Початок арабського наступу

Підбитий сирійський Т-55, Голани, жовтень 1973 р.

Араби провели блискучу кампанію з дезинформації і непомітно перевели військові маневри в широкомасштабний наступ. На Суецькому каналі 500 захисників оборонної лінії Бар-Лева були буквально знесені 80-тисячною єгипетською армією, а на Голанах сирійці мали вражаючу чисельну перевагу, передусім у танках, – у середньому в співвідношенні 5 до 1, а на деяких напрямах 12 до 1. Всього араби послали в бій близько 4800 танків, тоді як у Вермахту в червні 1941 року було лише 4400 танків.

Провівши зразково-показову переправу штурмових груп на східний берег Суецького каналу, і знищивши або узявши в полон захисників ізраїльських укріплень (чиї заклики про допомогу залишилися без відповіді), єгиптяни організували переправу величезної армії і стали займати плацдарми для подальшого наступу.

Єгипетська переправа на Суецькому каналі

Контрнаступ ізраїльських танкових колон закінчився майже їх повним знищенням, головним чином завдяки ПТУР-ам, якими була озброєна арабська піхота. У небесах ізраїльські “Фантоми” і “Скайхоки” збивалися радянськими ракетами, які вже добре себе зарекомендували у В’єтнамі.

Збитий ізраїльський F – 4 “Фантом”

На Голанах становище було ще важчим, якщо не сказати критичним. Сирійці кинули на прорив Ізраїльських укріплень протяжністю в 40 км три моторизовані і дві бронетанкові дивізії, що налічували більше 1400 танків і близько 45 тис. солдатів. Шлях їм перешкоджали ізраїльські укріплення на Голані, що оборонялися двома бронетанковими бригадами (близько 180 танків і 4500 солдатів).

Бої на Голанських висотах

Крім того, у сирійців налічувалося більше 300 новітніх літаків радянського виробництва. Перевага сирійців у повітрі полягала, проте, у системі протиповітряної оборони. Так на 20 сирійських ракетних базах діяли близько 120 ракетних установок.

Зенітно-ракетний комплекс С-125, що поставлявся Радянським Союзом Сирії і Єгипту

Ця система, що прикривала атакуючі дивізії, нанесла значні втрати ізраїльської авіації, яка не чекала зустріти так масовану оборону, – нальоти ізраїльської авіації натикалися на п’ять поясів ракетної оборони, створеної на підходах до столиці Сирії – Дамаску.

Ізраїльські F-4E “Фантом” над Голанами

Військово-повітряні сили Ізраїлю на той момент мали в розпорядженні 500 літаків. Проте ізраїльська авіація вимушена була діяти на двох фронтах – єгипетському і сирійському. На південному фронті їй доводилося відбивати атаки єгипетських літаків і прориватися крізь систему протиповітряної оборони єгиптян, ще сильнішу, ніж сирійська.

Єгипетський зенітний ракетний комплекс

До всього вищевказаного слід додати, що в перші години війни сирійські «командос», що висадилися на вертольотах, захопили потужний радар і систему укріплень розташовані на горі Хермон. Таким чином, вони “засліпили”, так звані “очі Ізраїлю”. У результаті ізраїльське командування не могло з достовірністю знати про пересування військ супротивника. А в цей час сирійські “МіГ”-и вже бомбили поселення на півночі країни.

Атаці сирійців передував і надалі супроводжував найсильніший артилерійський обстріл, який забезпечувався 1000 гарматами. З ізраїльського боку цій дійсно пекельній силі протистояло лише 60 гармат.

На третій день наступу, 8 жовтня сирійські танкісти побачили озеро Кінерет (Галілейське море) – до Хайфи залишалося кілька годин ходу – Ізраїль опинився на межі катастрофи.

Що примітно, через півгодини після початку військових дій радіостанції Дамаску і Каїра практично одночасно оголосили, що війну почав саме Ізраїль, а дії їх армій є лише операціями у відповідь.

Призов резервістів

Ізраїльські танкісти

На Голанах вирішувалася доля Ізраїлю. Користуючись раптовістю нападу і тотальною перевагою сил, ворог ставив за мету прорив ізраїльської оборони до підходу головних резервів ізраїльтян. Якби ці плани арабам вдалося реалізувати – це означало б кінець Ізраїлю. У цьому випадку вже через декілька годин арабські танки були б на вулицях Тель-Авіва та Хайфи.

Про це знало і ізраїльське командування. Призвані резервісти негайно перекидалися на сирійський фронт. Через наявні складності резервістів “прикріплювали” до танків і посилали на фронт відразу ж після призову, не витрачаючи час на створення “органічних екіпажів” (постійні екіпажі резервістів), установку кулеметів на танках і регулювання танкових прицілів.

Сирійці чекали, що перекидання ізраїльських резервів займе, щонайменше, добу. Між тим, перші резервісти почали прибувати на Голанські висоти вже через 15 годин після початку війни, що в результаті змінило ситуацію на користь Ізраїлю.

Ізраїльські танкові колони просуваються до лінії фронту

У цей критичний момент в історії Ізраїлю настав, якщо можна так сказати, “зоряний час” лейтенанта танкових військ Цві Грінгольда, який може служити прикладом героїзму, самопожертвування і високого професіоналізму ізраїльського солдата.

Попередній запис

Війна Судного дня

Ізраїльські танки на Синаї Судний день (Йом-Кіпур) – головний день єврейського календаря. Цього дня належить просити ... Читати далі

Наступний запис

Подвиг Цвіки

Судний День 6 жовтня 1973 року лейтенант-танкіст Цві Грингольд, якого рідні і однополчани звали Цвікою, зустрічав удома, у кібуці «Лохамей ... Читати далі