Петро, Ісус і натовп

Ісус зціляє сліпих і кульгавих на горі, Джеймс Тіссо

Перед будинком Петра шумно юрмився натовп, який чекав на Ісуса.

Петро намагався навести там лад.

– Я вам сказав сідайте, поки не прийде Вчитель.

– Петре, чому ти такий строгий з цими людьми? Взагалі-то це вбогі і нужденні, які потребують допомоги Ісуса.

– Іване, ти повинен вчитися приборкувати натовп. Якщо людей не налякати, вони ніколи тебе не слухатимуть.

– Це ж прості люди, можливо, їх досить попросити.

Але Петро його не слухав; він уже докоряв тим, що стояли найближче до нього.

– Я вам сказав сидіти! Навчіться слухатися. І зрештою, це стосується всіх: коли прийде Ісус, я не хочу тисняви навколо Нього. Вам треба буде вишикуватися в ряд і чекати своєї черги, гаразд?

– Петре, може ти помиляєшся? Ісус завжди хотів, щоб люди приходили до Нього спонтанно. А так ти їх лишень лякаєш.

Петро схопив Івана за туніку і, важко дихаючи, подивився йому прямо в очі:

– Хіба Вчитель не казав наставляти їх? Я не знаю іншого способу, щоб змусити їх до порядку, щоб вони не робили безладу, коли прийде Ісус. Я добре знаю, як важко мені буде не допустити, аби щось сталося, аби не виникло сутичок між людьми у штовханині. Якщо ти знаєш інший спосіб зробити все правильно, будь ласка – цей натовп твій.

Було очевидно, що з Петром цього ранку щось не так. Коли він розлючений, краще триматися від нього подалі.

Але Іван не схвалював такої поведінки щодо натовпу.

– Слухай, Петре, я не хочу ставити під сумнів твій авторитет, але, гадаю, можна знайти інший спосіб поведінки з цими людьми. Ти бачив, як чинить Ісус, коли приступає до них? Він дозволяє торкатися до Себе, гладить тих, хто стоїть найближче, сміється і жартує, намагається потоваришувати, втішає їх, лікує хворих, і лиш згодом просить трохи тиші, щоб промовити до них.

– Погоджуюсь, але якби не було нас, то Він часто потрапляв би в біду.

– Найпевніше, Він і сам дав би Собі раду. Я вважаю, Петре, що ми також повинні почати говорити з ними про Ісуса, про те, ким Він є для нас, що ми робимо, живучи разом з Ним.

Петро розгубився. Він був злий, бо Ісус щоранку зникав, відходячи в безлюдне місце, тоді як йому доводилося залишитися тут, аби стримувати людей. Він вважав, що Ісус мав би робити навпаки: спочатку задовольнити потреби юрби, а тоді йти куди хоче.

Одного разу, втративши терпіння, Петро навіть пішов Його шукати. Але Ісус сказав йому, що Він повинен спочатку осмислити те, що сам переживає, аби потім допомогти тим, хто потребує Його допомоги.

Слова Івана, однак, йому видалися слушними, хоч він і далі залишався розгубленим.

– Може, ти і маєш рацію. Але як будеш говорити з цими людьми, які не хочуть бачити і чути нікого, окрім Ісуса?

Іван набрав сміливости.

– Присядьте всі і послухайте. Ісус прийде, як і кожного дня, але зараз я маю щось вам сказати.

Запанувала тиша, і Іван продовжив.

– Ми, щодня перебуваючи з Учителем, знаємо, як Йому важко. Він з усіма говорить, усіх вислуховує, здається, Він не знає, що таке втома. Навіть нам важко завжди йти за Ним слідом. Часом нам важко навіть зрозуміти те, про що Він говорить. Але Його товариство надолужує всі наші митарства.

Ви теж маєте навчитися чекати, можливо, згадуючи своє життя або звіряючи одні одним сподівання чи тривоги від цієї зустрічі з Ісусом. Не бійтеся, Він ні про кого не забуде і знайде час для всіх.

Іван хотів ще продовжувати, але стежкою вже наближався Ісус.

Усі встали і мерщій побігли Йому назустріч.

Петро знову важко зітхнув, думаючи про ще один напружений день, і разом з іншими теж пішов назустріч Ісусові; він був упевнений, рано чи пізно буде потрібна його допомога.

Ісус, видавалося, не виявляв тривоги через людей, які бігли Йому назустріч. Мало того, Він, посміхаючись, жестом вітав тих, хто випередив інших, хто був уже близько. Невдовзі прийшли решта, і навіть прибув Петро, який не поспішав. Він дивився на Ісуса і дивувався, як це так, що Він не мав страху перед натовпом, що Йому не набридали всі ті, хто просив, смикав Його за одяг, благав…

Він деякий час дивився, а потім підійшов, щоб, як завжди, навести порядок.

Але Ісус зупинив його.

– Петре, чому ти так багато завдаєш собі клопоту? Дивись, люди просто потребують Мене, і не зроблять Мені жодної шкоди.

– Ісусе, ці люди повинні навчитися дисципліни, інакше може щось трапитися.

– Ні про що не турбуйся. Люди хочуть, щоб Я позбавив їх страждань, щоб утішив їх своїми словами.

– Якщо негайно розповіси якусь Свою притчу, люди заспокояться, а потім Ти зможеш спокійно приділити їм увагу.

– Спершу треба людей позбавити недуг, і лиш тоді вони будуть в змозі слухати. Не можна говорити про їжу з голодним або про одяг з голим. Як тільки будуть задоволені потреби тіла, тоді й дух буде готовий сповнювати свою роль.

Петро достоту не знав, що думати. Він спробував наполягати.

– Я все-таки думаю, що трохи організованости не забракло б, принаймні це полегшило б наше завдання.

Ісус зрозумів його занепокоєння.

– Петре, ти зі всіх сил намагаєшся піклуватися про практичні речі, але не можеш знайти того спокою, який бачиш у Мені.

Щоранку Я допитуюся у власного сумління, питаю Себе, чи все необхідне зробив Я для тих, хто потребує Моєї допомоги.

Я знаю, що люди шукають Мене, бо страждають і хочуть оздоровитися. Не бійся, вони не є з тих, хто може завдати Мені болю.

Ти теж маєш навчитися бути близьким до потребуючих, вислухати без страху їхні потреби, не боятися їхніх проблем, і тоді врешті знайдеш спокій того, хто знає, що робить правильні речі. І тоді вже не будеш надто турбуватися, коли приходитимуть до тебе, чи бігтимуть назустріч, волаючи, чи просто шукатимуть ласки.

Петро мовчав.

Мабуть, Ісус каже правду: він теж повинен навчитися бути спокійним, менше турбуватися про те, що може трапитися в такі дні, як цей.

Але як тут встояти на місці, коли бачиш, як люди стискають Ісуса з усіх сторін?

Він полишив свої міркування, і кинувся стрімголов у натовп, намагаючись навести хоч якийсь порядок навколо Вчителя.

Це завжди було його роботою, відколи він отримав у спадок човен свого батька, і зараз не міг думати ні про що інше.

Попередній запис

Ісусова манера говорити

Усі служби вже завершилися і двері храму були зачинені. Але люди, замість того, щоб розійтися, зібралися на сусідній площі. Ходили ... Читати далі

Наступний запис

Проповідь Ісуса на ринку

Це був сприятливий час. Люди стікалися на сільську площу, де кольори і запахи змішувалися у крикливій атмосфері ринку. Були ті, ... Читати далі