Перед нами дуже важливе для сучасного світу місце Писання.
Серйозність гріха. Природа гріха. Що грішник говорить про тих, хто пізнав Бога. Як Ісус і Його хрест пов’язані з темою гріха.
У 1Ін. 3 роз. містяться приголомшливі заяви:
- Кожний, народжений від Бога, не чинить гріха – вірш 9.
- Усякий, хто грішить, не бачив Його і не пізнав Його – вірш 6.
- Усякий, хто не творить правди, не є від Бога – вірш 10.
Ви можете з цих віршів дійти до висновків, що доки Ви не станете жити довершеним життям, Ви не зможете потрапити на Небеса. Стандартом здається абсолютна непогрішність.
Апостол Іоанн розкладає усе по поличках. Гріх від диявола, ми читаємо. Справжні християни не грішать, більше за те, вони не можуть грішити. Не може навіть бути мови про будь-яку безтурботну поведінку. Християнина можна дізнатися за двома відмітними ознаками: він не грішить, і він любить братерство.
Коли я читаю 1Ін. 3:4-10, я кажу сам собі: «Стандарт дуже високий. Це нереально. Ніхто не довершений».
Річ у тім, що Ви ніколи не зрозумієте це Послання улюбленого Апостола Іоанна, доки не усвідомите, що йому доводилося стикатися з цілком реальними проблемами в апостольській Церкві наприкінці першого століття.
Чистота Дня П’ятидесятниці тепер позаду. Самопроголошені учителі з широкими поглядами вийшли з християнської общини, щоб отруювати вірних своїми різноманітними псевдовченнями, яких і зараз дуже багато.
Іоанн називає їх антихристами. Деякі стверджували, що Бог ніколи не приходив тілесно, і що Ісус не був Богом. Деякі говорили те, у що, можливо, Ви сьогодні вірите: не важливо, як ти живеш. Деякі учили, що гріх оскверняє тільки тіло. Воно помре, а душа, без плями і вади, буде у вічності. Знаючи стан справ, Апостол Іоанн закликає Церкву повернутися до справжньої віри, святого життя і щирої любові.
У роз. 2 ми читали, що ці люди, які несуть нові вчення, не були справжніми християнами, хоча називали себе такими. «Якби вони були наші», пише Апостол Іоанн, «то залишилися б з нами». Їх дивні нові доктрини підтверджують той факт, що вони не були народженими від Бога. Ви – вовк в овечій шкурі, якщо не живете свято.
Звісно, це сильна заява.
Апостол любові наполягає: якщо ви толерантні до гріха, то це тільки через те, що Ви лицемір.
Справжній християнин живе свято, як Христос. «…сім’я Його перебуває в ньому, і він не може грішити, бо народжений від Бога».
Коли я читаю 1Ін. 3:4-10, я чую Ваші голоси протестів. Я чую, як Ви кажете, що Мойсей, Авраам, Давид, Петро не були безгрішними. Навіть Апостол Павло зізнавався, що він не досконалий.
У 1 Посланні 1 роз. Апостол Іоанн каже: «Якщо кажемо, що не маємо гріха, – обманюємо самих себе, і правди немає в нас». Дорогий друже, я чую Вас. Ми усі згрішили і позбавлені слави Божої. Але 1Ін. 3:9 каже про те, що народжений від Бога не може грішити.
При поверхневому читанні, здається, це протиріччя. Як це може бути? Можна придумати для себе виправдання, що ніхто не може жити досить свято і потрапити на Небеса.
Я прошу Вас зробити глибокий вдих. Будь ласка, не поспішайте з висновками. Є тільки одне рішення. Ісус перетворює грішників на святих.
Вірші 5 і 8 закликають нас менше думати про себе, більше дивитися на Нього.
Вірш 5 каже: «…Він явився для того, щоб узяти гріхи наші». Вірш 8 каже: «…явився Син Божий, щоб зруйнувати діла диявола»
Це добра новина! Ми усі потребуємо її!
Ісус бере наші гріхи на Себе. Ісус руйнує справи диявола… не теоретично, а практично, день у день. Відновлення – це щось набагато більше, ніж просто ідея. Народження згори – це абсолютно щось більше, ніж просто життя з чистого аркуша.
Щось революційне… що змінює життя… що преображає… відбувається, коли чоловік або жінка, хлопчик, або дівчинка відкриває двері свого серця і запрошує Христа увійти.
Старе йде, настає нове життя. Ми оживаємо з Христом. Божественне життя наповнює нашу душу. Той, хто п’є воду, яку дає Христос, не буде спраглим повік.
Ваше сім’я перебуває у Вас, тому Ви більше не можете жити в гріху. Жити гріховним життям для Вас стає так само нестерпно, як рибі – без води.
Ісус говорить доступною для нас мовою: «Вівці Мої голосу Мого слухаються, і Я знаю їх; і вони йдуть за Мною. І Я дам їм життя вічне, і не загинуть повік; і ніхто не викраде їх з руки Моєї» (Ін. 10:27,28).
Чи означає це те, що людина може жити, як диявол, і все одно потрапить на Небеса? Ні… Це означає те, що справжні християни прагнуть до святості, остерігаються проявів зла, сповідують і залишають всякий гріх, не задовольняють хтиві бажання своєї плоті, тому вони, прямуючи вперед, прагнуть до мети, до почесті вишнього покликання Божого в Христі Ісусі.
Ми не можемо заслужити небо, але Христос, Який зараз живе в нас, змінює нас, ми стаємо схожими на Нього і приносимо плоди: праведність, мир, радість у Святому Дусі.
Ви приносите ці плоди сьогодні?
Священне Писання каже конкретно:
- Гріх від диявола. Гріх – це бунт проти Бога.
- Христос явив Себе для того, щоб узяти на Себе наші гріхи.
- Той, хто творить правду, є праведником.
- Якщо Христос – твій Володар, то Він руйнує справи диявольські в тобі.
- Якщо людина перебуває в Христі, вона – нове творіння.
Апостол Іоанн хоче, щоб ми знали, що справжні християни праведні не лише в Христі, вони праведні і вдома, і на роботі, і на навчанні. Коли Ісус вкладає в нас Свою праведність, наша праця і наша мова, як дзеркало, відбивають Христа.
Не ведіться на помилкові думки про те, що людина свята навіть тоді, коли вона не чинить, як Христос. Апостол Іоанн піднімає цю тему вигуком: «Діти! Нехай ніхто не вводить вас в оману. Хто творить правду, той праведний, як і Він праведний» (1Ін. 3:7).
Сьогодні Євангельським християнам треба почути це слово. Чому сучасні вірні нічим не відрізняються або майже не відрізняються від невіруючих у таких сферах, як відсоток розлучень, використання порнографії, перегляд телевізора?
Чому так звані християни жадають грошей, задоволень і слави, зовсім як світські люди, які ніколи, можливо, у своєму житті і не молилися?
І чому ми так швидко знаходимо виправдання для себе?
1Ін. 3:4-10 звертається до нас з благанням про те, щоб наші слова не розходилися з нашим справами.
В дні Апостола Іоанна Церква охоплювала світ, не дивлячись на те, що Ісус сказав: «Чому ж ви Мене кличете: Господи! Господи! – а не робите того, що Я кажу?» (Лк. 6:46).
Якби усі, хто називає себе християнами, корилися 1Ін. 3 роз., у нас би в країні було велике пробудження!
Бог чекає від вірних богобоязливого життя.
