Небажані гості
Коли вивіска “Ласкаво просимо” недоречна
1:8 “Пильнуйте себе, щоб нам не загубити того, над чим ми трудились, але щоб одержати повну нагороду“.
Римські дороги робили подорож у першому столітті безпечнішою і легшою, ніж раніше, але сучасні мотелі і автостради залишалися ще в далекому майбутньому. Тому, коли розповсюджувачі християнської віри подорожували імперією, вони покладалися на місцевих християн в отриманні харчування і нічлігу.
З давніх часів лжевчителі (такі як гностики) уловили вигоду. До них приєднувалися шахраї, яких цікавило отримання безкоштовної їжі і нічлігу. Два послання, 2 і 3 Іоанна, які є найкоротшими біблійними книгами, присвячені наростаючій проблемі виявлення гостинності заїжджим “учителям”.
Проявляйте обачність. Але також проявляйте любов
Єресь вже набула поширення в багатьох помісних церквах, і 2 Іоанна закликає істинних християн бути обачними в прийнятті слів заїжджого проповідника і мотивів, якими він керувався. Автор Послання попереджає проти виявлення гостинності тим гостям, які не учать істині про Христа.
Навіть у цьому застережливому Посланні Апостол любові, виправдовуючи своє прозивне ім’я, повторює свій заклик: “Щоб ми любили один одного“. Один з древніх авторів, Ієронім (374 – 419 рр. по Р. Х.), оповідає, коли древнього і немічного апостола Іоанна вели в церкву, він лише бурмотав “Любіть один одного”. Коли його запитали, чому він не говорить ні про що інше, Іоанн відповів: “Бо це заповідь Господня. Якщо її виконувати, цього вистачатиме”.
Як читати 2 і 3 Іоанна
Ці дві книги краще читати разом, оскільки кожна розкриває окрему проблему, з якою зіткнулася церква, яка ще не затвердилася. Спробуйте уявити собі обстановку того часу, коли християнство було ще молоде і в церкви приходило багато учителів, які стверджували, що мають особливе знання.
Чи бачите ви схожість з нинішнім християнством? Зверніть увагу на особливі поради, які дає Іоанн із цього приводу.
2 і 3 Іоанна
Настирні обманщики
Старець підвищує голос, щоб дати останню пораду
3 Ін. 1:11 “Хто робить добро, той від Бога“.
Більшість перших церков проводили богослужіння в приватних будинках. Коли Павло направляв своїх посланців – Тимофія і Тита – у дорогу від церкви до церкви, християни почали давати притулок мандруючим учителям у своїх домівках, щоб вони не зупинялися в небезпечних римських готелях. Це породило проблему, яка обговорюється в двох коротких посланнях.
Ці два послання демонструють, що супротивники вчення, про які попереджає 1 Іоанна, як і раніше бродять навколо, збуджуючи спокій церков. При описі їх поглядів: “Вони не сповідують Ісуса Христа, Який прийшов у плоті” (2 Ін. 1:7), – спадає на думку вчення гностиків, яке стало однією з основних мішеней Першого послання Іоанна.
Дослідники вважають, що Іоанну було від 80 до 90 років, коли він написав свої послання. Він представляється як “старець”, але це грецьке слово можна віднести і до служіння в помісній церкві, бо воно також означає “старійшина”, “пресвітер”. Він з любов’ю пише про віруючих, називаючи їх “мої діти” (3 Ін. 1:4). Послання розкривають образ літньої людини, яка дає останні поради і виражає гордість з приводу успіхів своїх духовних спадкоємців.
Третє послання апостола Іоанна
Вказівки з гостинності
Всюди постійно виникають одні і ті ж питання
1:4 “Для мене немає більшої радости, як чути, що мої діти ходять в істині“.
Це послання, разом з Другим Іоанновим посланням, містить вивірений погляд на справжню християнську гостинність. 2 Іоанна попереджає проти виявлення гостинності лжевчителям. Одночасно 3 Іоанна вихваляє людину на ім’я Гай, яка робить теплий прийом істинним християнським учителям. Йому протиставляється безглуздий диктатор у церкві Діотреф, який окрім іншого обмовляв “лихими словами” Іоанна.
У дуже стислому вигляді два послання Іоанна розглядають тему єресі і розколу в церкви – дві проблеми, які всюди у всі часи роз’їдали церкву. Іоанн закликає до заходів захисту від цих небезпек – до любові і пильності. Віруючі мають знати, кого треба приймати і підтримувати, а кого треба відкидати.