Господи, я ще досить молодий, щоб розсудливо думати, що мені треба пройти довгу дорогу.
Але й маю вже достатньо літ, щоб знати: на мене ще чекають болісні хвилини; чимало моментів, коли треба буде страждати і старіти. Перед тим, як відійти.
Нехай це ніколи не буде для мене причиною падіння, сум’яття й спокуси.
Ніколи не дай мені звернутися до Тебе з обуренням і звинувачувати Тебе.
Зроби так, щоб я ніколи не прикидався пригніченим і невинним, а завжди сприймав дійсність такою, якою вона є, а не такою, якою я б хотів її бачити.
Щоб я ніколи не дійшов до ролі жертви, на яку падає гнів Божий. Яка б це була гордість, не кажучи вже про безглуздя.
Коли спомин про Твої Страждання додасть мені сили, щоб я ніколи не наважився порівняти себе із Тобою. Навіть на мить.
Щоб ніколи інші люди не були змушені ніяковіти переді мною за те, що вони, на відміну від мене, щасливі.
Щоб я ніколи не закривався у своєму болю як в останньому пристановищі, де б насолоджувався гірким вдоволенням того, що мене покинули.
Щоб я піклувався радше про те, що потрібно зробити, аби віднайти спокій і залишитися сильним.
Господи, дай мені вміти чекати Твого приходу.