Народитися згори

Синедріон щойно зібрався. Ніхто того ранку не хотів пропустити дискусію: мали говорити про справу Ісуса з Назарету. Старійшини і вчителі закону вивчили ситуацію, звіряючись зі Святим Письмом. І тепер настав час прийняти рішення.

– Запрошуємо до слова вчителя Никодима, законного члена цього синедріону.

Чоловік, з сивою бородою і строгим лицем, упевненим кроком вийшов з глибини зали на середину і почав промовляти чітким і незворушним голосом.

– Первосвященики і вчителі закону, закликаю до вашої мудрости і вчености, щоб ви винесли справедливе судження щодо того, ким себе вважає Ісус з Назарету. Ви стверджуєте, що Він не може бути Месією, і Він не може говорити як пророк від імени Бога, бо не поводиться так, як усі інші пророки. Та все ж Його слова зачаровують натовп і Він не говорить нічого супроти закону. Я вважаю, що Він має дар пророцтва і ми повинні сприймати Його слово як слово Боже.

З іншого кінця зали на середину вийшов священик, загорнутий у білу одежу і з сувоєм Святого Писання в руці.

– Як найстарший первосвященик, а також від імени книжників і фарисеїв, я ще раз офіційно стверджую, що Ісус не має права вільно промовляти до народу і закликати Бога свідчити про Його діла. Це завдання лежить на нас і на пророках.

Никодима не вдалось залякати.

– Я не бажаю виявити неповаги до первосвящеників, але наполягаю на тому, що все, що говорить Ісус, узгоджується з навчанням Святого Письма. Підтвердженням цього є той факт, що Йому вдається наблизити до Себе й утішити всіх тих знедолених і зневірених, яких ми, натомість, часто відштовхуємо, але які, попри те, завжди залишаються дітьми єдиного Бога Ізраїля.

– Його навчання є небезпечним, бо воно, не будучи безпосередньо дозволеним і підтвердженим первосвящениками, може розпалити вогнище повстання тих, хто хоче позбутися нашої влади і законно встановленого правління.

– Але якщо б Ісус справді був Месією, як Він про Себе каже, якою владою ми можемо судити про Його дії? – негайно відповів Никодим.

– Жодний Месія не міг прийти з Галилеї, з Назарету, де Ісус прожив усе Своє життя. Писання говорить, що Він народиться з роду Давида, у Вифлеємі – його рідному місті. Тому я прошу цей синедріон заборонити Ісусові публічно навчати.

Никодим спробував по-іншому: «Хіба наш закон дозволяє судити людину, не вислухавши її спершу і не дослідивши те, що вона робить?».

Відповідь була категоричною: «А може, і ти з Галилеї? Досліди і побачиш, що пророк не приходить з Галилеї!»

З труднощами вони досягли компромісу: Ісусові категорично заборонено виступати публічно і зобов’язано звернутися до первосвящеників на допит стосовно достовірности Його віри. Тоді вони вже вирішать Його долю остаточно.

Збори синедріону завершились і кожен поспіхом повернувся до своєї повсякденної праці.

Никодим, який кілька разів слухав Ісуса, коли той промовляв до народу, хотів зблизька пізнати, ким Він був насправді. Він не мав жодних термінових справ у цей день, тому вирішив піти Його пошукати.

Він постукав у двері будинку Симона, знаючи, що Ісус там часто зупинявся. Йому пощастило: того дня Ісус був удома, маючи намір поговорити зі Своїми учнями.

Никодим увійшов і сказав, що хоче поговорити з Ісусом.

Теща Петра, яка відчинила йому двері, знаючи, що він є членом синедріону, запросила Никодима до передпокою і пішла попередити Вчителя. Незабаром вона повернулася, кажучи, що Учитель чекає його в тіні великого платану, який ріс у саду. Никодим попрямував твердим кроком: врешті-решт він зможе з’ясувати, чи Ісус справді Месія.

– Ти хотів мене бачити: Я готовий відповісти на твої запитання.

Никодим відзначив привабливість Його лиця: строге і спокійне водночас.

– Сьогодні в синедріоні ми говорили про Тебе, але остаточного рішення ще не прийнято. Спершу хочуть Тебе допитати.

Ісус сумно похитав головою: Він добре розумів, у чому хочуть Його звинуватити…

– Що ж, не виходить жити в мирі з первосвящениками. Нехай вони приходять, говоритиму також і до них про Царство Боже.

– Тобі слід бути обережним, говорячи про Царство Боже, бо воно прийде тільки тоді, коли з’явиться Месія. І ніхто з синедріону не зміг визначити, можеш Ти бути Месією чи ні.

– А ти, що думаєш?

– Учителю, я думаю, що Ти – пророк, посланий Богом, тому що ніхто не може чинити знаки, які чиниш Ти, якщо Бог не є з Тобою.

– І ти вважаєш, що Я Месія?

– Я хотів би, щоб Ти допоміг мені в це повірити, тому що моя віра сама у собі не в змозі дати мені чітку відповідь.

Ісус подивився на нього. Можливо, ця освічена й до глибини щира людина зможе зрозуміти.

– Істинно кажу тобі: щоб повірити, ти повинен народитися згори, від самого Бога.

Никодим похитав головою.

– Як можу я, вже старий, народитися вдруге?

Ісус продовжував.

– Коли тіло втомлене, воно залишається в полоні своєї вразливости. Але дух вільний іти куди хоче, перетинаючи людські кордони, досягаючи аж до обителі Бога. Саме там ти можеш пізнати сенс свого життя, і дух вкаже тобі те, чого ти ще не знайшов.

– Вкажи мені шлях до пізнання цього духа, і я повірю.

– Ти, вчитель в Ізраїлі, повинен знати, які ті знаки, що вказують на прихід царства світла й істини, Царства Божого.

– Закон вчить нас, що коли прийде Месія, Він обновить усі речі, бо вчинить так, що ім’я Боже торжествуватиме над усією землею. Мені треба пізнати цю істину, тоді і дух мій повірить.

– Я не можу зробити для тебе чогось, чого ти ще не маєш. У тебе є очі, щоб бачити, вуха, щоб чути, і серце, щоб розуміти. Ти знаєш те, що Я зробив, знаєш, що Я і казав, і якщо ти є тут, то здогадуєшся, що Я хочу повідомити. Немає якогось іншого Мого слова, чи якогось іншого навчання, що могло б дати тобі силу повірити. Ти повинен знайти у собі силу залишити стародавню віру, засновану на законі, яку нам передали наші батьки, і слухати в собі силу нового закону, того, що любить істину і мир сумління.

Никодим розгублено мовчав. Як він міг би відмовитися від того, у що завжди вірив? Але він все ж розумів, що без цього кроку було б важко йти за Ісусом до кінця.

– Учителю, старому важко знову народитися так, як Ти кажеш; я занадто прив’язаний до традиції наших батьків, щоб змінитися, як Ти вимагаєш. Але я відчуваю, що Ти маєш силу праведників, тих, хто вірить у те, що говорить і робить. Якщо Ти хочеш нести це нове життя, що відроджує у дусі, то мусиш показатися первосвященикам. Якщо ж будеш їм перечити, то рано чи пізно Тебе схоплять. І я помер би сумним, знаючи, що Ти у в’язниці, бо, хоч у мене немає сили йти за Тобою, думаю, Ти маєш дух істини, який робить людей подібними до Бога.

Ісус пильно подивився на втомлене лице Никодима і зрозумів, що він відмовився відродитися.

– Не турбуйтеся про Мене. Я знаю, що ризикую, але, як вітер, що дме де хоче, так само і дух у Мені не може мовчати перед труднощами.

– Ти добре сказав, Учителю, свобода Духа є найбільшим даром, який Бог зробив людині. Я буду захищати Тебе, коли опинишся в небезпеці, але нічого не можу зробити, якщо Божий план веде Тебе туди, куди я не можу дійти.

Сказавши це, Никодим вклонився Ісусові на знак поваги до Його влади і попрощався.

Ісус сидів у тіні платана. Думав про долю людей: вони мають істину під рукою, але, коли їм треба лише простягнути цю руку, щоб пізнати її і змінитися, вважають за краще залишатися в безпеці своєї давньої й утішливої віри. Він хотів щось зробити для Никодима, але не міг нічого, бо навіть він, учитель закону, не простягнув руки, щоб йому можна було допомогти відродитися.

Попередній запис

Проповідь Ісуса на ринку

Це був сприятливий час. Люди стікалися на сільську площу, де кольори і запахи змішувалися у крикливій атмосфері ринку. Були ті, ... Читати далі

Наступний запис

Вдова з Наїну

Воскресіння сина наїнської вдови, Джеймс Тіссо У маленькому селі Наїн життя протікало у звичній буденності, незмінній ... Читати далі