1. Мудрість – від Бога 1-10; мудрість – це острах Божий 11-21; життєві вказівки для мудреця 22-30
1 Всяка премудрість – від Господа, з ним же вона і повіки. 2 В морі пісочки, краплі дощу і вічности днини – хто порахує? 3 Висоти небесні, земну широчінь і глибини безодні[1] – хто дослідить? 4 Перед усіма речами створено мудрість, і розважливий розум – від віку. 5 Джерело мудрости – слово Боже у вишніх, а дороги її – заповіді відвічні. 6 Корінь мудрости – кому він відкрився? І наміри її потаємні – хто про них знає? 7 Спізнання мудрости – кому об’явилось? І хто її досвід збагнув багатющий? 8 Єдиний мудрий, страшний вельми, що возсідає на престолі своєму. 9 Господь сам утворив її, і уздрів, і перелічив її, і розлив її над усіма ділами Своїми, 10 над усяким тілом, із щедроти Своєї, та й надав її тим, які люблять Його.
11 Страх Господній – то слава й честь, веселощі й вінок раювання. 12 Страх Господній звеселює серце й радощі дає, втіху та довголіття. 13 Хто страхається Господа, блаженним стане наостанку, і в день кінця свого – благословенним. 14 Початок мудрости – боятися Господа, і створено її в лоні з вірними разом. 15 Вона між людьми звила гніздо, вічну основу, і до сімей-поколінь його довірлива буде. 16 Повнота мудрости – страхатися Господа: вона упоює їх плодами своїми; 17 цілу їхню хату сповнює бажаним, і засіки їхні – плодами своїми. 18 Вінець мудрости – острах Господній, від нього квітне мир і здоров’я благодайне. 19 І уздрів Господь, і перелічив її, дощем ізлив знання і розважливий розум; підвищив славу тих, що посідають її. 20 Корінь мудрости – страхатися Господа, тож віття її – довголіття. 21 Острах Господній гріхи віддалює; хто в ньому перебуває, той гнів відвертає.
22 Несправедливого гнів – невиправдальний, бо в запалі його гніву – його погибель. 23 До пори-часу довготерпеливий терпить, але наприкінці радощів він зазнає; 24 сам він дочасу свої слова ховатиме, його ж розум посвідчать уста численних. 25 У скарбниці мудрости – приповідки, повні знання; для грішника ж побожність – осоружна. 26 Прагнеш мудрости? Дотримуй заповіді, і Господь тобі її щедро надасть. 27 Бо мудрість і повчальність – острах Господній: вірність та лагідність Йому довподоби. 28 Не будь нечуйним супроти остраху Господнього і не приступай до Нього з серцем подвійним. 29 Не будь супроти людей облудним, зважай на уста свої. 30 Не зносься вгору, щоб не впасти й не збезчестити душі своєї, бо Господь твої тайни відкриє й додолу кине тебе серед громади, – бо не причастивсь єси до остраху Господнього, і серце твоє облудне.
2. Очищення досвідом 1-6; про конечність мати довір’я 7-11; горе хитким 12-14; життя у страсі Господньому 15-18
1 Мій сину, як приступаєш служити Господеві, приготуй свою душу на спокуси. 2 Будь серцем праведний і постійний, а в нещасті – не бентежся. 3 Пристань до Нього, не відступайся, щоб звеличився ти наостанку. 4 Все прийми, що тебе лиш спіткає, і, пониженим бувши, всі зміни стерпи. 5 Бо золоту проба – вогонь, а бездоганному – горно пониження, 6 Вір Йому, і Він за тебе заступиться; спрямуй на благо свою путь і надійся на Нього.
7 Ви, що страхаєтеся Господа, чекайте на Його милосердя і не схиблюйте, щоб вам не впасти. 8 Ви, що страхаєтеся Господа, вірте Йому, і нагорода ваша не пропаде. 9 Ви, що страхаєтеся Господа, надійтесь на благо, на вічне раювання й на милосердя. 10 Гляньте на днедавні покоління, подивітеся: чи зазнав хтось ганьби, довірявши Господеві? Чи був хтось полишений, страхавшись Його? Чи, взивавши до Нього, був хтось від Нього погорджений? 11 Господь бо співчутливий і милосердний, Він відпускає гріхи й спасає в скорботі.
12 Горе серцям боязливим та рукам охлялим, та й грішникові, який двома стежками ходить. 13 Горе серцю байдужому, бо, не мавши віри, буде воно беззахисне. 14 Горе вам, у яких терпець увірвався: що чинитимете, коли то Господь навідається?
15 Ті, що Господа страхаються, не будуть нечуйні до слів Його, і ті, що Його люблять, пильнуватимуть путі Його. 16 Ті, що Господа страхаються, шукатимуть Його ласки, і ті, що Його люблять, наситяться Його законом. 17 Ті, що Господа страхаються, напоготують серця свої і смирять перед Ним свої душі. 18 Киньмося в Господні руки, а не в руки людськії, бо яка Його велич, таке й Його милосердя.
3. Четверта заповідь 1-16; межі знання 17-25; добро та зло 26-31
1 Мене, вашого батька, слухайте, діти, і так чиніте, щоб спасенними бути. 2 Бо Господь звеличив батька у дітях, і право матері на синах закріпив. 3 Хто шанує батька, той гріхів збувається. 4 Хто звеличує матір свою, той немов скарби збирає. 5 Хто шанує батька, той матиме втіху в дітях, і в день своєї молитви буде вислуханий. 6 Хто звеличує батька – довго житиме; хто Господеві слухняний – матір свою заспокоїть, 7 і як господарям прислуговуватиме батькам своїм. 8 Ділом та словом шануй твого батька, щоб його благословення зійшло на тебе. 9 Бо батьківське благословення доми дітей укріплює; прокляття ж матері руйнує їхні основи[2]. 10 Не вихваляйсь безчестям твого батька – нема бо тобі слави в батьковім безчесті. 11 Бо слава для людини в честі свого батька, і ганьба для дітей – матір знеславлена. 12 Дитино, допомагай твоєму батькові в старощах і не засмучуй його за його життя; 13 і коли розум ослабне, будь поблажливим; не зневажай його тоді, коли ти – повносилий. 14 Бо добродійство батькові не буде забуте: надолуженням за гріхи воно тобі причислиться. 15 За дня скрути твоєї Бог тебе згадає, і гріхи твої зникнуть, як лід від спеки. 16 Неначе богохульник, той, хто покидає батька; проклятий Господом той, хто гнівить свою матір[3].
17 Сину, виконуй діла свої скромно, і полюбить тебе людина, Богові мила. 18 Що більший ти, то більше понижуйся, а знайдеш у Господа ласку. 19 Є багато високих та славних, але тайни свої відкриває він скромним. 20 Велика бо могутність Господня, а славиться він смиренними. 21 Не шукай того, що важке тобі занадто; не досліджуй того, що понад сили твої. 22 Роздумуй над тим, що тобі доручено, заховані ж речі тобі непотрібні. 23 Не силкуйсь на те, що тобі не під силу, бо тобі й так об’явлено понад людське розуміння. 24 Багатьох бо збила з дороги власна гординя, і наміри лукаві привели їхній ум до занепаду. 25 Де немає зіниць, немає і світла, – не намагайся ж переконати невігласа.
26 Затверділе серце порине наприкінці в нещастя; хто любить небезпеку – в ній і загине. 27 Затверділе серце само кладе біду на себе, і грішник прибавляє гріх до гріха. 28 На нещастя гордого немає ліків, бо закорінилось у ньому зело лукавства. 29. Серце розумного роздумує над приповідками, ба – мудрий бажає й вуха, яке б слухало. 30 Як палкий вогонь гасить вода, так і милостиня гріхи відпускає. 31 Відплатник за доброчинства думає прийдешнім, тож у день свого падіння він знайде підтримку.
[1] 3. Глибини безодні – так за сирійським текстом. У грецькому: безодню та мудрість
[2] 9. В євр. тексті: прокляття ж матері вириває саджанець (рослину)
[3] 16. Євр. текст: гнівить свого Творця той, хто проклинає свою матір.
