Книга Мудрости: розділи 10,11

10. Адам та Каїн 1 – 3; Ной, Авраам та Лот 4 – 9; Яків 10 – 12; Йосиф 13 – 14; Мойсей та його народ 15 – 21

1 Це вона зберегла первозданного батька світу, | скоро він один був створений, | і визволила його з власного падіння 2 та дала йому силу над усім володіти. 3 Неправедний же, у своїм гніві відступивши від неї, | загинув від власних братовбивчих лютощів.

4 А коли через нього[1] земля була залита, | то її знову врятувала мудрість, | провівши праведника на звичайному дереві. 5 Коли народи змішались у лукавій змові, | вона теж розпізнала праведника й зберегла його бездоганним | перед Богом, зберегла твердим супроти ніжности до сина. 6 Вона, коли безбожні гинули, врятувала праведника | – втікача від вогню, який упав на П’ятимістя. 7 І на свідоцтво їхнього зіпсуття | диміє ще й тепер суха пустеля: | кущі приносять плоди, які не дозрівають, | і пам’ятником душі-невіри стоїть стовп соляний. 8 Вони бо, ухилившись від мудрости, | не тільки собі пошкодили, не пізнавши блага, | але й полишили для живих пам’ятник безглуздя, | щоб не могло зостатись у тайні те, як вони згрішили, 9 мудрість же слуг своїх від клопотів урятувала.

10 Вона праведника, що втікав від гніву брата, | вела простими стежками, | царство Боже йому вказала; | дала йому знання святих речей, | спомагала його у злиднях | і помножила трудів його дорібок. 11 Проти скупих гнобителів була при ньому | і його збагатила. 12 Вона зберегла його від ворогів, | захистила від тих, що на нього зазіхали; | в тяжкім бою нагородила його, | щоб знав, що благочестя сильніше над усе.

13 Вона не покинула проданого праведника, | а від гріха його врятувала. 14 Зійшла з ним у темницю | і не полишила його в кайданах, | аж поки йому не піднесла царське берло і владу над тими, що гнобили його; тих, що його винуватили, брехунами виявила, | для нього ж здобула невмирущу славу.

15 Вона увільнила від гнобителів народу | люд святий, потомство бездоганне. 16 Увійшла в душу Господнього слуги | і протиставилася страшним царям чудами та знаками. 17 Святим віддала за їхні труди плату, | провадила їх дивним шляхом, | день була для них захистом, | а вночі зоряним світлом. 18 Перевела їх через Червоне море | і провела через велику воду, 19 ворогів їхніх потопила, | їх же викинула з глибини безодні. 20 Тому то праведні з безбожних здобич зібрали | і славили, Господи, Твоє святе ім’я | й оспівували одноголосно Твою оборонну руку. 21 Бо мудрість німим уста відкрила | і язики немовлят учинила вимовними.

11. Вода у пустині 1 – 14; культ тварин у Єгипті 15 – 20; Божа сила та доброта 21 – 26

1 Ти вивела через святого пророка їхні діла на добре. 2 Вони пройшли через безлюдну пустиню | і в місцях неприступних намети розіп’яли. 3 Стали проти ворогів і противників відбили. 4 У своїй спразі вони до Тебе візвали | і з стрімкої скелі дана їм була вода, | і лік на згагу з каміння твердого. 5 І те, чим вороги їхні були покарані, | вийшло їм надобре в їхній скруті. 6 Замість постійних джерел ріки, | що, кари ради за наказ дітей убивати, 7 скаламутилась брудною кров’ю, | Ти дав їм несподівано води подостатком, 8 унаочнивши тогочасною спрагою, | як Ти скарав противників. 9 Бо на власному досвіді, хоч і покарання їхнє було милосердне, | вони дізнались, як мучилися безбожні, засуджені суворо. 10 Цих Ти випробував як батько, що остерігає, | а тих карав як суворий цар, що засуджує. 11 Чи близько, чи далеко – вони мучились однаково. 12 Бо подвійний огорнув їх смуток, | і, зідхавши, вони споминали минуле: 13 довідались бо, що їхніми карами | інші були ущасливлені, | тож вбачали вони в тому Господа. 14 Того ж, що його колись виставили на наругу й, викинувши, | відцурались, – при кінці подій подивляли, | зазнавши спраги не тієї, що праведні.

15 За їхні думки безглузді, ледачі, | якими зведені з пуття, вони гадюкам безрозумним | та тваринам мізерним честь віддавали, | зіслав Ти на них як кару силу тварин нерозумних, 16 щоб знали, що чим хто грішить, тим і карається. 17 Твоїй бо руці всемогутній, | яка створила світ із безформної маси, | не було затяжко наслати на них | силу ведмедів або грізних левів, 18 або звірів новостворених, прелютих, незнаних, | чи таких, що вогнем дишуть, | чи таких, що люто бухають смердючим димом, | чи ще таких, що з очей страшними іскрами сиплють. 19 Таких, що не тільки їхня шкідливість могла б погубити, | але й самий їхній страшний вигляд міг би вмертвити; 20 ба й без них, від подуву одного, вони могли б упасти, | переслідувані Твоєю справедливістю | і зметені подихом Твоїм могутнім, | – але Ти все впорядкував у міру, рахубу й вагу.

21 Бо виявити велику Твою силу Ти завжди спроможен, | та й хто міг би встрятись потузі рамена Твого? 22 Немов та порошина на вазі, ввесь світ перед Тобою, | наче роси крапля, що вранці падає на землю. 23 Ти милуєш усіх, бо Ти все можеш, | і не зважаєш на гріхи людські, щоб дати їм можливість покаяння. 24 Ти любиш усе, що існує, | і не бридишся нічим з того, що сотворив; | бо якби Ти щось ненавидів, то й не витворив би. 25 Як же щось могло б продовжувати існування, якби Ти його не забажав був? | Або як би щось могло зберегтися, | коли б Ти його (до існування) не покликав? 26 Та Ти щадиш усе, бо воно – Твоє, Господи життєлюбний.


[1] Через нього – через його (Каїна) нащадків

<< Книга Мудрости: розділи 7-9

Книга Мудрости: розділи 12,13 >>