У церковному середовищі склалося враження, що багатство, бути багатим – це гріх. На доказ цієї тези наводять біблійні приклади, як багатство губило людей (деякі з таких прикладів ми згодом розглянемо), і «вишенькою на тортик» часто стає наступна біблійна цитата: «Бо корінь усього лихого є сріблолюбство, віддавшись якому, деякі ухилилися від віри і самі себе віддали багатьом скорботам» (1Тим. 6:10), – все вірно, якщо не вдаватися в деталі. Якщо ж вдатися, то не все стає таким «райдужним» для прихильників думки про те, що «багатство є зло».
Сріблолюбство – надмірне пожадання грошей, заробляння грошей заради самих грошей – от ще є злом. Самі ж гроші – це лише товар, засіб оплати товарів, певних матеріальних цінностей, наданих послуг, кінець-кінцем одиниця виміру наших зусиль, старань, праці, талантів. І якщо ми вважаємо, що наші старання не оплачуються належним чином, то варто змінити рід діяльності, докладати більше зусиль чи зробити ще щось інше, але в жодному разі – не звинувачувати гроші та багатих. Пам’ятаєте про скалку і колоду в оці? Отож, бо за такої ситуації всі роздуми про несправедливість світу цього більше нагадують самошкодування, чи навіть, самовиправдання, і вже точно не допоможуть зробити світ кращим, чи полегшити особисту долю в ньому.
Але чи грішно бути багатим? – Давайте поглянемо на це запитання з іншого ракурсу: а чи грішно бути бідним? Як вам таке? – «А ти чого осуджуєш брата твого? Або й ти, чого зневажаєш брата твого? Усі ми станемо перед судом Христовим» (Рим. 14:10).
Гріх – бути прив’язаним до матеріальних речей, а вартість цих речей, їх кількість та якість не мають абсолютного значення. Ми повинні пам’ятати, що ми лише тимчасові мешканці на цій планеті: «А наше життя – на небесах, звідкіля ми чекаємо і Спасителя, Господа нашого Ісуса Христа» (Флп. 3:20). От чому Біблія попереджає нас про пам’ятання найважливішого: «Тож не турбуйтеся і не кажіть: що нам їсти? чи що пити? або: у що одягтися? Бо всього цього язичники шукають; знає бо Отець ваш Небесний, що ви маєте потребу в усьому цьому. Шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його, і все це додасться вам» (Мф. 6:31-33), – отже справа залишилася за «малим»: навчитися слідувати цій біблійній пораді.
А тепер кілька думок про речі, що безпосередньо пов’язані з грошима і які дійсно варто вважати гріхом.
По-перше, це діяльність, яка прямо суперечить Божим Заповідям, зокрема Заповіді: «Не вкради». Це стосується не тільки привласнення чужого майна, але не своєчасне виплата працівникам заробітної плати або ж навмисне її заниження. Біблія дуже серйозно попереджає про це: «Послухайте ви, багатії; плачте і ридайте від лютих бід ваших, що наближаються до вас… Ось плата, яку ви утримали у робітників, що працювали на ваших полях, голосить; і голосіння женців дійшли до вух Господа Саваофа» (Як. 5:1,4).
По-друге, що засуджує Біблія – це накопичення земних багатств з ігноруванням небесного скарбу.
Ісус сказав: “Не збирайте собі скарбів на землі, де черв і тля точать і де злодії підкопують і крадуть. Збирайте ж собі скарби на небі, де ні черв, ні тля не точать і де злодії не підкопують і не крадуть, бо де скарб ваш, там буде й серце ваше” (Мф. 6:19-21).
В одній зі Своїх притч Господь наводить приклад нерозумного багача: «В одного багатого чоловіка добре вродила нива. І міркував він сам собі: що мені робити? Немає куди мені зібрати плодів моїх. І сказав: ось що зроблю – зруйную житниці мої та збудую більші, і зберу туди весь хліб мій і все добро моє. І скажу душі моїй: душе, багато маєш добра, що лежить у тебе на багато років: спочивай, їж, пий, веселись. Але Бог сказав йому: нерозумний! Цієї ночі душу твою візьмуть у тебе; кому ж дістанеться те, що ти наготував? Так буває з тим, хто збирає скарби для себе, а не в Бога багатіє». (Лк. 12:16-21)
Багатіти в Бога – це витрачати частину своїх статків на допомогу знедоленим та покинутим, а не розтринькувати їх на безкінечні веселощі та розкоші.
З цього витікає третій гріх – розкішне, розгульне життя з ігноруванням потреб убогих, яких завжди можна знайти біля себе. Головне – мати бажання побачити їх. Саме цього не зробив багач з Христової притчі про «Багача та Лазаря», за що потрапив у пекло.
Між іншим, про це саме попереджає у своєму Посланні апостол Яків: «Послухайте ви, багатії… Золото ваше і срібло поіржавіло, та іржа їх буде свідчити проти вас і з’їсть плоть вашу, як вогонь» (Як. 5:1,3) – Як може заіржавіти золото і срібло, і до того ж свідчити про їх власників? – Лише в тому випадку, якщо їх не пускати в оборот – допомагати нужденним, одним словом: «не в Бога» багатіти.
До речі, вищезгадані гріхи стосуються не тільки доларових мільйонерів, але кожного, хоча цілком можливо, серед нас «небагато… мудрих за плоттю, небагато сильних, небагато благородних» (1Кор. 1:26), проте завжди поруч з нами може знайтись людина, яка знаходиться в більш скрутному становищі, ніж перебуваємо ми (чи думаємо, що перебуваємо – таке теж буває).
На закінчення цієї невеличкої статті хотілося дати одну біблійну пораду, якою свого часу поділився апостол Павло з ефеськими пресвітерами і яка допоможе нам позбутися сріблолюбства та жадності: «У всьому показав я вам, що, так працюючи, треба підтримувати слабких і пам’ятати слово Господа Ісуса, бо Він сам сказав: “Блаженніше давати, ніж приймати”» (Діян. 20:35). Наслідуючи цю пораду, ми зрозуміємо, що, роздаючи, ми можемо отримати більшу радість і задоволення, ніж накопичуючи і збираючи цінності, які нам самим іноді приносять дуже мало блага.
Автор: Михайло Лукін
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання: