У Страсну, Велику п’ятницю відбувався цілий калейдоскоп подій: молитва в Гефсиманському саду та подальший арешт Ісуса; зречення Петра та кілька ганебних судилищ; побиття батогами та розп’яття; хресна смерть і поховання в гробниці. І в цьому вирі подій дивує спокій Ісуса: після палких молитов, відомих як «моління про чашу»: «Отче Мій! Якщо можливо, нехай обійде Мене чаша ця; втім, не як Я хочу, а як Ти» (Мф. 26:39), Христос промовив мінімум слів, лише відповідаючи на прямі питання опонентів або відповідаючи на прохання розбійника, розіп’ятого поруч з Ним, пом’янути його, коли Він прийде у Царство Своє: «Істинно кажу тобі: сьогодні ж будеш зі Мною в раю» (Лк. 23:43).
Звісно, це були не всі Христові слова, промовлені Ним того доленосного дня. Взяти, наприклад, Його слова зверненні до небайдужих жінок, які супроводжували того дня приречених на Голгофу: «Дочки єрусалимські! Не плачте за Мною, а плачте за собою і за дітьми вашими. Бо ось надходять дні, коли скажуть: блаженні неплідні, і утроби, які не родили, і груди, які не годували! …Бо коли із зеленим деревом таке роблять, то що ж буде з сухим?» (Лк. 23:28-31). Або ж Його знамените прохання про розпинателів: «Отче, прости їм, бо не відають, що чинять» (Лк. 23:34). І, звісно, настанова до Своєї Матері і учня Іоанна зі Хреста: «Ісус, побачивши Матір і ученика, що тут стояв, якого любив, говорить до Матері Своєї: Жоно! Це – син Твій. Потім каже ученикові: це – Мати твоя!» (Ін. 19:26,27). А підсумувало все це небагатослів’я Його відоме: «Звершилось!», і потім, як зауважує учень Іоанн: «схиливши голову, віддав дух» (Ін. 19:30).
Але чому? Чому Спаситель був настільки малослівним у той день? Чому Христос використав тільки необхідний мінімум слів і то лише для того, щоб підбадьорити оточуючих людей? Цьому можна знайти два пояснення: передусім Він повністю покладався на волю Божу, а коли ти покладаєшся повністю і беззастережно на благого Господа Бога, слова вже просто не потрібні. А по-друге, Ісус сказав людству все, що вважав за потрібне, залишивши за ним свободу дій. Людство і діяло, але остаточне слово, все ж таки, залишиться за Ним. Згодом.
