Араби провели блискучу кампанію з дезинформації і непомітно перевели військові маневри в широкомасштабний наступ. На Суецькому каналі 500 захисників оборонної лінії Бар-Лева були буквально знесені 80-тисячною єгипетською армією, а на Голанах сирійці мали вражаючу чисельну перевагу, передусім у танках, – у середньому в співвідношенні 5 до 1, а на деяких напрямах 12 до 1. Всього араби послали в бій близько 4800 танків, тоді як у Вермахту в червні 1941 року було лише 4400 танків.
Провівши зразково-показову переправу штурмових груп на східний берег Суецького каналу, і знищивши або узявши в полон захисників ізраїльських укріплень (чиї заклики про допомогу залишилися без відповіді), єгиптяни організували переправу величезної армії і стали займати плацдарми для подальшого наступу.
Контрнаступ ізраїльських танкових колон закінчився майже їх повним знищенням, головним чином завдяки ПТУР-ам, якими була озброєна арабська піхота. У небесах ізраїльські “Фантоми” і “Скайхоки” збивалися радянськими ракетами, які вже добре себе зарекомендували у В’єтнамі.
На Голанах становище було ще важчим, якщо не сказати критичним. Сирійці кинули на прорив Ізраїльських укріплень протяжністю в 40 км три моторизовані і дві бронетанкові дивізії, що налічували більше 1400 танків і близько 45 тис. солдатів. Шлях їм перешкоджали ізраїльські укріплення на Голані, що оборонялися двома бронетанковими бригадами (близько 180 танків і 4500 солдатів).
Крім того, у сирійців налічувалося більше 300 новітніх літаків радянського виробництва. Перевага сирійців у повітрі полягала, проте, у системі протиповітряної оборони. Так на 20 сирійських ракетних базах діяли близько 120 ракетних установок.
Ця система, що прикривала атакуючі дивізії, нанесла значні втрати ізраїльської авіації, яка не чекала зустріти так масовану оборону, – нальоти ізраїльської авіації натикалися на п’ять поясів ракетної оборони, створеної на підходах до столиці Сирії – Дамаску.
Військово-повітряні сили Ізраїлю на той момент мали в розпорядженні 500 літаків. Проте ізраїльська авіація вимушена була діяти на двох фронтах – єгипетському і сирійському. На південному фронті їй доводилося відбивати атаки єгипетських літаків і прориватися крізь систему протиповітряної оборони єгиптян, ще сильнішу, ніж сирійська.
До всього вищевказаного слід додати, що в перші години війни сирійські «командос», що висадилися на вертольотах, захопили потужний радар і систему укріплень розташовані на горі Хермон. Таким чином, вони “засліпили”, так звані “очі Ізраїлю”. У результаті ізраїльське командування не могло з достовірністю знати про пересування військ супротивника. А в цей час сирійські “МіГ”-и вже бомбили поселення на півночі країни.
Атаці сирійців передував і надалі супроводжував найсильніший артилерійський обстріл, який забезпечувався 1000 гарматами. З ізраїльського боку цій дійсно пекельній силі протистояло лише 60 гармат.
На третій день наступу, 8 жовтня сирійські танкісти побачили озеро Кінерет (Галілейське море) – до Хайфи залишалося кілька годин ходу – Ізраїль опинився на межі катастрофи.
Що примітно, через півгодини після початку військових дій радіостанції Дамаску і Каїра практично одночасно оголосили, що війну почав саме Ізраїль, а дії їх армій є лише операціями у відповідь.
Призов резервістів
На Голанах вирішувалася доля Ізраїлю. Користуючись раптовістю нападу і тотальною перевагою сил, ворог ставив за мету прорив ізраїльської оборони до підходу головних резервів ізраїльтян. Якби ці плани арабам вдалося реалізувати – це означало б кінець Ізраїлю. У цьому випадку вже через декілька годин арабські танки були б на вулицях Тель-Авіва та Хайфи.
Про це знало і ізраїльське командування. Призвані резервісти негайно перекидалися на сирійський фронт. Через наявні складності резервістів “прикріплювали” до танків і посилали на фронт відразу ж після призову, не витрачаючи час на створення “органічних екіпажів” (постійні екіпажі резервістів), установку кулеметів на танках і регулювання танкових прицілів.
Сирійці чекали, що перекидання ізраїльських резервів займе, щонайменше, добу. Між тим, перші резервісти почали прибувати на Голанські висоти вже через 15 годин після початку війни, що в результаті змінило ситуацію на користь Ізраїлю.
У цей критичний момент в історії Ізраїлю настав, якщо можна так сказати, “зоряний час” лейтенанта танкових військ Цві Грінгольда, який може служити прикладом героїзму, самопожертвування і високого професіоналізму ізраїльського солдата.
