У центрі Лондона, у великому готичному соборі Кентерберійського абатства, серед пам’ятників великим державним мужам Англії сховалася скромна плита. Чіткий напис на ній свідчить: «Вільям Кері – місіонер в Індії, перекладач Біблії».
Чому в низці видатних історичних діячів виявився служитель Церкви, проповідник Євангелія, місіонер? А річ у тім, що в анналах світової історії Вільям Кері числиться як основоположник християнських місій. Але хіба до нього не було великих місіонерів? Були, звичайно. І досить багато. Але це були головним чином ентузіасти-одинаки. А Вільям Кері наприкінці XVIII і початку XIX століття зумів поставити місіонерське служіння на широку фундаментальну основу. Завдяки діяльності Кері виникла величезна всесвітня мережа християнських місій, а місіонерство стало явищем духовним, культурно-освітнім, науково-господарським.
Майбутній місіонер-просвітник народився 17 серпня 1761 року в містечку Мультон у Середній Англії. Через нужду і бідність Вільям Кері не міг вчитися навіть у гімназії, не кажучи вже про університет або академію. З чотирнадцяти років бідні батьки віддали хлопчика на навчання до шевця. Здібний учень швидко став вправним майстром. І ремесло шевця довгі роки годувало Вільяма. Незважаючи на відсутність офіційної систематичної освіти, у багато обдарованого хлопчика із самого раннього дитинства проявився сильний потяг до наук. Він черпав початкові знання про Бога, Біблію від батьків, шукав спілкування з освіченими людьми, жадібно поглинав серйозні книги. Маленька кімнатка Вільяма була схожа на робочий кабінет вченого-натураліста. На підлозі і по стінах розміщалися клітки з птахами, колекції комах, рослин. Але головним захопленням юного Вільяма були іноземні мови. За допомогою знавців і самостійно він вивчав древні класичні мови: латинь, староєврейську. Тепер він міг читати Біблію мовою оригіналу.
Незабаром до Вільяма прийшла і глибока усвідомлена віра. Один з його товаришів з шевського ремесла свідчив йому про Христа. Сердечний ґрунт Вільяма вже був підготовлений вивченням Біблії і різних християнських книг. «Ісус страждав за мене на Хресті, Він проливав Свою безневинну Кров за мої гріхи. Віднині Йому має належати моє життя», – прийняв тверде рішення Вільям Кері. Він приєднався до місцевої церкви християн-баптистів і почав з великим завзяттям проповідувати Євангеліє Христове.
Якось йому потрапила на очі книга «Остання подорож капітана Кука». Кук жваво малював побут і традиції язичницьких племен і народів. Читаючи ці мемуари, Вільям усім серцем переживав за народи, які не знають Живого Бога, не чули про Христа, яким нічого невідомо про спасіння. Невже вони помруть і навіки загинуть без світла Істини? Хто їм понесе Слово Боже? Думки про жалюгідний стан світу не давав спокою Вільяму Кері. Християни несуть відповідальність перед Богом не лише за своїх ближніх, свою країну, свій народ, але і за весь світ. «Я заборгував еллінам i варварам, мудрецям i неукам» – ці слова Апостола Павла нагадують кожному християнину про святий борг поширення Благої Звістки. Цей борг християнської любові запалив серце юного проповідника.
У 1789 році Вільяма Кері запросили на велику міжцерковну конференцію проповідників. Молодий оратор виступив з палким закликом до своїх побратимів про організацію всесвітньої місії. «Чекай велике від Бога, роби велике для Бога!» – проголошував Кері, надихаючи проповідників на самовіддану місіонерську працю. Багато церков у той час зовсім не палало духом місіонерства. Знаходилися навіть такі проповідники і богослови, які стверджували, що, якби Бог хотів навернення язичників, Він обійшовся б без місіонерів. Християни під впливом подібних міркувань впадали в духовну сплячку.
Вільям Кері вступає в гостру полеміку із супротивниками місіонерства. Він видає солідний трактат «Дослідження обов’язків християн з використання засобів для навернення язичників». Незважаючи на сильну протидію окремих церковних служителів і державних чиновників, Вільям Кері складає проект і організовує в 1792 році в Лондоні Всесвітнє місіонерське товариство. Одного разу на зборах комітету Товариства зайшла розмова про відкриття християнської місії в Індії. Друг Кері, містер Фуллер, у доповіді сказав: «Індія – це золота копальня, така глибока, як і центр земної кулі, і тому ми запитуємо: у кого вистачить мужності спуститися в неї?» «Це бажаю зробити я! – пролунав гучний голос Вільяма Кері. – Але ви повинні тримати мотузок, коли я спускатимуся туди».
Шлях в Індію зайняв майже півроку. І супроводжувався він неймовірними труднощами. Мандрівники раз у раз пересідали з корабля на корабель. Місіонерам влаштовували перешкоди чиновники. Багато проблем було і з родичами. Дружина Кері спочатку навідріз відмовилася їхати з ним. Потім все-таки погодилася, але за умови, якщо він візьме в групу і її сестру. Коли такий довгий і важкий переїзд був завершений, виникли нові труднощі з облаштуванням в Індії. Де і як побудувати житло? Де здобути необхідні кошти для життя? Матеріальної підтримки з боку комітету місіонерського Товариства явно бракувало. Новоприбулі місіонери змінили безліч місць у пошуках більш менш сприятливих умов для духовної роботи. До життєвих негараздів додалися і інші випробування. Вільяма Кері почала долати тропічна лихоманка. І він вимушений був надовго припинити свої праці з перекладу Біблії місцевим діалектом.
Кері не встиг ще оговтатися від лихоманки, як прийшли нові лиха в сім’ю. Загинув син, важким душевним розладом захворіла дружина. «Тут для мене дійсно долина смертної тіні, – писав Вільям у щоденнику. – Ах, що дав би, щоб мати тут таких друзів, які в мене були в Англії. При всьому тому я задоволений, що перебуваю тут. Бог є тут, як і там. Він не лише шкодує нас, але і може спасти від тяжких обставин».
Життєвої скорботи і поневірянь помітно зменшилося, коли сім’я Кері і сім’ї його співробітників знайшли нарешті довголітній притулок в околицях Калькутти. Це було місто Зірампур, де данські купці заснували факторію. Данська колонія процвітала, і її адміністрація узяла під своє заступництво місіонерів.
В Індії в той час серед місцевого населення панували страшні звичаї. Звичай принесення в жертву дітей був поширений всюди. Кері і його друзі зіткнулися з цим жахливим явищем на березі ріки Ганг. Батьки кидали своїх дітей у каламутні води священної річки. Вільям Кері, не щадячи сил і часу, переконував начальницьких і народ припинити подібні жертвопринесення. Незабаром нелюдяний звичай був скасований. Не менш жорстока традиція існувала в сім’ях корінних жителів. У разі смерті чоловіка дружину піддавали страшній страті: нещасну вдову спалювали на великому багатті. Вільям Кері досяг скасування і цього звичаю. Діяння такого роду стали проголошувати злочинними.
З великою завзятістю і старанністю Кері вивчав місцеві мови. Ще тоді, у ранній юності він виношував плани перекладу Священного Писання мовою тубільних народів. 7 січня 1801 року з’явилося перше видання Нового Завіту бенгальською мовою. Вільям Кері очолив у пам’ятний день подячне богослужіння при величезному скупчені місцевих жителів і співробітників місії. Затамувавши подих, люди слухали натхненну проповідь Вільяма Кері на тему: «Слово Христове нехай вселяється у вас рясно». Переклад біблійного тексту місцевою мовою надзвичайно важкий для перекладача. Вчення Біблії про покаяння, віру, виправдання, спасіння, освячення не мало прямих аналогів у тубільців. Перекладачу необхідно було опанувати мову в усіх тонкощах і виявити найвище лінгвістичне мистецтво. Вільям Кері впорався з цим завданням. Учені-фахівці високо оцінили працю місіонера. Йому навіть запропонували зайняти кафедру професора бенгальської мови у Вищій школі. З часом Кері став викладати і інші місцеві мови і залишався професором до самої смерті.
Повний текст Біблії бенгальською мовою вийшов у 1809 році. У Вільяма Кері були віддані помічники з числа співробітників місії і з середовища місцевих грамотних людей. Але основний тягар праці з перекладу лежав, звісно, на ньому самому. Окрім перекладів місіонер склав великі словники і посібники з граматики місцевих мов. Для поширення біблійних книг і робіт з лінгвістики була потрібна солідна друкарська база. Вільям Кері будує паперову фабрику, організовує привезення і установку потужної парової машини. Ця техніка була дивовижним нововведенням в Індії. Видавничо-друкарське виробництво працювало дуже продуктивно. Але тут не обійшлося без трагедій.
Сильна пожежа знищила частину цінної продукції. Завдяки мужності і стійкості Вільяма Кері друкарська справа не зупинилася. До кінця життя місіонер зміг перекласти і видати Біблію сорока чотирма мовами і діалектами. Він також підготував видання найпершої в Індії газети місцевою мовою. Називалася вона «Друг Індії». Але саме Кері і був істинним другом індійського народу. За його ініціативою був відкритий притулок для прокажених, 126 загальноосвітніх шкіл і духовна семінарія для навчання проповідників із середовища християн Індії. Невтомний місіонер заснував також близько 30 великих церков у різних районах.
Вільям Кері якимсь дивовижним чином знаходив час і для занять рослинництвом. Його дитяче захоплення природою переросло тут у справжню пристрасть. Місіонер Кері став одночасно ученим-ботаніком. Він розвів величезний ботанічний сад, склав науковий каталог рідкісних рослин, написав роботу із землеробства. Незабаром в Індії з’явилося створене Кері Товариство садівництва і сільського господарства. «Я дякую Богові за те, що Він дарував мені здоров’я і що я досі можу не відриватися від роботи».
Більше сорока років тривала така велика місіонерська робота Вільяма Кері в Індії. Про самовідданого місіонера дізналися в різних куточках світу. Високопоставлені особи виражали йому свою вдячність і захоплення. Загальна увага не позбавила проповідника упокорювання. Один важливий генерал якось запитав у Кері, чи правда, що він у молодості був шевцем? «Ні, я лише лагодив взуття», – без всякого позерства відповів Кері. Тим же глибоким християнським упокорюванням наповнений і текст передсмертного заповіту. Місіонер просив написати про себе на могильному камені:
«Жалюгідний черв’як, безпорадний і бідний, Покірливо прихиляється до милості Твоєї».
9 червня 1834 року здійснився перехід Вільяма Кері із земного притулку в Небесне Христове Царство. Життя і праці цього подвижника Євангелія відкрили століття християнських місій. Яскравий приклад Вільяма Кері надихнув тисячі християн на справу проповіді серед язичників. У країнах Європи з’явилася безліч місіонерських товариств. В Індію, Африку, Південну Америку, Китай понесли Христове вчення наступники Вільяма Кері.
