Книга Мудрости: розділи 12,13

12. Довготерпеливість супроти ханаанян 1 – 18; благодать для Ізраїля 19 – 22; кара за почитання тварин 23 – 27

1 Бо Твій дух нетлінний у всьому. 2 Ось чому тих, що падають, Ти караєш легко | і, нагадуючи те, чим згрішили, їх остерігаєш, | щоб вони, відвернувшись від зла, повірили, Господи, в Тебе. 3 Колишніх мешканців Твоєї землі святої Ти зненавидів 4 за їхні злочини преганебні, | за їхнє чарівництво, обряди нечестиві, 5 за їхні немилосердні дітовбивства, | за учту, в якій вони споживали нутрощі, людське тіло і кров, | посвячені у таємному бенкетуванні; 6 родителів, убивників безпомічних дітей, | вирішив Ти вигубити руками батьків наших, 7 щоб земля, яку Ти над усі інші цінуєш, | прийняла гідних поселенців – дітей Божих. 8 Тож їх, бо й вони люди, Ти пожалів, | виславши перед Твоїм військом шершнів, | щоб вони винищували їх поволі: 9 не те, щоб Ти не міг у бою підкорити праведникам нечестивих, | чи то лютими звірями, чи то суворим словом умить їх стерти, – 10 лише, караючи поволі, давав їм нагоду покаяння, | хоч відав добре, що їхній рід лукавий, | що їхня злоба – вроджена їм | і що думки їхні незмінні були б повіки, – 11 бо це було поріддя прокляте від початку. | Та не із страху перед кимсь дарував Ти їм гріхи безкарно. 12 Бо хто ж насмілився б сказати; «Що Ти вдіяв?» | Або хто міг би протиставитись вирокові Твоєму? | І хто міг би позивати Тебе за знищення народів, яких Ти сам створив? | Або хто міг би стати проти Тебе в обороні розбещених людей? 13 Справді немає, крім Тебе, Бога, що за все дбаєш, | щоб Ти мусів звітувати, що не судив несправедливо; 14 ані царя чи якогось володаря, спроможного | кинути поглядом на Тебе з домаганням рахунку за покараних Тобою. 15 Ти, справедливий, усім керуєш по правді: | чужа бо Твоїй могутності думка засуджувати | того, хто на кару не заслужив. 16 Твоя бо сила – справедливости основа, | а що Ти над усім пануєш, то й щадиш усе. 17 Ти виявляєш силу, коли не вірять у потугу превелику; | у тих же, що зазнали її, бентежиш зухвальство. 18 Та Ти – Владика сили, судиш ласкаво | і провадиш нас вельми дбайливо, | бо коли тільки захочеш, – можеш.

19 Таким діянням Ти навчив народ Свій, | що праведник має бути чоловіколюбцем, | і розбудив в Своїх дітей добру надію, | що за гріхи даєш покаяння. 20 Бо коли ворогів дітей Твоїх, і гідних смерти, | скарав Ти так вирозуміло й поблажливо, | давши їм час і нагоду відвернутись від лукавства, 21 то з якою ж обережністю судиш Ти синів Твоїх, | яких батькам з клятвою й заповітами | дав Ти найкращі обітниці? 22 Тож коли нас караєш, то на ворогів наших висилаєш тисячі бичів, | щоб ми, коли судитимем, пам’ятали на Твою доброту, | а коли нас судять, – надіялись на милосердя.

23 Ось чому тих, що жили свій вік неправедно в безумстві, | Ти мучив їхнім власним мерзенством[1]. 24 Вони бо дорогами блуду задалеко заблукали, | взявши за богів навіть між звірями останніх і найогидніших, | обмануті, наче нерозумні діти. 25 Тому, немов на хлоп’ят безглуздих, | наслав Ти на них неповажну кару[2]. 26 Та ті, що їх не врозумила ота дрібна кара, | зазнають суду, що гідний Бога. 27 А страждаючи від цих істот, гнівались | на тих, кого вважали за богів, мовляв, це вони карають їх; | допіру тоді, кого раніше зреклися знати, – | визнали за правдивого Бога; | тим то впав на них найважчий осуд.

13. Спізнання розумом Бога 1 – 9; божки 10 – 16; ідолопоклонство 17 – 19

1 Справді дурні з природи всі ті люди, які не пізнали Бога, | які через видимі блага не здолали пізнати Сущого, | і, розважаючи над творами, не дійшли до впізнання Майстра, – 2 лише вогонь або вітер, або пливке повітря, | або зоряне склепіння, або бистру воду, | або світила небесні вважали за богів, правителів світу. 3 А якщо, красою їхньою захоплені, вони взяли їх за богів, | то нехай знають, скільки їхній Володар кращий, | бо сам Творець краси творив їх. 4 Якщо ж сила та потуга здивувала їх, | нехай з того збагнуть, наскільки могутніший Той, Який витворив їх. 5 Бо з величі та краси створінь | через уподібнення можна дійти до пізнання Творця їх. 6 Однак, вони лиш на легкий заслугували докір: | можливо бо, що вони блудять, | шукаючи Бога й бажаючи Його знайти; 7 бо живучи посеред Його творів, досліджують їх пильно | і стають полоненими їхнього вигляду, бож те, що вони бачать, – гарне. 8 Але й вони не є виправдані, 9 бо якщо вони змогли стільки знати, | щоб спромогтись досліджувати світ, | то чому раніше не знайшли Володаря його?

10 Нещасні вони, бо їхні сподівання – в мертвих речах: | богами назвали діла рук людських, | мистецькі твори з золота й срібла, | постаті тварин або нікчемний камінь, | – давньої руки роботу. 11 А от якийсь тесля, стявши підхожу деревину, | вміло здирає з неї всю кору кругом | і, обробивши вправно, | виробляє посуд, корисний для хатнього вжитку. 12 Відпадки, що лишаються з роботи, | він уживає, щоб зготувати страву, – і ось він ситий. 13 А те, що зостанеться з відпадків, і ні на що нездатне, – | якесь криве дерево, повне ґудзів, – | взявши, різьбить він, щоб щось робити на дозвіллі, | вдосконалює його під час спочинку, | уподібнює його людській подобі. 14 або вподібнює його якійсь тварині, | обмазує циноброю, а зверху червонить красилом, | замащує усякий ґандж на ньому; 15 робить йому й домівку, гідну його, | і ставить у стіні, прикріпивши цвяхом. 16 Отак заздалегідь він дбає, щоб воно не впало, | бо знає, що само собі не може дати ради, | – це ж бо тільки подоба, і їй потрібна поміч.

17 А коли він чи за майно, чи за своє одруження, чи за дітей молиться до нього, | не стидається до бездушного промовляти, | а й по здоров’я до безсилого взиває. 18 Він у мертвого життя благає, | допомоги просить у того, який – сама кволість, | за подорож щасливу того, хто ногами послуговуватися не може, 19 за зиск, роботу та за успіх ручної праці, | він просить сили в того, що в руках безсилий.


[1] Мерзенство – божки, кумири

[2] Неповажна кара – мухи й жаби

<< Книга Мудрости: розділи 10,11

Книга Мудрости: розділи 14,15 >>