«Діти! Недовго вже бути Мені з вами. Будете шукати Мене і, як Я сказав юдеям, – куди Я йду, ви не можете прийти, так і вам кажу тепер» (Ін. 13:33).
Ми йшли, йшли за Спасителем, і раптом Він каже: «Куди Я йду, ви не можете прийти». Виходить, що весь пройдений нами шлях марний? Як же так? Чому ми не можемо продовжити йти за Ним?
Але Христос не залишає без надії: «Не можеш тепер іти за Мною, а згодом підеш за Мною…» (Ін. 13:36), – каже Він Петру. «Після чого?» – напрошується питання. І ось тут треба трохи зупинитися.
Почнімо з того, що уся ця розмова відбулася після незвичайного ритуалу – миття ніг.
Євангеліє від Іоанна 13:4-5,12-15: «…(Ісус) встав від вечері, зняв з Себе верхній одяг і, взявши рушник, підперезався. Потім налив води в умивальницю і почав умивати ноги ученикам, і обтирати рушником, яким був підперезаний… Коли ж умив їм ноги і надів одяг Свій, то знову возліг і сказав їм: чи знаєте, що Я зробив вам? Ви називаєте Мене Учителем і Господом, і добре кажете, бо Я Той і є. Отже, якщо Я, Господь і Учитель, умив вам ноги, то і ви повинні вмивати ноги один одному. Бо Я дав вам приклад, щоб і ви робили так само, як Я зробив вам».
Не знаю, як ви, а я довго не міг зрозуміти: чому Ісус вирішив обрати саме такий спосіб вираження Своєї любові і упокорювання? І чому учні також повинні виконувати його?
Зрозуміти ж сенс цього мені допомогла думка, яку упродовж усього євангельського оповідання я намагаюся підкреслити: коли приходить Ісус, усі починають йти. Учням належало встати на новий шлях, а для цього треба було змити пил минулого – пил нерозуміння, маловірства, страху і невпевненості.
Більше того, Спаситель умивав ноги, щоб приготувати учнів, оскільки попереду на них чекав непростий шлях. Найскладнішою перешкодою на цьому шляху було пережити смерть Учителя. І щоб здолати його, апостоли мали омитися і очиститися. З пилом минулого його пройти неможливо. Смерть Христова – це і є те «згодом», після якого Петро і кожен з нас зможе продовжити шлях за Ним…
