Книга Мудрости: розділи 4-6

4. Чеснота 1 – 6; про вартість життя праведних та грішних 7 – 20

1 Краща бездітність із чеснотою, | бо пам’ять про неї безсмертна, | вона ж визнана і в Бога, й у людей. 2 Її наслідують приявну, | а як її не стане, тужать за нею; | у вічності, увінчана, тріюмфально походжає, | – переможниця з змагань у боях бездоганних. 3 Плодюча ж юрба нечестивих не принесе користи; | вони – паросток незаконно вроджених; | не пустять коріння глибоко, | ані не закріпляться на основі непохитній. 4 Ба навіть, коли на якийсь час і виженуть гілляки, | тому що стоять хистко, вітер їх розхитає | і буревій їх викорінить. 5 Ніжне віття буде обламане навколо; | і плід їх безкорисний буде, для споживи не спілий | та нездатний ні до чого. 6 Бо з беззаконних снів зроджені діти | – свідки погані батьків, на суді їх.

7 А праведник, хоч і вмре передчасно, | знайде спокій, 8 бо чесна старість не – в довголітті | і не міряється числом років. 9 Розумність людям – за сивий волос править, | і вік старечий – це життя неосквернене. 10 Він сподобався Богові й Він полюбив його, | а що жив між грішниками, то й переніс його. 11 Його вхоплено, щоб лукавство не змінило його глузду | або щоб хитрість не обманула душі його. 12 Бо чар зла затемнює добро, | і вихор пожадання змінює ум нелукавий. 13 За короткого часу ставши досконалим, він виповнив довголіття, 14 душа бо його Господеві була вгодна, | тим і забрав він його поспішно з-посеред лукавства. | Люди ж те бачать, та не розуміють, | їм і на думку не спадає те, 15 що ласка й милосердя – для вибранців його | і опіка – для святих його. 16 Праведник покійний осуджує безбожників живучих; | а юність, яка до досконалости швидко дійшла, | – неправедника багатолітню старість. 17 Бо вони кінець мудрого бачать, | але не розуміють, що Господь вирішив про нього | і навіщо його забезпечив. 18 Бачать і легковажать, | але Господь з них сміятиметься. 19. І після того будуть ганебним[1] трупом, | погордою між мерцями навіки; | бо він стрімголов кине їх, онімілих, стрясе їх аж до самих основ, | і вони будуть знищені до останку; | будуть у болях, | і пам’ять про них загине. 20 В день обрахунку гріхів їхніх, вони прийдуть тремтівши, | і беззаконня їхні, проти них поставили, обвинуватять їх.

5. Праведник та переступник на суді

1 Тоді праведник виступить з великою сміливістю | перед тими, що його гнобили | та його труди ні за що мали. 2 Вони його уздрівши, збентежаться страхом жахливим | і здивуються з несподіваного спасіння. 3 Вони, каявшися, скажуть один до одного | і, стогнавши в тривозі духу, промовлять: 4 «Це той, кого ми колись на кпини брали | і на предмет глузування. Які з нас дурні! | Життя його вважали ми за божевілля, | а кончину його – безчестям. 5 Як же то його зараховано до синів Божих | і частка його між святими? 6 Отож – ми збилися з правдивої дороги | і світло справедливости нам не світило, | і сонце для нас не сходило! 7 Ми наситилися стежками беззаконня й погибелі, | проходили через пустині непрохідні, | Господньої ж дороги – ми не пізнали. 8 І що нам допомогла гординя? | Що нам принесло багатство разом з пихою? 9 Усе те, немов тінь, минуло, | немов вістка перелетна. 10 Як судно, що несеться по хвилястій воді, | коли перейде, то й сліду знайти не можна, | ані тропи кіля[2] його у хвилях; 11 або як пташка, яка повітрям пролітає | і по якій годі знайти знак лету: вона б’є крилами легке повітря | і розтинає його із сильним шумом; | вона перелітає ним, розмахуючи крильми, | а потім не знайти знаку її перелету; 12 або як та стріла, що пущена до цілі: | прошите нею повітря вмить сходиться докупи, | так що й не відати, кудою вона пролетіла. 13 Отак і ми – заледве народились, і вже скінчились; | знаку жадної чесноти не можемо показати, | лукавство наше нас поглинуло.» 14 Бо безбожного надія – мов полова, несена вітром, | мов легка піна, що її буря розкидає, | мов дим, що його розвіває вітер: вона проходить, наче спомин про гостя-одноденця. 15 А праведні повіки будуть жити, | і в Господі їхня нагорода; | піклується про них Всевишній. 16 Тому і приймуть вони царство слави | і вінець краси з Господньої руки, | бо Він правицею Своєю захистить їх, | раменом їх охоронить. 17 Візьме за зброю Свою ревність | і озброїть створіння ворогам на відплату. 18 Надягне справедливість, немов панцер, | і накладе, як шолом, суд нелицемірний. 19 Візьме за щит непереможну святість, 20 нагострить, немов меч, гнів суворий; | увесь світ піде з Ним у бій проти безумних. 21 Цільні стріли-блискавиці вирушать, | і з хмар, немов з добре нап’ятого лука, полетять до цілі; 22 з метавки гніву жбурне силу граду, | вода у морі проти них залютує, | і ріки затоплять їх безпощадно. 23 Подмух Всесили проти них постане, | і, немов та буря, їх порозвіває. | Так то беззаконня спустошить усю землю, | і лиходійство повалить престоли сильних.

6. Напоумлення володарям 1 – 11; вартість мудрости 12 – 21; суть мудрости 22 – 23

1 Тож слухайте, царі, і розумійте! | Навчіться, ви, що правите аж по край світу! 2 Вважайте, ви, що верховодите безліччю, | та пишаєтеся юрбою народів ! 3 Це бо Господь дав вам владу, | від Всевишнього – зверхність; | Він діла ваші розгляне й ваші заміри розслідить. 4 А що ви, бувши слугами Його царства, не судили по справедливості, | ані закону не пильнували | ані за Божою волею не чинили, – 5. Він страшно й швидко нападе на вас, | бо суд на вельмож суворий буде. 6 Малим прощають з милосердя, | а сильних – сильно покарають. 7 Бо Владика всіх ні перед ким не відступає. | Він не вважає на великість, | бо створив великого і малого, | і однаково піклується усіма, – 8 та могутніх чекає суворе слідство. 9 До вас, отже, володарі, слова мої, | щоб ви навчились мудрости та не провалились; 10 бо ті, що свято зберігають святощі, освятяться, | і ті, що їх навчилися, знайдуть оборону. 11 Тож прагніть моїх слів, | любіть їх, і вони повчать вас.

12 Мудрість пресвітла й нев’януща, – легко ті її лицезрять, які люблять її, | і знаходять її ті, які її шукають. 13 Хто її прагне, тим вона наперед дає себе пізнати. 14 Хто вранці вибирається до неї, той не буде трудитись: | сидьма її застане під дверима своїми. 15 Над нею роздумувати – обачности вершина. | Хто з-за неї не досипляє, той незабаром безтурботний буде. 16 Сама ж вона скрізь ходить та шукає тих, що гідні її, | і на стежках з’являється їм приязно | та йде назустріч кожній їхній думці. 17 Бо її початок найвірніший – то бажання поучення, | а дбання про поучення – то любов до неї, 18 а любов – це зберігання її законів, | а послух законам – це запорука безсмертя; 19 безсмертя ж робить нас близькими до Бога: 20 тож бажання мудрости веде до царювання. 21 Отож, володарі народів, якщо престоли й берла вам любі, | шануйте мудрість, щоб вам навіки царювати.

22 Що таке мудрість і як постала вона, я оповім, | не сховаю від вас таємниці. | Від самого початку я розсліджу, | виведу на яв знання про неї | і з правдою не розминуся. 23 Та з заздрістю заїлою на шлях не стану, | вона бо з мудрістю нічого спільного не має. 24 Велика кількість мудрих – спасіння світу, | і цар розумний – добробут народу. 25 Отож, повчайтеся моїми словами: | воно вам на користь вийде.


[1] Ганебним – тобто непохованим, що було рівнозначне з позбавленням чести.

[2] Кіля – підводна частина судна.

<< Книга Мудрости: розділи 1-3

Книга Мудрости: розділи 7-9 >>