Біблійна наука

Біблії присвячено багато наукових праць, у першу чергу – спрямованих на вивчення тексту. Древні рукописи ретельно досліджуються. Звідки вони? Чи добре вони збереглися, як вони збереглися? Хто їх виготовив? Чи можуть вони сприяти отриманню справжнього первинного тексту?

У пошуках відповіді на ці питання співпрацюють фахівці найрізноманітніших наукових галузей: шрифтовики, хіміки, історики, археологи.

Особливе значення має археологія. Необхідно знати, як жили люди за часів написання Біблії, орієнтуватися в політиці, культурі і освіті того часу, тобто, у тому “довкіллі”, коли були написані біблійні книги. Протягом століть людські знання про старовинну і ранню історію світу ґрунтувалися на свідченнях Біблії та грецьких і римських письменників. Кожна освічена людина окрім Біблії мала у своїй бібліотеці твори юдейського історика Йосифа Флавія, а також твори Геродота і Ксенофонта.

Ситуація змінилася з приходом у XVIII столітті епохи Просвітництва. Люди дізналися, що багато наукових уявлень, які довгий час вважалися правильними, потребують перегляду. Але чи стосується це традиційного розуміння історії людства? Піддавши ретельному аналізу класиків старовини, учені виявили, що не все викладене древніми греками і римлянами як історичні факти є достовірним. В їх спадщині немало неправильного і відверто легендарного.

І – як наслідок переоцінки цінностей – з’явилися скептики, які почали ставитися з підозрою і до Біблії. Дух Просвітництва охопив також і теологів. У другій половині XVIII ст. народився новий напрямок теології, послідовники якого поставили собі за мету критичне дослідження біблійних історичних фактів. Цю сферу наукової діяльності претензійно назвали “вищою біблійною критикою”.

Почали з критичної оцінки книги Буття, і в цьому напрямі критиканство незабаром розрослося настільки, що все, що не піддається поясненню, стали відносити до легенд. Відомо, наприклад, що в Біблії говориться про стародавні міста і народи, які не згадуються ні греками, ні римлянами. Освічені учені відразу ж зробили висновок: тут укладачі Біблії попросту все вигадали.

Досить скоро Біблією зайнялася ще одна нова наука – археологія, народжена “під лопатами” дослідників, які ведуть розкопки.

Пам’ятники архітектури стародавнього Єгипту були відомі давно: піраміди і храми, статуї і могили, п’єдестали і надгробки, які покривали таємничі письмена, – ієрогліфи, які прочитати, проте, ніхто не міг.

Єгипетські ієрогліфи

І от під час єгипетського походу Наполеона в 1799 році один французький офіцер знайшов у 7 км від Розети камінь із написами на трьох мовах.

Розетський камінь у Британському музеї

Він і став ключем до розшифровки ієрогліфів. У 1822 році весь світ із здивуванням дізнався, що французові Жану Франсуа Шампольйону вдалося те, що здавалося неможливим: прочитати ієрогліфи. Несподівано перед дослідниками відкрився світ древніх єгиптян, і Біблія з’явилася в новому світлі.

На рівнинах Месопотамії, (сьогодні – Ірак), “країни двох річок”, між Євфратом і Тигром спрадавна стояли загадкові пагорби (названі арабами “тель”), про які знали лише одне: під ними приховані розвалини. Ще в XVIII столітті мандрівники привозили звідси копії текстів, написаних незрозумілими знаками.

Приклад клинописного письма

За зовнішню схожість знаків із клинами тексти дістали назву “клинопис”. Представити їх довго не могли, але в середині XIX ст. почався час сенсаційних відкриттів.

У 1843 році до розшифровки клинопису приступив англієць Роулінсон. Через три роки після того, як декілька інших учених виконали підготовчі роботи, він зміг прочитати перший напис.

Розшифровані клинописні символи

У тому ж році французький консул Поль-Еміль Бота перший копнув лопатою будівельне сміття, вирішивши знайти згадане в Біблії місто Ніневію, столицю Ассирійського царства. На щастя Поль-Еміль Бота не знав, що вчені історики, відомі як серйозні знавці, давно вже віднесли Ніневію в розряд міфів і легенд.

Поль-Еміль Бота (1802-1870)

Перед здивованим Ботою з-під сміття показалися прикрашені скульптурами і рельєфами стіни. Це був літній палац царя Ассирії Саргона II (721-705 рр. до Р. X.), володаря, про якого писав пророка Ісая (Ісаї 21:1).

Крилатий бик з людською головою. Рельєф з палацу Саргона II. Лувр, Париж

У 1845 р. англієць Остін Генрі Леярд почав розкопки біля Німруда, а дещо пізніше він вже розчистив палацові споруди. Леярд відкрив біблійний Калах (Буття 10:11-12), столицю царя Ассирії Ашшурнасірпала II (883-859 рр. до Р. X.).

Остін Генрі Леярд (1817-1894)

У 1846 році Леярд продовжив розкопки Ніневії. В одному з палаців у 1849 році він виявив бібліотеку царя Ашшурбаніпала II (668-631 рр. до Р. X.), що складалася з 30000 клинописних табличок!

Клинописна табличка

У пітьмі історії висвітилося Ассирійське царство.

Ассирія за часів найвищого піднесення

Значна частина знахідок потрапила в європейські музеї – написи, рельєфи, гігантські кам’яні фігури людини і тварин. Натхнення охопило Європу і Америку. На подальші дослідження жертвувались мільйони доларів, споряджалися спеціальні експедиції. Дослідники та їх помічники не шкодували свого життя працюючи в пустелях Близького Сходу, не дивлячись на те, що в розташованих там державах вирували політичні пристрасті.

У 1889 році американські археологи знайшли Ніппур, біблійний Халне (Буття 10:10). Так ще раз підтвердилося існування названих у Біблії міст. Одночасно світ дізнався про царство шумерів, невідомого раніше народу.

Відбулися й інші відкриття. У 1899-1917 рр. німецькі дослідники розкопали в пісках пустелі древній Вавилон. Завдяки знахідці багато біблійних розділів придбали плоть і кров.

Нині в Берлінському музеї можна милуватися воротами Іштар і частиною парадної дороги, спорудженої за наказом Навуходоносора, засновника Нововавилонського світового царства.

Ворота Іштар у наші дні

Вони служать наочною ілюстрацією до оповідань книги Даниїла.

У 1922 році Леонард Вулі відкрив Ур, батьківщину Авраама. До 1934 року він був очищений від праху тисячоліть.

Ур. Ірак. Наші дні

На задньому плані Великий зикурат – найкраще збережений храмовий комплекс Стародавнього Межиріччя. Зведений близько 2047 р до н.е. в місті Ур.

Має основу 64 м на 46 м та висоту до 30 м.

Від хеттеїв, що були в другому тисячолітті до Різдва Христового володарями Малої Азії, зовсім не залишилося сліду в історичних пам’ятниках. Навіть греки і римляни нічого не знали про них. Тільки Біблія згадує про цей народ. Проте критики не забули поставити під сумнів сам факт існування хеттеїв. Але в 1905 році були знайдені перші сліди колись великого народу, і сьогодні він зайняв відповідне місце в загальній картині історії.

Так біблійна критика була вимушена здавати одну позицію за другою. Після Першої світової війни археологія стала наукою, що заслужила на світове визнання. Їй належать незліченні відкриття, що підтверджують істинність біблійних оповідань.

Але чому розвалини і написи залишалися німими протягом тисячоліть і почали говорити лише тоді, коли Біблія потрапила під перехресний вогонь критики? Чи не полягає в цьому Божа воля?

Сьогодні історичні вказівки Біблії уважно вивчаються дослідниками старовини. За її вказівками все ще відкривають останки древніх міст. У свою чергу і археологічні дослідження збагачують наше розуміння біблійних текстів, оскільки вони чіткіше визначають часові-історичні зв’язки. Вже багато “темних” місць стали зрозумілими завдяки археологам. Приклад – 1 Самуїла (1 Царств – у синодальному перекладі) 13:21. У віршах 19 і 20 розповідається, як філістимляни, окупував ізраїльську країну, заборонили всім юдеям займатися ковальським ремеслом, щоб не допустити виготовлення зброї для визвольної боротьби. Тому коли з’являлася потреба гострити заступи, сокири та інші знаряддя праці, ізраїльтянам доводилося йти до ковалів-філістимлян. За цю роботу вимагали “пим” – як сказано в староєврейському тексті.

Кам’яний пим (біля 7,8 гр.)

Перекладачі довгий час перебували в розгубленості, не знаючи, як перекласти це слово. Його значення залишалося загадкою протягом століть, до тих пір, поки при розкопках у Палестині не знайшли кам’яну гирю з надряпаним на ній словом “пим”. От так дізналися, що пим відповідав двом третинам сиклю – міри, якою зважували срібло. Нині в нових виданнях Біблії ми читаємо: “А гострили за дві третини сиклю срібла лемеші, і заступи, і вила, і сокири…”

Одночасно стало ясно, яку безсоромну ціну ломили філістимлянські ковалі. Адже за цю суму в той час можна було купити 20 кг. ячменю або 10 кг. пшениці, 2 кг. шерсті або 70 обпалених цеглин.

Автор: Конрад Едель

Попередній запис

Що таке Біблія - Закінчення

Сукупність текстуальних, історичних, наукових і пророчих свідчень переконує нас: Біблія - Слово Боже, що відкриває людям Його волю. Але є ... Читати далі

Наступний запис

Цікаві факти про Біблію

Біблія - це дивовижна Книга. Не дивлячись на те, що вона є однією з найдавніших книг, оскільки була написана кілька ... Читати далі