу нашому, належить справедливість, а нам сором на обличчях наших, як воно й є нині, – юдеям, мешканцям Єрусалиму, 16 царям нашим, князям нашим, священикам нашим, пророкам нашим та батькам нашим, 17 бо ми згрішили перед Господом; 18 ми були неслухняні супроти Нього, не слухалися голосу Господа, Бога нашого, щоб ходити за заповідями, що Господь дав нам. 19 З того часу, коли Господь вивів з Єгипетського краю батьків наших, аж понині, були ми неслухняні супроти Господа, Бога нашого, й відвертались, не слухалися Його голосу. 20 Тому й упали на нас нещастя та прокляття, що їх Господь заповів через Мойсея, слугу Свого, того дня, коли вивів був батьків наших з Єгипетського краю, щоб дати нам землю, що тече молоком та медом, як воно й є нині. 21 Ми не послухалися голосу Господа, Бога нашого, згідно з усіма словами пророків, яких Він послав до нас. 22 Кожний з нас пішов за забаганками свого лихого серця, щоб служити іншим богам та чинити зло перед очима Господа, Бога нашого.

2. Справедлива кара 1 – 10; благання про ласку 11 – 18; визнання своєї провини 19 – 26; обітниця про поворот 27 – 35

1 Тому й здійснив Господь слово Своє, що виповів був проти нас і проти правителів наших, які правили Ізраїлем, проти царів наших, проти князів наших, проти ізраїльтян та проти юдеїв. 2 Під усім простором небесним не було зроблено того, що Він учинив у Єрусалимі згідно з написаним у законі Мойсея, 3 що кожний з нас їстиме м’ясо свого сина, кожен – м’ясо своєї дочки. 4 Він видав їх у підлеглість усім царствам, що навкруги нас, на наругу й дивовижу усім народам навколо, куди Господь їх порозкидав. 5 І вони були під сподом замість бути зверху, за те, що ми згрішили супроти Господа, Бога нашого, й не слухались Його голосу. 6 Господеві, Богу нашому, справедливість, нам же та батькам нашим – сором на обличчях наших, як воно й є нині. 7 Усі ті нещастя, що Господь заповів проти нас, спіткали нас, 8 і ми не благали обличчя Господнє й не відвернулись – кожний з нас – від думок нашого лукавого серця. 9 І Господь невсипущий був над нещастям, тож і навів їх на нас, бо Господь справедливий у всіх ділах Своїх, що про них нам заповідав. 10 Та ми не слухалися голосу Його, не ходили за Господніми веліннями, що їх Він був виставив перед нами.

11 Тож і тепер, Господи, Боже Ізраїля, що вивів єси народ Твій з Єгипетського краю сильною рукою знаками та чудесами, потугою великою та раменом високим, і звеличився єси ім’ям Своїм, як воно й є нині, – 12 згрішили ми, були нечестиві, були несправедливі, Господи Боже наш, супроти всіх Твоїх заповідей. 13 Нехай же Твій гнів відвернеться від нас, бо мало нас лишилось між народами, де Ти порозкидав нас. 14 Вислухай, Господи, нашу молитву й наше благання, і визволь нас, Себе ради, й дай нам ласку в тих, які відвели нас у полон, 15 щоб уся земля знала, що Ти Господь, Бог наш, бо ім’я Твоє прикликане на Ізраїля та на рід його. 16 Господи, споглянь із Твого святого житла й згадай за нас, прихили, Господи, Своє вухо й вислухай! 17 Розплющ Свої очі й подивися, бо не мертві в аді, що їхній дух у них узято з їхнього нутра, дадуть Господеві славу і справедливість, 18 лише душа, що уболіває понад міру, те, що ходить зігнуте й безсиле, та очі померклі й душа голодна – воздадуть Тобі, Господи, славу й справедливість.

19 Не заради заслуг батьків наших та царів наших зливаємо ми наше благання перед Тобою, Господи, Боже наш. 20 Ти бо зіслав на нас гнів Твій і Твоє обурення, як заповів був через слуг Твоїх пророків, мовлявши: 21 «Так говорить Господь: Нахиліть вашу шию і служіть цареві вавилонському, й ви осядете в землі, що її Я дав батькам вашим. 22 Коли ж ви не послухаєтесь голосу Господнього, не служитимете вавилонському цареві, 23 то Я зроблю так, що по містах Юди й у Єрусалимі вмовкне голос веселощів та радощів голос, голос молодого й голос молодої, й увесь край стане безлюдним, без мешканців.» 24 Та ми не послухали голосу Твого й не служили вавилонському цареві; тоді Ти здійснив Свої слова, які заповів єси через Своїх слуг пророків, мовляв, кості царів наших і кості батьків наших будуть викинуті з їхнього місця. 25 І ось вони справді викинуті на спеку дня й на холод ночі. Вони померли серед страшної нужди з голоду, від меча й від пошести. 26 І вчинив єси зо Свого дому, що на нього прикликане Твоє ім’я, те, чим він є сьогодні, з-за злоби дому Ізраїля та дому Юди.

27 Однак, Ти, Господи, Боже наш, чинив з нами за всією Твоєю добротою й за всією Твоєю милістю, 28 як заповів єси був через слугу Свого Мойсея, коли був повелів йому перед синами Ізраїля списати твій закон, мовлявши: 29. «Як ви не послухаєтесь Мого голосу, ота велика сила народу напевно стане малою між народами, серед яких Я вас порозкидаю; 30 бо знаю, що вони Мене не послухаються, це бо народ тугошиїй. А в країні їхнього вигнання вони схаменуться 31 й зрозуміють, що я – Господь, Бог їхній. Я дам їм серце й вуха, що будуть слухати, 32 і вони прославлять Мене в землі свого вигнання та й згадають Моє ім’я 33 і відвернуться від своєї впертости і від своїх лихих учинків, коли пригадають собі долю своїх батьків, які згрішили перед Господом. 34 Тоді Я поверну їх назад у край, про який Я клявся їхнім батькам Авраамові, Ісаакові та Якову, і вони ним заволодіють. Я розмножу їх і вони не поменшають. 35 Я заключу з ними союз вічний і буду їхнім Богом, а вони будуть Моїм народом. Я не прожену більше Свого народу, Ізраїля, з землі, яку Я їм дав.»

<< Книга Мудрости: розділи 18,19

Книга пророка Варуха: розділи 3-5 >>