Петро, човняр і прощення

Учні жваво сперечалися, доки Ісус бавився з кількома дітьми на березі озера.

Петро був злий на човняра, який узяв з них більше грошей, аніж домовлялися. Він велів Юді, тому, хто тримав їхні гроші, заплатити все, що той просить, аби не влаштовувати сцен на людях, однак був злий через те, що Ісус не втрутився.

Врешті Петро звернувся до Нього прямо.

– Чому Ти дозволив, щоб цей тип обманув нас?

– А в чому полягає обман?

– Спочатку він запросив одну ціну, потім, дізнавшись хто ми є, домігся іншої, набагато вищої.

– Ми заплатили, то ж нема про що більше шкодувати.

– Власне, Ти мав би сердитися, бо нас змусили пристати на гірші умови.

– Я розумію, з нами вчинили несправедливо. І що ж ти пропонуєш?

– Заявимо на нього або вчинимо щось таке, щоб він нам у якийсь спосіб повернув несправедливо нажите.

– Це правда, що вам було сказано не залишати образи без відплати, а Я вам кажу, що коли ви до настання вечора посварилися зі своїм братом, то не можете піти спати зі спокійною душею, якщо спершу не помиритеся з ним.

– Так, але також сказано, що око за око, зуб за зуб. Не пробачимо, доки шкода не буде негайно направлена.

– А Я вам кажу, любіть ворогів ваших і моліться за тих, хто вас ненавидить.

Цих слів Петро не міг зрозуміти.

– Яку користь ми матимемо, пробачаючи нашим ворогам? Тим більше, якщо вони вже один раз цим скористалися. Якщо ми пробачимо, човняр знову цим скористається і нам знову доведеться з цим змиритися.

– Петре, чому ти дозволяєш злості затемнювати свій розум?

– Ісусе, як я маю Тобі це пояснити: він вчинив стосовно нас несправедливість і для єврея шкода за будь-яких умов має бути направлена.

– А Я тобі повторюю: пробач і побачиш, що тобі стане легше.

Петро не розумів. Він був розлючений, бо його спосіб мислення не передбачав актів милосердя стосовно тих, хто хотів його обманути. Мало того, він геть не міг зрозуміти, як у такій виразно несправедливій ситуації Ісус міг виправдовувати те, що сталося.

У цей момент він хотів би перебувати посеред моря, щоб дати волю своїй злості. Однак був змушений залишатися на березі, невільником у клітці безсилля.

Ісус розумів, що треба зачекати, доки не вляжеться Петрове роздратування, щоб він зміг сприйняти те, що Ісус хотів йому пояснити.

Він усе ж спробував допомогти Петрові.

– Петре, спитай сам у себе, чому ти змушуєш себе стільки страждати.

– Це ні до чого: мені погано, бо я розлючений.

– Тобі треба пробачати не човняра, а себе самого.

Петро запитливо подивився на Нього.

– Як це – себе самого!

– Саме так, ти звинувачуєш себе, бо не зміг бути досить хитрим, аби відвернути несправедливість. Тому твоя вражена гордість і гризе тебе. Якби ти був спокійний, то знайшов би спосіб подумати і відстояти домовлену ціну. І це, власне, ти повинен пробачити собі: те, що ти був сам не свій.

– Я сподівався, що Ти втрутишся, навколо ж було багато людей.

Тут, власне, настав відповідний момент.

– Човняр так повівся через жадобу до грошей. Але, на жаль, усі люди поводяться подібним чином. Хіба ти не вчинив би так само, якщо б була відповідна нагода?

Петро хотів відповісти, що потім він про це завжди жалкував би, але Ісус продовжував.

– Якби всі нечесні люди направляли шкоду, яку вони вчинили, то світ жив би у мирі. Тому що всі поважали б одні одних. А, натомість, є потреба у законах, правилах, що роблять стерпним життя на цій землі. І куди не сягає справедливість, там вибухає бажання помсти.

Але Бог, стосовно якого кожен має певну провину, яку треба пробачити, не мстить; Він хоче, щоб той, хто помилився, усвідомив це і міг виправитися.

Петро був спантеличений.

– Що ж я маю робити?

– Пробачити, прийняти те, що зробив човняр, не осуджуючи його. Його совість і ваше ставлення нагадають йому, що є справедливим і в чому полягала його помилка.

– Але ж доки можна прощати? Часом є такі образи, які неможливо забути.

– Я не кажу забути, а зрозуміти, звільнити совість від бажання відплати, розірвати всі зв’язки з тим, що провокує злість, звільнити позитивний смисл речей, які кожен з нас зберігає у собі ще від народження.

Ви повинні навчитися захищати мир вашої совісти від насилля і від мук внаслідок ваших власних помилок, щоб мати змогу захистити себе від помилок інших.

Боже прощення служить для того, щоб ви прощали одні одних навзаєм, щоб наново відкривати для себе приємність простягнутої назустріч руки чи променя сонця після дощу.

Петро починав розуміти.

Але роздратування від пережитої несправедливости було ще великим.

Він подивився вдалечінь, сподіваючись, що щось забере в нього геть це відчуття неспокою. Він побачив сонце і хмари, що наздоганяли одне одного.

Він побачив квітучі рослини і подумав, що, зрештою, життя навколо є набагато захопливішим, аніж шкода, яку йому завдав човняр. І вирішив: якщо він його ще раз зустріне, то зробить усе можливе, аби не дати себе знову обманути. А тепер він ітиме за Ісусом і за тим, що йому запропонує день.

Життя поряд з Ісусом було значно цікавішим за будь-яку сварку чи за будь-яке бажання помсти.

Попередній запис

Ісус у домі Марії і Марфи

Христос у Марфи і Марії, Генріх Семірадський Це був спекотний день, один з тих, коли в ... Читати далі

Наступний запис

Свято й обід у домі Леві

Покликання святого Матфея, Джованні Паніні Для маленького села, що лежало на березі озера, настав час свята. ... Читати далі